Василь Чайка з Гадяча 46 років працював лікарем, а на схилі літ йому й самому довелося звернутися до них по допомогу — позбувся ноги. Хірурги в інституті Шалімова свою справу зробили професійно, але пацієнт хоче ходити, жити повноцінним життям, працювати. Знаючи, яка нині вітчизняна медицина і як у лікувальних закладах ставляться до людей з інвалідністю його віку, хвилювався: куди звернутися, щоб поставили його на ноги, безкоштовно забезпечили технічними засобами для реабілітації й адаптації? Підказка прийшла з Херсона, де колись працював. Тамтешні друзі-лікарі сказали: «У твоїй рідній Полтаві потужний протезно-ортопедичний завод і одні з найкращих в Україні фахівці в цій галузі».

Директор Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства лікар-ортопед вищої категорії Сергій Цегельник. Фото автора

Лікують фізично й психологічно

У цьому Василь Чайка переконався, коли ліг у стаціонарне відділення первинного та складного протезування і реабілітації Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства. Там він з першого дня відчув до себе тепле ставлення, йому створили всі умови для комплексного лікування. У цій атмосфері професіоналізму й добра пан Василь не тільки повірив у можливості вітчизняної медицини, а й у своє одужання. Він уже потихеньку стає на ноги й жартома радить старшій медсестрі відділення Любові Кушко, яка для нього як рідна, поставити у відділенні магнітофон і влаштовувати танці. «Тепер вірю, що ходитиму!» — демонстративно став він переді мною на новенький протез, як прощалися, і попросив прийти, коли його виписуватимуть. Принагідно розповів, що у відділенні реабілітують і протезують не тільки полтавців, а й людей, які потребують такої допомоги, з Вінницької, Київської, Хмельницької, Одеської, Харківської, Херсонської, Черкаської областей, а також із Донбасу. Усі задоволені, що обрали саме Полтавське КЕПОП.

Василь Чайка з Гадяча уже потроху стає на ноги

За словами Любові Кушко, у відділенні реабілітують фізично і психологічно. З пацієнтами працює лікар-реабілітолог, є змога проконсультуватися з вузькоспеціалізованими фахівцями, зокрема ортопедами-травматологами.

«У нас у стаціонарі є всі умови, щоб пацієнт міг гідно жити й давати собі раду. Це наше завдання. Щоб він отримав функціональний технічний виріб (протез, ортез), яким користуватиметься з комфортом», — розповіла вона. І показала сучасне обладнання, тренажерний зал, їдальню, в якій, казав Василь Чайка, дуже ситно й смачно годують, звернувши мою увагу на спеціальні поручні на стінах, у туалеті, в душі, ідеальну чистоту.

Коли ми зі старшою медсестрою прямували коридором, назустріч із бокової кімнати вийшла жінка. Вона кудись поспішала. Але порівнявшись із нами, на мить зупинилася й мило усміхнулася вітаючись.

«Це наша пацієнтка, — торкнула мене за руку, коли вона пройшла мимо, старша медсестра. — Вона не ходила. А тепер самі бачите — ходить».

Щиро кажучи, зустрівши цю пані в місті, нізащо не здогадався б, що вона на протезі.

«У нас лежить 22-річний студент, — сказала довірливо. — Висадили з автобуса, бо не було коштів до Полтави. І це ж треба було висадити дитину у 18-градусний мороз! Доки дійшов до села, відморозив обидві ноги. Як гадаєте, яке тут серце має бути? Я  теж жінка і мама. Недавно він потрапив до нас. Такий гарний хлопчик. Дуже хочемо йому допомогти. І він уже ходить. А була парна ампутація. Розумієте?»

Лише торік у стаціонарі первинного та складного протезування Полтавського КЕПОП поставили на ноги, забезпечивши високоякісними, надійними, зручними протезами і навчивши ними користуватися, 352 особи з ампутацією. Можна уявити, скількох людей з інвалідністю там повернули до звичного життя за 100 років, відколи підприємство існує.

Модельєр колодок із 40-річним стажем роботи на підприємстві Олександр Носов та його учень Олександр Король щодня виготовляють 30 пар колодок на взуття

 Їх закривають, а вони процвітають

Останніми роками можливості підприємства ще більше зросли. Як повідомив заступник директора заводу з медичної роботи Олександр Проскурін, він виготовляє протези, ортези, ортопедичне взуття всіх видів складності й функціональності. Зокрема для дітей, які мають захворювання опорно-рухового апарату, дефекти стопи, порушення зору, а також взуття на діабетичну стопу. Використовують для цього комплектуючі вітчизняного та закордонного виробництва (Німеччина, Японія, Велика Британія, Корея, Китай, Чехія). Проводять технічно-профілактичне обслуговування та за потреби — корекцію або ремонт протезно-ортопедичних виробів. Виїзне обслуговування медико-технічними бригадами жителів районних центрів Полтавської, Сумської, Кіровоградської областей та частини Донецької області: Слов’янськ, Бахмут, Костянтинівка, Лиман. Виробничі підрозділи підприємства працюють у Полтаві, Сумах, Кропивницькому, Кременчуці, Лубнах. Тобто послугами підприємства мають змогу користуватися приблизно 50 тисяч осіб з інвалідністю.

За рік на заводі тільки протезів виготовляють майже 800 одиниць. На його території, в Полтаві, функціонує сервісний центр, що здійснює післягарантійне обслуговування та ремонт технічних засобів пересування, якими забезпечено осіб з інвалідністю за рахунок коштів державного бюджету, а також технічних засобів реабілітації, придбаних замовниками за власні кошти.

Фахівці підприємства постійно підвищують кваліфікацію, вивчають новітні технології на базі УкрНДІпротезування, на майстер-класах і семінарах за участі провідних закордонних компаній.

«Це Олександр Носов, модельєр колодок. Стаж роботи на підприємстві — 40 років. За сумлінну працю нагороджений почесним знаком обласної ради. Це  його учень Олександр Король. Модельєр Надія Голінько, складальник верху взуття Оксана Пишненко, майстер взуттєвої дільниці Валентина Долот, складальник низу взуття Олена Шпак, майстер протезної дільниці Віталій Шкіль, швачка цієї дільниці Олена Сєдова», — знайомив мене із трудовим колективом в. о. головного інженера підприємства Сергій Войтюк. Усі, кого представляв, доброзичливо усміхалися й попри зайнятість із задоволенням розповідали про виробничі завдання, норму виробітку. Відчувалася здорова робоча обстановка, видно було, що ці люди люблять своє підприємство. Та й чому його не любити, якщо воно рентабельне, зростає заробітна плата.

Як розповіла начальник планово-виробничого відділу підприємства Лариса Литвинова, за 2018-й на Полтавському КЕПОП виробили товарної продукції на понад 50 мільйонів гривень, або на 8 мільйонів гривень більше, ніж за попередній рік. Із них 12 мільйонів становила заробітна плата. А з 1 січня 2019 року зарплата для відрядників (а тут відрядна форма оплати праці) зросте ще на 15%.

Тому колективу підприємства дуже неприємно й боляче чути від пацієнтів з районів розповіді про те, що окремі приватні фірмочки, яким держава також надала право виготовляти технічні засоби пересування й реабілітації для осіб з інвалідністю, підло їх оббріхують, перекручують інформацію про них. Поширюють плітки, ніби Полтавський протезний завод закривають, з єдиною метою — перехопити в них замовлення.

Отримає такий приватник замовлення, виготовить протез, віддасть його замовникові — і роби з ним що хочеш. Твої проблеми, якщо він не підігнаний, натирає куксу. Ніхто з інвалідом не морочитиметься, його не вчитимуть користуватися цим складним виробом. Тому що в них і змоги немає. Але кошти за протез покладуть у кишеню. Потім цей протез опиниться на горищі, бо користі з нього жодної. А його власника привезуть доліковуватися й на реабілітацію в Полтаву.

«Нічого, — доброзичливо усміхається директор Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства Сергій Цегельник, — нас ховають, а ми прожили 100 років, і ще стільки само проживемо, а може, й більше».

За його словами, керівництво держави останнім часом приділяє значну увагу особам з інвалідністю, їхній реабілітації й адаптації в соціумі. У світлі цих рішень готуються розширити перелік реабілітаційних послуг і на їхньому підприємстві. Уже зовсім скоро вони відкриють великий реабілітаційний центр, оснащений найновішим обладнанням і технікою. Це дасть їм змогу краще і якісніше обслуговувати осіб з інвалідністю, зокрема учасників та ветеранів АТО, і всіх, хто має в цьому потребу, залучати більше коштів на розвиток виробництва й підвищення зарплати робітникам. Як організувати роботу такого центру, директор знає із власного досвіду. Він 16 років працював лікарем-ортопедом в Італії, із них 7,5 — саме в реабілітаційному центрі. Про цей досвід він пообіцяв розповісти «УК» трохи пізніше.