Чотири роки тому миколаївське ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВІС» запропонувало жителям дев’яти старих будинків по вулицях 1-а Лінія, 8-а Повздовжня, 9-а Повздовжня, Шкільна та Будівельників капітально відремонтувати теплові вводи у будинки і встановити прилади обліку теплової енергії. Пропозицію аргументували тим, що після завершення зазначених робіт витрати мешканців в оплаті за спожите тепло зменшаться. Містяни погодилися. Вони власним коштом оплатили проєкт встановлення теплових лічильників, але внаслідок здійснених робіт стали платити майже втричі більше, ніж до ремонту та встановлення лічильників. Чому так сталося і як тривала боротьба миколаївців за відновлення їхніх прав на доступні тарифи, дізнавався «УК».

Енергоефективність навпаки

Згідно із проєктною документацією, слід було укласти дев’ять договорів на встановлення лічильників, тобто з кожним будинком окремо. А насправді уклали лише три. За законом мали встановити прилади на кожну квартиру, але у зв’язку з технічною неможливістю було вирішено ставити їх на кожен будинок. Проте і тут людей ошукали. Коли запустили нову котельню, то лічильники показували абсолютно нереальні астрономічні цифри. Якщо в середньому в місті рахунки на тепло надходили на 1500—1600 гривень на місяць, а там, де правильно встановлено вузли обліку, — до 1000 гривень, то мешканці цих дев’яти будинків отримували квитанції на суми понад 3000 гривень.

Звісно, ошукані люди стали з’ясовувати, чому так сталося і чому вони замість обіцяної економії за теплоносій отримують божевільні суми. Вони самоорганізувалися і почали шукати правду. Їм допоміг спеціаліст у галузі теплоенергетики кандидат технічних наук мешканець одного з цих будинків Лев Лейбович. Після того як містяни отримали відповідь з ТЕЦ, яка і виставляє рахунки, що начебто вона свої зобов’язання виконала в повному обсязі, Лев Іссахарович почав власне розслідування. Відправив ще один запит до ТЕЦ і зажадав відповідь на запитання, які вихідні дані ті надали ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВІС».

Коли ж отримали відповідь, зрозуміли, що слід звертатися до міського голови і згодом до суду.

«Як виявилося, ТЕЦ у технічних умовах для підготовки проєкту вказала, що для кожного будинку має бути окремий вузол обліку. А їх на дев’ять будинків лише три. На чотири будинки на одному кварталі два вузли обліку, і на іншому кварталі на п’ять будинків — один. Сумарні лінії від вузлів обліку до споживачів мого двору становлять відстань 1200 метрів. Ми опалюємо навколишнє середовище!» — розповів Лев Лейбович.

Написали міському голові, ставлячи запитання: на якій підставі департамент ЖКГ фальсифікує документи? Адже в завданні на проєктування технічні вимоги ТЕЦ повністю проігноровано. Мало того, цей документ підписали проєктант і керівник міського департаменту ЖКГ, але не підписав замовник, тобто представники цих дев’яти будинків, які збирали на виготовлення проєкту власні гроші. З людьми цей документ не погодили і навіть його не показали. Хоч замовник, згідно із законодавством, укладаючи договір, його і підписує. На жаль, Миколаївський міський голова залишив без розгляду звернення громадян і на жодне з п’яти просто не відповідав.

Кого грабують ділки-комунальники

З’ясувалося, що в завданні на проєктування вже було вказано не лише генерального проєктувальника, а й генерального підрядника виконання робіт. І ним, за дивним збігом обставин, виявилося те саме ТОВ «ЮГ ТЕХ СЕРВІС». Його було визначено як генпідрядника ще на стадії проєктування. Без тендера, конкурсу, виконуючи роботи коштом міського бюджету.

Ось тоді люди і вирішили звернутися до суду. Мешканці будинків сформували ініціативну групу, яка обстоювала справедливість у судах. Люди зібрали безліч паперів з різних інстанцій, з яких випливає, що ці вузли обліку до того ж не отримали дозволу на експлуатацію.

Є в цій історії ще один момент. Лев Лейбович абсолютно справедливо заявляє, що в цьому разі вкрали гроші не лише у конкретних городян і не лише з міського бюджету. Вкрали гроші в держави. Адже більшість жителів цих будинків — пенсіонери, які отримують субсидії. Тобто за астрономічними рахунками за тепло платила і держава. Зі 178 квартир у цих будинках понад 100 мешканців отримують субсидії як пенсіонери та малозабезпечені громадяни. Відбувається пряме перерахування з державного бюджету через певні служби постачальникам послуг. І що більші тарифи чи вища оплата, то більше грошей забирають у держави.

Лев Лейбович впевнений, що міськвиконком мовчить, бо на реконструкцію і встановлення лічильників витрачено бюджетні гроші. Це треба якось пояснювати, визнавати, що бюджетні гроші витрачено неправильно, і хтось повинен за це відповісти. І за безглузде витрачання бюджетних коштів обсягом понад 800 тисяч гривень, і за підроблення документів, і за обман людей.

2018 року після неотримання відповідей з міськвиконкому ініціативна група спочатку звернулася до Ленінського районного суду в м. Миколаєві з позовом про визнання недійсними договорів на виконання робіт; про відшкодування коштів; анулювання погоджувальних підписів на проєктах; покладення обов’язку визнати наявність порушень чинного законодавства під час встановлення вузлів обліку теплової енергії та підтвердження необхідності встановлення вузлів обліку теплової енергії на кожну окрему будівлю; покладення обов’язку перерахувати тарифи на послуги із постачання тепла в опалювальному сезоні 2016—2017 років та зниження тарифів на тепло.

Ленінський районний суд у задоволенні позову відмовив. Це рішення залишив без змін і Миколаївський апеляційний суд.

Крапки над «і» поставив суд касаційної інстанції Верховного Суду України. Він в ухвалі №61-47295св18 називає речі їхніми іменами: те, що зробила міська влада з жителями цих будинків, — обман. А попередні рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 квітня 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 жовтня 2018 року ухвалено скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції Верховного Суду України набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Постанова, ухвалена на користь городян, дає миколаївцям надію на те, що справедливість — справа непроста, але не безнадійна. Слово тепер за судом першої інстанції, який має врахувати суттєві зауваження Верховного Суду.

«Місто для людей»? Чи проти них?

Згодом з’ясувалося, що тепловий тарифний обман не єдиний, який вчинила міська влада мешканцям цих будинків. Згідно із законодавством, якщо будинок приватизовано, всі квартири в ньому приватизовано, то щоб завести керуючу компанію, потрібно рішення зборів співвласників. І не просто від кожної квартири, а саме всіх, адже в кожній квартирі кілька співвласників. Має бути три протоколи: зборів, визначення представників від будинків та визначення тарифів.

Коли в місто зайшла керуюча компанія «Місто для людей», її послуги міська влада нав’язувала, не питаючи городян. Без відома мешканців цих будинків їх взяла на обслуговування саме ця компанія. А замість мешканців протоколи підписав заступник директора департаменту ЖКГ Олександр Рєпін. Вийшло, як у прислів’ї: «Оженили, мене не спитавши».

Людей не запитали і не погодили з ними тарифи, до плати за житло увійшла, приміром, послуга з обслуговування ліфтів. Які ліфти у двоповерховому будинку? Погодьтеся, це абсурд.

Тепер, окрім проблем з рахунками за тепло, мешканці цих будинків міркують, як їм вийти з кабали керуючої компанії «Місто для людей», у яку вони потрапили завдяки департаменту ЖКГ, а не із власної ініціативи. До речі, на дії та бездіяльність цієї компанії нарікають більшість городян, які або самі обрали, чи за них обрали «Місто для людей».

Керівниця ініціативної групи мешканців дев’яти будинків Людмила Джурмій каже, що у Верховному Суді жахнулися від того, що відбувається в Миколаєві.

«Коли почали здійснювати реконструкцію котельні, ми стали питати: хто ви, звідки? Нам відповідали: звертайтеся в департамент ЖКГ. Ми зверталися до департаменту, Рєпін відповідає: не ваша справа. Як не наша? Це ми замовили, ми власники цього проєкту. Коли ми побачили результат, то виявилося, якщо до реконструкції й лічильників 2016 року в холодні місяці у нас за тепло було 17 гривень за квадратний метр, а відразу після реконструкції ціна зросла до 36—38 гривень, а в січні-лютому — до 58—63 гривень. Усі ті місяці ми намагалися достукатися до міського голови Олександра Сєнкевича, всіх його заступників. Нараду зібрали тільки в березні. Ми сподівалися, що після цього буде перерахунок, але у квітні надійшли додаткові рахунки — по 5—7 тисяч гривень. Ми робили запити в прокуратуру, інші органи, міському голові. Усе було марно, доки не звернулися до Верховного Суду», — розповідає активістка.

Ситуацію прокоментував керівник двох успішних керуючих миколаївських компаній Владислав Чайка.

«Це один з випадків, коли влада не чує людей. Жителі цих будинків протягом чотирьох років вирішували дуже важливе питання. Якщо людина звертається до місцевої влади, то це не від того, що їй нічим зайнятися. Людина приходить з конкретною проблемою, проханням. А влада просто не хоче чути. Їй краще витратити бюджетні гроші на не першочергові для миколаївців проєкти, на яких можна заробити», — зазначив Владислав Чайка.

Він вважає, що ситуацію, яка склалася, потрібно терміново врегулювати. А для цього є лише два варіанти: або поставити теплові лічильники на кожен будинок, або дозволити мешканцям встановити індивідуальне опалення. З огляду на те що люди й так зазнали чималих втрат, вирішувати, який варіант обрати, вони мають самі. Але влада зобов’язана усунути ту несправедливість, через яку постраждали городяни з її вини.

Що ж, історія не завершилася, а опалювальний сезон триває. «УК» стежитиме за перебігом подій.