Децентралізація на Рівненщині досягла екватора: 34 об’єднані громади із 66 передбачених перспективним планом уже є на карті області. 28 із них мають прямі відносини з держбюджетом, у трьох вибори призначено на 23 грудня, інші очікують їх на початку 2019-го. Та разом із незворотністю процесів, що передають на місця ресурси і повноваження, є проблеми, які першопрохідцям доводиться розв’язувати.

Бюджетну політику 2018—2019 років з проекцією на реформу з децентралізації обговорили за круглим столом, який організували регіональне відділення Асоціації міст України, представники об’єднаних громад, виконавчої та законодавчої влади. Тож погляньмо на реформу децентралізації їхніми очима.

Ігор ТИМОШЕНКО,
заступник голови
Рівненської обласної
державної адміністрації:

—120 мільйонів гривень, які ОТГ Рівненщини цього року спрямували на інфраструктурні проекти, — це великий ресурс і водночас мотивація для тих, хто ще думає, об’єднуватися чи ні. Цікаво, що саме в об’єднаних громадах найвище перевиконання власних бюджетів — 30—35%. Тобто своя сорочка в найкращому значенні цього виразу ближча до тіла. І це цілком нормально. Що глибші процеси децентралізації, то краще в громадах розуміють, що цей ресурс працює на їхній розвиток. Бо бачать це на конкретних прикладах: садочки, ФАПи, школи, дороги, освітлення населених пунктів. І за капітальними інвестиціями об’єднані громади теж попереду: 64 мільйони гривень інфраструктурної субвенції отримали вони від уряду, плюс 25 мільйонів гривень — з ДФРР на п’ять проектів — переможців конкурсу. Плюс кошти з обласного бюджету розвитку, перемоги в обласному конкурсі мікропроектів, успішна робота проектних менеджерів. Тобто об’єднані громади вміють визначати власні точки зростання й відповідно формувати свої бюджети.

Та порадив би їм розвивати ще й класичний інвестиційний напрям. Ідеться про ділянки за межами населених пунктів з необхідною інфраструктурою, на які прийде малий і середній бізнес. А саме він нині відіграє в економіці області провідну роль. А ще слід зробити ставку на співпрацю з аграрними підприємствами, адже Рівненщина значною мірою аграрна область.

Віталій МОШКУН,
голова Крупецької
об’єднаної територіальної громади
Радивилівського району:

— Наша громада має так звану реверсну дотацію: вже не перший рік спрямовуємо до держбюджету кошти з перевиконання надходжень від ПДФО. Адже громада економічно розвивається: крім наших потужних донорів — агроптахофірми «Крупець» та ТзОВ «Радивилівмолоко», на землі запасу, які, до речі, розташовані за два кілометри від міжнародного автошляху Київ — Чоп, приходять нові інвестори. Ось з’явилося два нових підприємства, а це ще майже 100 робочих місць. Такий собі індустріальний міні-парк.

Проте обсяги освітньої, медичної та інфраструктурної субвенцій для нас обраховують за застарілими статистичними даними: на 5800 жителів. А нас уже давно щонайменше 6500 — ми це встановили через подвірні обходи та будинкові книги. Від нас не виїжджають — навпаки, приїздять, бо тут непогані заробітки. Скажімо, є вакансії на 12—15 тисяч гривень. Ухвалили стратегію розвитку громади на найближчі п’ять років: міжнародні інституції працюють виключно з тими, хто бачить власну перспективу.

Олександр ДЕХТЯРЧУК,
голова підкомітету
Комітету Верховної Ради
з питань державного будівництва,
регіональної політики
та місцевого самоврядування:

— До речі, про перспективу. Верховна Рада вперше підтримала урядовий законопроект про середньострокове планування в усіх галузях. Поки що йдеться про три роки. Для самоврядування бюджет-2019 не обіцяє рожевої ситуації, але це не «все пропало», нам вдасться зберегти програми розвитку, які є. Для розуміння ситуації наведу три цифри із проекту закону «Про Державний бюджет на 2019 рік», ухваленого в першому читанні: 220 мільярдів — оборона, 60 мільярдів — дороги, 413 мільярдів — повернення боргів міжнародним кредиторам, які брав не уряд Гройсмана. Тому наші пропозиції, узгоджені з урядом, — 4,5 мільярда гривень у бюджеті-2019 на інфраструктуру ОТГ, яких в Україні 770. Так, це небагато, але ми попереджали, що перші отримають більше: якщо в 2016-му на одного жителя ОТГ бюджетний ресурс держави становив 1107 гривень, то в 2018-му — тільки 536.

На засіданнях нашого комітету, які проходять щосереди, присутній або віце-прем’єр-міністр — міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко, або його заступник В’ячеслав Негода. Очевидно й цілком логічно, що на місцеві вибори 2020 року країна має вийти з новим адміністративно-територіальним устроєм. Та чи вдасться ухвалити закон «Про засади адміністративно-територіального устрою», який потребує конституційної більшості, — це питання.

На жаль, що ближче до виборів, то цілком практична тема децентралізації дедалі більше політизується. Та попри це нам вдається знаходити порозуміння у принципових для життя громад питаннях. Скажімо, з Міністерством освіти і науки: в бюджеті вже є рядок на фінансування інклюзивної освіти, на поділ класів для вивчення іноземних мов, зменшено їх наповнюваність із мінімальних 25 до 21 учня, від чого залежить зарплата вчителів, у 2019-му не буде передачі коледжів системи університетської освіти місцевим бюджетам.

Шукаємо порозуміння між міністерствами щодо коефіцієнта для сільського та міського населення в розрахунку формули освітньої субвенції. Тут найбільше страждають селища, які об’єднали навколо себе прилеглі села, як-от Млинів, Демидівка чи Радивилів.

Розумію стурбованість голови Крупецької ОТГ: треба, щоб у розрахунках субвенцій Мінрегіон спирався не на давній перепис населення, а принаймні на щорічний реєстр громад. Цілком безглузда норма закону щодо податку на лісові надра: як лісове господарство щороку має платити його, якщо урожай збирає раз на 60 років?

Тетяна КОХАНЕВИЧ,
заступник голови
Клесівської ОТГ
Сарненського району:

— Справді, таких надходжень не буде ні 2018-го, ні 2019 року. Тут потрібно враховувати родючість ґрунтів і стиглість лісів, тобто удосконалити закон. Для залізниці та видобувних підприємств депутати теж встановили податкові пільги: їхня орендна плата — лише 25% земельного податку. Тож наша громада втрачає за рік 1,8 мільйона надходжень. Добре, що в бюджеті-2019 5% рентної плати за надра запропоновано зараховувати до місцевих бюджетів. Дайте нам ще хоч 5% плати за рубки місцевого користування. Бо головне для стабільного розвитку територій — чіткі прогнозовані правила гри, а не постійні сюрпризи, як кажуть, під ялинку.


Тетяна ГРЕЩУК,
виконавчий директор
Рівненського регіонального відділення
Асоціації міст України:

— Чимало проблем, які щодня відчувають громади, вже відображено в законопроектах, які, на жаль, не розглядає Верховна Рада. А це стримує динаміку децентралізації. Тому на місцях і не поспішають об’єднуватися: бо бачать, що повноважень у самоврядування з’являється дедалі більше, а законодавчий супровід, на жаль, відстає. Тому наше регіональне відділення створило децентралізаційну платформу: тут з перших вуст доносимо до народних депутатів від Рівненщини найболючіші питання. Наприклад, і досі немає закону «Про службу в органах місцевого самоврядування», не повністю фінансується компенсація ризиків населенню, що проживає в зонах спостереження двох АЕС — Рівненської та Хмельницької. Очікуємо почути позицію уряду з приводу болючих питань реформи на Національному прес-клубі 26—27 листопада, в якому передбачено участь Прем’єр-міністра.

Світлана БОГАТИРЧУК-КРИВКО,
член делегації України
в Конгресі місцевих та регіональних влад Ради Європи,
заступник голови Рівненської обласної державної адміністрації:

— Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Однак вдумайтеся: майже 60% ресурсів держави зосереджено в місцевому самоврядуванні. Коли запитати в тих, хто має прямі відносини з держбюджетом, чи погодилися б вони працювати, як раніше, відповіддю буде — ні.

Європа відходить від суцільної урбанізації до невеликих міст, які об’єднують навколо себе села. Україна, на щастя, минула урбанізацію і зберегла міські території. Тепер можемо приєднувати до міст обласного значення прилеглі села без виборів: саме так нещодавно утворилася ОТГ навколо міста-супутника Рівненської АЕС Вараша. До речі, Закон «Про приєднання до міст обласного значення без виборів» зекономив 75 мільйонів бюджетних гривень, в Україні його нормами вже скористалися 17 міст.

На нову українську школу в бюджеті-2019 передбачено навіть більше коштів, ніж цього року. Тобто уряд свої зобов’язання виконує, навіть попри те що формула розрахунку освітньої субвенції недосконала. До речі, п’ять областей залишки освітньої субвенції наприкінці року перерозподілили. Ми ж проти такого емпіричного підходу. Тим, хто нав’язує тезу «Не буде школи — не буде села», скажу: село розвивається тоді, коли там є робочі місця. А не школа, в якій 30 учнів і 28 учителів, як подекуди було і в нашій області. Тому в тих об’єднаних громадах, де діти отримують якісні освітні послуги, вчителі матимуть 30% надбавки, а де й досі вчать по п’ять учнів — нуль.

У держбюджеті-2019 є додатковий мільярд на розвиток сільської медицини. Для нас це дуже важливо, адже Рівненщина будує 34 сільські амбулаторії — найбільше в Україні. Але кошти на їх спорудження мають бути перехідними — це теж важливо. Окрім урядової програми «Доступні ліки», в бюджеті-2019 з’являються дві нові: безкоштовного діагностування та аналізів. Але кошти на них будуть розподіляти пропорційно до того, як громади використали їх у «Доступних ліках». Ось така мотивація.

З нового року вся первинна ланка стовідсотково переходить на фінансування Національної служби здоров’я. А воно залежить від кожної декларації, яку уклали з лікарем жителі громади, — все логічно. Нелогічно інше: на місцеві бюджети передано фінансування рідкісних захворювань, до того ж 5 мільйонів з місцевих бюджетів ми цього року додали на інсуліни для діабетиків. Лікування всіх орфанних захворювань мають фінансувати з держбюджету. Бо навіть далеко не найбідніша Костопільська міська рада, де 11 таких хворих, ніколи не зможе це перекрити: йдеться про здоров’я та життя людей, довіру до влади.

ВИСНОВКИ. Децентралізація на Рівненщині (як і в Україні загалом) триває, і що глибші ці процеси, то видніші проблеми, що їх супроводжують. Тож від офіційного Києва на місцях очікують виважених і головне своєчасних рішень, які, по-перше, дадуть змогу прискорити динаміку реформи, по-друге, посилять довіру до неї людей у найвіддаленіших куточках країни. Громади на місцях готові брати на себе не лише повноваження, а й відповідальність, натомість хочуть мати чіткі прозорі правила гри, а не постійні хаотичні зміни в законодавстві, що подекуди гальмують їхній розвиток.

Підготувала Інна ОМЕЛЯНЧУК,
«Урядовий кур’єр»