В Анкарі відбулися чергові консультації щодо підписання угоди про вільну торгівлю між нашими країнами. Ці переговори тривають з 2012 року й досягли майже повного узгодження тексту документа. Проте так і не було досягнуто принципової згоди із ключових питань. Щоб надати процесу динаміки, Київ і Анкара вирішили переговорний процес перезавантажити. Про це розмовляємо із заступником міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, торговим представником України Тарасом КАЧКОЮ, який очолював на переговорах українську делегацію.

Після цих зустрічей можемо провести консультації з бізнесом

— Тарасе Андрійовичу, раніше на рівні міністерств ішлося про те, що Україна й Туреччина мають намір перезавантажити переговори щодо угоди про вільну торгівлю. Що це означає і чи це перезавантаження вже відбулося?

— В Анкарі відбулися робочі консультації, на яких ішлося про те, як діяти в умовах торговельної політики Туреччини, що полягає в застосуванні додаткових мит, під які потрапили й наші товари. Не розкриватимемо карт, бо це поки що робочі домовленості, але вже маємо чітке бачення, що цю проблему усунемо в контексті переговорного процесу щодо угоди про вільну торгівлю. Знаємо, що бізнес ставиться до таких речей досить насторожено. Після цих зустрічей можемо провести консультації з бізнесом, дати вичерпні відповіді на питання, як працюватиме угода і що вона нам дасть. І це стане ще одним кроком свідомо і вигідно завершити переговори.

Черговий раунд ми домовилися провести у середині жовтня.

— Переговори тривають із перервами з 2012 року. Як час від часу повідомляють в МЗС та Мінекономіки, угода готова на 95—99%. Що стоїть за цією принциповою часткою 5—1% і щодо якої саме продукції досягнення компромісу гальмується?

— Понад сім років переговори вели так: ми узгодили 10 ліній, потім ще 20 і ще 100, звідки й постали цифри 95—99%. У січні ми домовилися розробити нові пропозиції одне для одного. Наприкінці серпня ми отримали нову пропозицію від Туреччини. І готуємо свою пропозицію у відповідь. Так відбулося перезавантаження. Ми були в цьому зацікавлені. Текст документа повністю оновлено, фактично це новий текст тарифних зобов’язань. Звичайно, у ньому враховано результати попередніх домовленостей. Тобто це новий документ, який починаємо погоджувати спочатку.

Туреччина чітко каже, що апріорі готова працювати так, аби ми не підпадали під дію додаткових зборів. За словами турецької сторони, цьогорічне підняття мит не було спрямоване проти України, ми потрапили в жорна тієї митної політики, яку Туреччина проводить у всьому світі, й угода про вільну торгівлю — єдиний вихід із цієї ситуації.

— Підписання угоди вплине лише на застосування додаткових мит у майбутньому чи й на вже чинні, підняті нещодавно?

— Додаткові мита перестануть застосовувати. Угода про вільну торгівлю зніме наше потенційне підпадіння під додаткові мита, зокрема вже чинні.

Маємо чітке розуміння, чого хочемо досягти щодо металургії, а чого щодо сільського господарства

— Раніше йшлося про те, що деякі з позицій угоди про вільну торгівлю ухвалюватимуть пакетом, наприклад металургія і сільське господарство. Чи цей підхід збережеться?

— Понад 80% питань маємо змогу закрити технічно — на рівні переговірників. Деякі сфери залишаються чутливими. Маємо чітке розуміння, чого хочемо досягти щодо металургії, а чого щодо сільського господарства. Про те, як ви сформулювали процес, зараз не йдеться.

Існують питання, які потребують політичних рішень. У світлі того, як розвиваються відносини між нашими країнами, є всі підстави розраховувати на взаємне відкриття щодо чутливих питань. Намагатимемося порушувати їх на найвищому політичному рівні.

— Знаю, що на різних етапах роботи над угодою траплялося лобіювання з боку бізнесу в окремих галузях, оскільки там відчували ризики. Які з цих ризиків залишаються актуальними?

— Один ризик пов’язаний з імпортом турецької продукції в Україну. Зокрема йдеться про текстильну галузь. Але проблема зрозуміла, є технічне рішення, і ми його обговорюємо.

Другий ризик — це загальне сприйняття того, що економічна політика Туреччини полягає у збільшенні попиту на турецьку продукцію в Україні. Моє завдання — передбачити в угоді баланс інтересів. Інакше її навряд чи буде укладено. Ми працюємо, аби шанси були однаково позитивними для обох сторін. Тут немає такого, що ми ведемо переговори зі слабшої чи сильнішої позиції.

Угода має збалансувати наші економіки, які й так поступово зв’язуються. Не слід забувати, що багато української продукції переробляють у Туреччині. Великі турецькі інвестиції йдуть в Україну, чимало турецьких компаній працюють в Україні безпосередньо. Це дуже потужна співпраця у Чорноморському регіоні.

Угода дасть великий поштовх для української економіки. Але це не лише через мита, бо й сам факт її укладення змінює увагу одне до одного. Зазвичай угоди про вільну торгівлю — це такий вибух, який дає прискорення для торгівлі загалом. Таке вибухове прискорення обов’язково станеться і між нашими країнами.

— Припустімо, угоду про вільну торгівлю буде підписано до кінця цього року. Нині товарообіг на рівні 4 мільярдів доларів на рік. Як швидко ми зможемо вийти на анонсовані президентами 10 мільярдів доларів товарообігу, враховуючи нинішні обставини?

— Моє завдання — дійти до збалансованого рішення щодо товарів і послуг так, щоб бізнес з обох боків був задоволений. Тобто не просто укласти угоду, а зробити її цікавою, вигідною для бізнесу. З поверненням до Києва починаємо активні консультації з бізнесом. Якщо він прийме нашу логіку, то можемо угоду швидко укласти й відповідно швидкими темпами розвивати. Робити прогнози щодо підписання в цьому році — невдячна справа.

Товарообіг між нашими країнами зростає щороку, і це залежить від різних обставин. Наприклад, експорт до Туреччини в нас торік трохи знизився, імпорт із Туреччини зріс. У минулі кілька років було навпаки. Сумарно виходить плюс, але кожен рік додає нюанси.

Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас КАЧКА

Уже близькі до знаходження балансу

— На одній з нарад з турецькими партнерами ви зауважили про сприятливіші умови Туреччини в СОТ порівняно з нашими. У чому полягає ця винятковість?

— У Туреччини справді унікальні умови. Це випливає із практики, яку застосовували США, країни ЄС у 1960—1980 роках, коли вони не заповнювали свої зобов’язання.

Який вигляд має список зобов’язань у СОТ? Це перелік усіх товарів — навпроти них стоїть максимальна ставка. А якщо держава не хотіла бути зв’язаною й залишити собі можливість ставити вищі ставки, то просто не заповнювала цю частину. Туреччина — один з прикладів у підручниках з міжнародної торгівлі щодо того, як цей інструмент використовувати.

Для України є два потенційні варіанти вирішити це питання: або переміститися в машині часу назад і все змінити, або вирівнювати мита у двосторонній торгівлі. В останньому є дві опції: одна негативна й полягає в застосуванні проти Туреччини жорстких заходів. Це сумнівна політика на кшталт: ви нам 100, ми вам 100. Це де-факто торговельна війна.

Друга опція — наближатися до нуля: ви знімаєте бар’єри, ми знімаємо бар’єри. Ця опція на столі з 2012 року, але ми не могли знайти відповідний баланс. Зараз уже близькі до цього.

— А змінити правила для України в СОТ можемо? І як саме?

— Можемо, але тоді, коли почнеться великий раунд нових переговорів. І в межах СОТ щось таке назріває. Про це, наприклад, писав американський торговий представник у колонці для Wall Street Journal: уже є консенсус щодо проведення нового раунду переговорів, під час якого можна буде вимагати щось від інших країн і щось стосовно себе. Тобто вирівнювати цей баланс мит у межах СОТ. Але початок реалізації цього може статися за кілька років. Слід також ураховувати: попередній раунд переговорів — дохійський триває з 2001 року й поки що не дав результатів. Відповідно, відчуття готовності до переговорів є, але коли вони розпочнуться і з яким мандатом — це питання на кілька років наперед.

— Українські бізнесмени в Туреччині та наші співвітчизники, котрі працюють із Туреччиною, ініціювали й активно займаються створенням бізнес-асоціації. Що ви могли б порадити представникам українського бізнесу в цій справі?

— Чудова ініціатива. Розумію, що будь-яка асоціація — це коли конкуренти домовляються між собою про визначену позицію щодо регулювання. Звідси дві поради. Перша: консолідувати свою позицію, чітко знати, чого вимагати. Друга: не соромитися вимагати цього від органів влади на тому ринку, де працюєте, тобто в Туреччині. Так само, як цього не соромляться робити турецькі компанії в Україні.

— Які напрями співпраці матимуть найкращі перспективи для українського бізнесу в Туреччині після укладання угоди про вільну торгівлю?

— Нас дуже цікавитиме доступ до мереж дистрибуції товарів. Грубо кажучи, виходи в супермаркети, торговельні мережі. Це те, що відбувається у будь-якій країні після підписання угоди про вільну торгівлю, тому що для бізнесу цікаво продати свою продукцію не трейдерові. Що ближче до кінцевого споживача збуваєте свою продукцію, то більшу вигоду маєте. Тому це проникнення у внутрішній ринок, у капіляри економіки дуже актуальне. Для цього й укладають угоду про вільну торгівлю.

Ольга БУДНИК,
Анкара,
Укрінформ