У бібліотеку-філіал №11 Полтавської міської централізованої бібліотечної системи завжди хочеться приходити. Тут особлива аура. Гріє душу усвідомлення того, що в цьому будинку бував колись великий українець Микола Скліфосовський, члени його родини, друзі. Їх пам’ятають могутні крислаті дуби, з весни й до холодів тішать око клумби, посеред яких над криницею гордовито стоїть на одній нозі журавель. Його так майстерно розфарбували, що він видається живим. Поряд у квітнику тече маленький потічок, береги якого з’єднано місточком із пластикових пляшок. А на бірюзовій воді ростуть лілеї й плавають білі лебеді.

Ідейний натхненник і один із творців цих див — бібліотекарка Світлана Городинська. Вона до свят прикрашає власноруч виготовленими оригінальними виробами приміщення бібліотеки. Побувавши там нещодавно, був вражений новорічним куточком і виставкою книжок. Пощастило у компанії символа 2021 року бика та його рукотворних друзів погрітися біля декоративного каміна, який наче справжній. Пані Світлана ГОРОДИНСЬКА спеціально для «Урядового кур’єра» розповіла про джерела своєї творчості.

— Світлано Іванівно, як давно ви захопилися декоративно-вжитковим мистецтвом?

— Ще у молодших класах школи. Завжди прагнула на уроках праці робити ексклюзивні речі. Мені це вдавалося. Наприклад, усі однокласники й учителі були в захваті від мого Кота в чоботях. Я його зробила з паперу, тканини й пір’я. Проте всерйоз цим мистецтвом захопилася 14річною, коли через слабке здоров’я змушена була тривалий час перебувати в лікарнях. Просто лежати у гіпсі було сумно, і я виготовляла вироби з паперу. Вони поліпшували настрій і відволікали від дійсності.

Значно пізніше, коли моя донька Марина пішла в дитячий садок, робила різні декоративновжиткові речі для садка. Займаюся цим і нині.

— Ви майстриня самоучка?

— Не зовсім. Після закінчення школи відвідувала гурток при будинку піонерів. Освоювала там мистецтво виготовлення квітів із тканини. Але чомусь це не сподобалося, хоч умію робити такі квіти і вони непогано виходять. Навіть робила на замовлення.

— А в училищі вам викладали цей предмет?

— Ні, його викладали на іншому факультеті. Я тільки ходила, поглядала на виставлені в актовому залі вироби учнів і випускників училища. Щось із їхніх технологій запозичила.

— З якими матеріалами вам подобається працювати найбільше?

— Як і раніше, з папером. Але оскільки останнім часом в’яжу довговічні речі, такі, щоб можна було їх і надвір виставити, застосовую ПЕТпляшки, жерсть. А найчастіше — целофанові пакети. Роблю з них нитку й плету технікою амігурумі. Сплела вже чимало новорічних символів, квітів, великодніх зайчиків тощо. Із звичайних ниток плету іграшки для дітей. У мене четверо племінників і троє онуків.

— З якими відчуттями плетете символи нового року?

— У такі моменти подумки повертаюся у дитинство. Ми тоді теж робили сніжинки, зайчиків, прикрашали ялинку. І трохи ностальгую. У нас завжди була жива ялинка. Тепер ставлю штучну.

— Мені сподобався ваш декоративний будиночок Діда Мороза. Його стіни зроблено з очерету?

— Ні, то не очерет, а коричневі паперові трубочки. Цей будиночок спочатку був лазнею з цукерок, перед якою сидів моряк із квартою пива. Коли цукерки з’їли, лазня втратила привабливість, і я її забрала в бібліотеку. Тут після реставрації й заморожування вона стала житлом головного новорічного персонажа. Різдвяна зірка з кольоровими стрічками, яку ви бачите, збереглася відтоді, як моя Маринка ходила з іншими дітьми щедрувати.

— Скільки виробів ви зробили за своє творче життя?

— Не рахувала, але багато, мабуть, зо 100.

— А хто зробив журавля, який на подвір’ї бібліотеки п’є воду з криниці?

— Ідея моя, а втілив її наш читач, на всі руки майстер Іван Полюлях. Конструкція з потічком і лебедями — моя робота. Біля нашої бібліотеки земля така, що на ній мало що росте. Просто дивуюся, як Скліфосовському вдалося посадити фруктові дерева й виноградники на наших схилах. А хочеться, щоб усе було гарно, щоб цвіло.

— Як з’явився на світ символ 2020 року — білий щур, якого у вас везе на санчатах благородний олень?

— Схожу іграшку підгледіла в інтернеті. Там щур сидів під ялинкою й сумував. Я подумала, мабуть, у нього немає власного транспорту. Тож зробила для свого щура санчата, в які запрягла вирізаного з пінопласту білого оленя. Він ніс мого щура у новий 2020 рік. А тепер олень везе його назад у казку.

— Ви й символ 2021 року бика зробили?

— Так. Он він сидить на дивані на каміні, читає друзям, іншим новорічним символам, книжку. Хочу зібрати їх усі дванадцятеро. Майже всі їх, крім мишки, зробила я. Ці звірятка — 3Dоригамі.

Але найбільша і поки що найскладніша моя поробка, якою пишаюся, — камін. На нього пішло багато різного матеріалу, і робила я його довго, кілька тижнів. Зате нині всі, хто до нас завітає на новорічні свята, зможуть біля нього погрітися і ознайомитися з нашою святковою книжковою виставкою.

— Чим ця виставка особлива?

— Тим, що на ній представлено літературу про християнські зимові свята, новорічні традиції, народні звичаї. Тут є малюнки, зимові вірші малюкам, різдвяні казки, і ще багато всього цікавого й повчального. Нині у нашій бібліотеці працює тільки читальний зал. Проте до нас приходять люди, бачать цю красу й радіють у передчутті новорічних свят.

Користуючись нагодою, вітаю з ними всіх українців і зокрема наших читачів. Нехай негаразди обминають нас. Бажаю всім міцного здоров’я, миру, сімейного добробуту. І прошу: приходьте в бібліотеки, читайте книжки. Адже вони наповнюють добром шпаринки наших душ.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ,
«Урядовий кур’єр»

Бібліотекарка Світлана ГОРОДИНСЬКА. Фото автора

ДОСЬЄ «УК»

Світлана ГОРОДИНСЬКА.  Народилася 3 січня1968 року в Полтаві. Закінчила Гадяцьке училище культури за фахом бібліотекар-бібліограф. Працювала художником-оформлювачем на склозаводі. З 1992 року працює бібліотекарем. Авторка близько 100 декоративна-вжиткових робіт.