Останні місяці були багатими на події, які зайвий раз переконують, що Україна займає достойне місце у клубі поважаних держав з ракетними технологіями, а приватні українські компанії дедалі голосніше заявляють про себе в космічній діяльності. Як повідомила пресслужба ДП «КБ «Південне», 16 листопада 2021 року об 11.27 за київським часом із космодрому Куру (Французька Гвінея) відбувся 18-й успішний пуск європейської ракети-носія легкого типу Vega. Вона вивела на орбіту три розвідувальні супутники CERES на замовлення міністерства оборони Франції. Блок маршового двигуна РД-843, який використовують у складі рідинної рушійної установки 4-го ступеня Vega, розробило Державне підприємство «КБ «Південне», а серійно виготовляє ДП «Виробниче об’єднання «Південний машинобудівний завод».
А за кілька місяців до цього запуску відбулася більш значуща подія в освоєнні космосу Україною разом з партнерами США. «11 серпня о 1-й годині 01 хвилині за київським часом із Центру космічних польотів на острові Boллопс (штат Вірджинія, США) відбувся другий 2021 року пуск двоступеневої ракети-носія середнього класу Antares. Ракета, розроблена за участю української сторони, вивела на орбіту автоматичний вантажний транспортний корабель Cygnus, на борту якого понад 3,7 тонни корисного вантажу NASA для Міжнародної космічної станції, — повідомляє конструкторське бюро «Південне» ім. М. Янгеля. — Згідно з контрактом, у КБ в режимі реального часу здійснювали технічну підтримку пуску, приймання та оброблення телеметричної інформації, українські фахівці в повному обсязі забезпечили виконання всіх операцій у своєму секторі відповідальності».
Це був 15-й із 2013 року старт (14 з них успішні) ракети-носія Antares, що складається із двох ступенів. Основну конструкцію першого ступеня розробило ДП «КБ «Південне».
Супутник із двигуном на йоді
Про цей унікальний винахід уже кілька років із захопленням розповідають провідні світові видання й не менш авторитетні спеціалізовані науково-популярні журнали Nature, New Scientist, на які багато хто посилається. Як це зробили днями Teh world news та один із провідних російських сайтів. Ідеться про те, що команда французьких дослідників розробила і вперше у світі випробували на навколоземній орбіті іонний двигун, в якому як ракетне паливо використовують йод. Це не тільки конкурентоспроможне паливо, наголошують винахідники, він має вищий ступінь іонізації, ніж ксенон, що доводить його потенційну корисність для майбутніх місій у космосі. Систему двигуна, яка працює на йоді, випробували на маленькому 20-кілограмовому супутнику CubeSat. Займалася цим дослідженням та запуском французька технологічна компанія ThrustMe.
Не зупинявся б так докладно на цьому унікальному і перспективному винаході французьких науковців, на чому акцентує російський портал, якби днями Укрінформ не розкрив цікаві деталі щодо двигуна на йоді. У матеріалі, опублікованому агенцією 18 листопада 2021 року «У космосі випробували супутник із двигунами на йоді, розробленими за участю українського вченого», йдеться: «Співзасновник компанії ThrustMe — українець Дмитро Рафальський, який здобув освіту в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна. Саме Рафальський розробляв цю систему двигунів на основі йоду».
«Якщо хочемо досліджувати космос відповідально й не створювати стільки космічного сміття, як досі, маємо встановлювати подібну двигунну систему на всі супутники, навіть найменші, — коментує фахівець із фізики плазми та руху Дмитро Рафальський підсумки дослідження. — Це дасть змогу супутникові повернутися на Землю, а не залишатися на орбіті до кінця його життя. Імовірно, йод — один зі шляхів, як досягти цієї мети».
Акцентую саме на цих словах українського науковця в контексті недавніх випробувань у космосі супутника з його двигуном на йоді не випадково. Його висновки вельми актуальні у зв’язку з міжнародним скандалом, що розгорівся після того, як росіяни знищили ракетою свій старий не робочий космічний апарат. За даними міністерства оборони РФ, цей супутник перебував на орбіті з 1980-х.
США та ЄС жорстко відреагували на цей кричущий факт. Офіційний представник Державного департаменту США Нед Прайс заявив, що Росія провела випробування протисупутникової зброї, після чого на орбіті Землі утворились уламки, що становили загрозу Міжнародній космічній станції. На МКС навіть оголосили тривогу, повідомляє ВВС Україна. Прайс розповів, що Росія за допомогою протисупутникової ракети збила один зі своїх старих супутників, як наслідок, утворилося півтори тисячі фрагментів космічного сміття, рух яких можна відстежити, і сотні тисяч дрібних уламків, які «загрожують інтересам усіх народів».
Українець створюватиме космічний тягач
У цій ситуації слід згадати українського та американського підприємця у галузі космічних технологій та ІТ Максима Полякова, якого голова Державного космічного агентства України Володимир Тафтай вважає українським Ілоном Маском. Він родом із Запоріжжя, батьки — інженери запорізької філії харківського «Хартрону», підприємства української ракетно-космічної галузі. 2011 року він закінчив аспірантуру Дніпропетровського університету, згодом здобув науковий ступінь у галузі міжнародної економіки. Початкові кошти для подальшого приватного космічного бізнесу в партнерстві із закордонними інвесторами заробив, розвиваючи власні ІТ-проєкти в Україні, серед яких сайти-агрегатори. 2017 року Макс викупив активи збанкрутілої американської компанії Firefly Space Systems, об’єднавши її зі своєю компанією EOS Launcher.
Нині Поляков уже має кілька компаній. Найвідоміші Firefly Aerospace (FA), EOS DA, Dragonfly Aerospace, SETS. Головний офіс FA — в Остіні (штат Техас). Компанія має філії у Вашингтоні, Горторні, Бертрамі, столиці Японії Токіо та Дніпрі (Україна). У цьому місті FA створила власний R&D-центр і цех експериментального виробництва малих ракетних вузлів, де, за різними даними, працюють майже 200 вітчизняних фахівців.
Макс Поляков планує активніше співпрацювати з ВО «Південний машзавод» та КБ «Південне». Але головний партнер і замовник компанії Firefly Aerospace — розробника ракетно-космічної техніки — НАСА. Саме воно обрало Firefly Aerospace, за повідомленням Інтерфакс-Україна з посиланням на пресслужбу компанії, для розроблення космічного тягача Space UtilityVehicle (SUN). Контракт передбачає створення космічного апарата на електричній тязі, який буде здатний переміщати вантажі в космосі. До речі, в переліку стратегічних проєктів КБ «Південне», яке серед партнерів компанії Полякова, проєкти «Космічний патруль», «Система видалення космічного сміття». Це я про тисячі фрагментів російського старого супутника.
І ще не менш цікавий факт великої затребуваності у програмах НАСА українців — фахівців космічної галузі — залучення до проєкту освоєння Місяця «Артеміда» та участі у програмах, які передбачають дослідження Марса. Навесні цього року Держкосмос підписав з НАСА відповідний меморандум про співпрацю.
У програмі «Артеміда» братиме участь і компанія Макса Полякова. НАСА зацікавилося його посадковим апаратом Blue Ghost і вже обрало талановитого українського підприємця для участі у згаданій космічній програмі вартістю майже мільярд доларів. На участь у ній претендують ще три провідні світові компанії, серед яких і SpaceX Ілона Маска.
До речі, цього американського підприємця два тижні тому згадував Прем’єр-міністр Дмитро Шмигаль в інтерв’ю «Радіо Свобода». За словами очільника уряду, компанія Ілона Маска відклала запуск українського супутника «Січ 2-30» на січень 2022 року: «Ми готові були запустити його. Супутник готовий. Запуск мав відбутися у грудні. Це мало бути планово цього року. Але, на жаль, компанія Ілона Маска, якій належить ракета-носій, перенесла запуск на січень».
Конфіденційність не гарантовано
У червні 2019-го, коли мені пощастило побувати у відрядженні в КБ «Південне» імені М. К. Янгеля, довелося на власні очі побачити крізь прозору стіну стерильно чистої виробничої ділянки одного із цехів підприємства саме цей супутник для оптико-електронного спостереження та дистанційного зондування Землі. Тоді ще завершувався процес майже десятирічного виготовлення, збирання та випробування цього багатостраждального космічного апарата. Офіційне його призначення — «отримання цифрових зображень поверхні Землі у видимому й інфраструктурному діапазонах довжин електромагнітних хвиль і передачі отриманих зображень наземному інформаційному комплексу космічної системи».
«Знімки із власного супутника, — підкреслив у розмові влітку цього року з журналістами голова Держкосмосу, — дуже важливі з точки зору оборони і безпеки держави. У нього роздільна здатність 7,6 метра на піксель. Запуск супутника «Січ 2-30» — дуже важливий проєкт, оскільки у нас немає на орбіті жодного державного супутника».
Якби Володимир Зеленський не побував узимку цього року на підприємствах ракетно-комічної галузі в місті Дніпро, зокрема в КБ «Південне» і ВО «Південмаш», то «Січ 2-1» ще, мабуть, довго був би у стадії підготовки до виведення на навколоземну орбіту. 2 лютого Президент розпорядився запустити цей супутник до кінця року, саме в рік 30-річчя Незалежності країни. Тому в назві космічного апарата замість «1» поставили цифру «30». У січні 2021-го роботи зі створення «Січ 2-1» було виконано орієнтовно на 85%, а зі створення наземного сегмента (центру управління) — на 45%. Саме тоді в Держкосмосі заявили, що «маніпуляції та некомпетентність офіційних осіб» лише дискредитують космічну галузь України та ставлять під загрозу завершення робіт над супутником». Там підкреслили, що роблять усе можливе, аби запустити супутник уже цього року згідно з поставленим завданням Президента України Володимира Зеленського».
Сума контракту з компанією SpaceX, за словами Володимира Тафтая, становить 1,99 мільйона доларів. Вона враховує всі технічні питання, пов’язані із запуском супутника. І річ не в цих досить великих грошах. Трагедія, підкреслю без перебільшення, в тому, що досі, вже 20 років поспіль, Україна не має на земній орбіті власного державного супутника, якого фахівці називають вухами й очима з космосу насамперед оборонних і безпекових структур, Державної служби з надзвичайних ситуацій. Головна причина — постійне недофінансування, майже щорічні зміни керівництва Держкосмосу. Бюджети фактично всіх національних космічних програм фінансувалися не більш як на 30% за всіх президентів. А наслідком страшної корупції, маніпуляцій, прихованого саботажу проросійськими чиновниками та феесбешними кротами серед керівників ключових установ і державних підприємств аерокосмічної галузі були провали одразу кількох проєктів, критично важливих для економіки країни, оборони і національної безпеки. Серед них не здійснений проєкт запуску супутника «Либідь», що завдав збитків на 350 мільйонів доларів, 26-річний проєкт «Морський старт», який замість прибутків спричинив 200 мільйонів доларів боргу. Провал проєкту із запуску ракет-носіїв «Циклон-4» із бразильського космодрому «Алкантара» (про це свого часу наша газета писала) може, за даними КБ «Південне», завдати збитків Україні на 800 мільйонів доларів.
Якщо 180-кілограмовий «Січ 2-30» компанія Ілона Маска виведе у січні 2022-го в космос, це буде другий за роки незалежності український супутник, який працюватиме на навколоземній орбіті. «Січ 1», який запустили 31 серпня 1995 року з космодрому «Плесецьк» (Росія) за допомогою української ракети-носія «Циклон-3» разом з чилійським супутником зв’язку «Фасат Альфа», пропрацював до 2001-го. Відтоді ми орендуємо чужі космічні апарати.
А що це таке, три роки тому пояснив в ексклюзивній розмові Павло Дегтяренко, тодішній голова Державного космічного агентства України: «Коли Україна має власний супутник, це означає, що втручання в роботу її системи зв’язку максимально ускладнено. Для нас це, по-перше, гарантія доступу до зв’язку, по-друге, максимальна конфіденційність інформації, яку передає власний космічний апарат. Коли ж супутник чужий, як вже понад 15 років, це означає, що весь потік інформації можна записати і передати іншій стороні. Уся суттєва інформація, яку передає супутник, кодується, передається в зашифрованому вигляді. Але одна річ, коли її намагаються перехопити з чужого супутника, і зовсім інша, коли власник супутника, до якого звернулися, передає чужу інформацію. І він може записати її в повному обсязі й потім у спокійній обстановці розшифрувати або передати іншій стороні».
У цьому контексті про кричущі наслідки корупції й безвідповідальності керівників міжнародних проєктів за провали в роботі минулих років у нашій ракетно-космічній галузі хочеться повідомити читача про щось приємне і обнадійливе. Про фантастичні, наприклад, успіхи команди науковців, викладачів і студентів НТУУ «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», чий уже другий наносупутник PoLyITAN-2-SAU ще у травні 2017-го було виведено у задані точки навколоземної орбіти.
«Наукові об’єкти, що становлять національне надбання»
Із такою назвою 10 листопада 2021 року було ухвалено постанову Кабінету Міністрів України №1206. Цим документом уряд надав восьми науковим об’єктам статус таких, що становлять національне надбання. Серед них комплекс експериментальних стендів для дослідження та випробувань виробів космічної техніки Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського».
.jpg)
Наносупутник київських політехніків розроблено і побудовано саме за допомогою цього комплексу експериментальних стендів під керівництвом Бориса Рассамакіна, завідувача лабораторії наносупутникових технологій теплоенергетичного факультету. Університет уже майже десять років бере участь у міжнародному проєкті QB50, мета якого — демонстрація можливості запуску мережі (кластера) університетських наносупутників різних країн. Планували, що загальна їхня кількість сягатиме 50. Однак на момент старту навесні 2017 року у кластері залишалося лише 36 супутників, оскільки не у всіх університетах 19 країн упоралися з виготовленням апаратів з відповідними характеристиками. Київські політехніки успішно створили PoLyITAN-2-SAU, і він 26 травня 2017-го опинився разом з іншими у заданій точці навколоземної орбіти. Український супутник став частиною міжнародної наукової космічної мережі, призначеної для дослідження термосфери.
Це вже другий космічний апарат, розроблений і побудований в КПІ. Перший — PolyiTAN-1 запущено 19 червня 2014 року і, як сказав мені днями Борис Рассамакін, він працює в космосі досі. Команда Бориса Рассамакіна завершує розроблення двох інших наносупутників цієї серії вагою до 10 кг, але з набагато ширшими функціями і можливостями.
Голова Держкосмосу Володимир Тафтай під час робочого візиту до вишу, за словами Бориса Михайловича, запропонував внести PolyiTAN-3, який розробляють разом із Познанською політехнікою (Польща), до державної космічної програми України. Він наголосив, що розглядає КПІ імені І. Сікорського як стратегічного партнера вітчизняної космічної галузі.
«Така висока оцінка роботи інституту, — зауважив Борис Рассамакін, — дуже приємна. Та було б ще приємніше, якби ми відчували більшу фінансову підтримку держави».
Умови створено. Час реалізовувати унікальні можливості...
... для прискорення трансформування країни, її науково-технічного та інноваційного прориву. Такого висновку доходиш, дивлячись на жорсткі телевізійні дискусії останніх днів, на екваторі перебування у Верховній Раді парламентської монобільшості, яку привів до влади Володимир Зеленський, заручившись унікальною підтримкою українців на президентських виборах 2019 року. По-різному, звичайно, оцінюють здобутки і промахи команди шостого глави держави, причини рейтингів і його самого, і його партії, що швидко падають. Хай би що говорили, на моє переконання, за два з половиною роки жоден склад народних депутатів попередніх скликань Верховної Ради не ухвалив такої кількості необхідних законів, що блокували десятиліттями. Насамперед земельна реформа, зняття юридичної недоторканності з народних депутатів України, початок роботи Бюро економічної безпеки, яке отримало відповідні повноваження від СБУ та ФСУ. Ліквідовано найбільш корумповану структуру — податкову міліцію. Створено правові, можливо, не зовсім досконалі умови для зменшення впливу найбагатших підприємців країни на її політичне й економічне життя. Опір тут колосальний, насамперед тих, чиї великі гроші й активи отримано через політичну корупцію, а надприбутковість бізнесу гарантують «свої» законотворці та близькість до владних структур.
Надзвичайно гостра боротьба триває цими днями з кастою недоторканних — судовими кланами для завершення розпочатої найголовнішої реформи — судової, до якої не наважувалися братися або відверто саботували роками. Це добре бачать наші закордонні партнери і всіляко хочуть підтримати реформаторів.
«Уперше, — вважає глава Представництва ЄС в Україні Матті Маасікас, — за 30 років, здається, є політичний імпульс, політичні лідери готові, потрібні для перезавантаження судової системи закони також ухвалюють».
«На часі реформувати судову систему, — підкреслює Посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс, — адже такі моменти в будь-якій країні трапляються нечасто. Бачу не тільки те, що всі зірки зійшлися, вважаю, що в цьому сценарії є люди, зацікавлені в успішності цього процесу. Наше завдання — допомогти їм цього досягти».
У зверненні від 20 жовтня «Настав час трансформувати Україну» керівники дипломатичних представництв США, Євросоюзу і Великої Британії, високо оцінюючи нові закони щодо реформування судової системи, закликають владу посилити боротьбу з корупцією й докласти всіх зусиль для завершення розпочатої судової реформи: «Час чинити опір привілейованим колам та їхнім спільникам, наполягати на справедливому та рівному ставленні до всіх громадян відповідно до українського законодавства і нарешті подолати корумпований вплив, який зводить нанівець верховенство права і стає на шляху України до євроатлантичної інтеграції».
Залишається подякувати нашим партнерам за такі відверті оцінки й підтримку наших реформ і повернутися до розмови, яка з ними пов’язана, — про краще використання потенційних спроможностей нашого оборонно-промислового комплексу. Питання гостре. Адже навіть у період війни з Росією та перед загрозою повномасштабного її вторгнення в Україну державні підприємства ВПК мало отримують оборонних замовлень і, головне, недостатньо, м’яко кажучи, долучаються до зміцнення ППО та ПРО. Про наслідки такого ставлення до цього найслабшого сектору захисту від агресора днями сказав Олексій Резніков, міністр оборони країни.
«Два напрями, які критично недорозвинені»
Захист повітряного та водного простору України мають бути критичними пріоритетами. На цьому 23 листопада наголосив очільник оборонного відомства в ефірі телеканалу ICTV. «Небо і вода — це два напрями, які критично недорозвинені з точки зору захисту». Олексій Резніков нагадав, інформує Цензор.НЕТ, що з британською стороною підписано рамкову угоду про розвиток українських ВМС.
«Уже передбачено її наповнення чотирма контрактами (на підтримку ракетної програми, військово-морських баз та бази кораблів). Це відкрита інформація, тому нічого секретного не кажу, — уточнив міністр оборони. Він повідомив, що іноземні партнери пообіцяли допомогти з експертною оцінкою потреб України у повітряній обороні: — Після цього зможемо розвивати повітряну оборону і власними силами, і завдяки партнерам».
І до цих проєктів, певне, доведеться активніше залучати державні підприємства, які мають дуже серйозні випробувані і прийняті на озброєння напрацювання для посилення протиповітряної й протиракетної оборони. Серед лідерів, давно визнаних у світі не лише в цьому сегменті озброєння, — КБ «Південне» та КБ «Луч». Уже багато років, фактично не отримуючи державних оборонних замовлень, вони на 90—95% працюють на експорт. За словами генерального конструктора КБ «Луч» Олега Коростельова, на 2022 рік підприємство не отримало від МО замовлення на ПТРК. Свої протитанкові ракетні комплекси «Корсар» і «Стугна-П», не гірші й значно дешевші від «Джавелінів», і боєприпаси до них виготовляють іноземним замовникам. Лише у грудні 2020-го Міноборони підписало з Державним Київським КБ «Луч» контракт на постачання у війська 2021 року унікального протикорабельного комплексу крилатих ракет 360МЦ «Нептун», хоч його офіційно було допущено до експлуатації ще 2018-го. А на досить перспективні системи високоточного залпового вогню корегованими ракетами «Вільха-М» контракт на їхнє постачання не Збройним силам України, а на експорт було підписано ще до завершення тривалих державних випробувань.
А спецслужби країни-агресора та інших держав, до речі, активно цікавляться українськими військовими розробками. У цьому переконують численні арешти останніми місяцями контррозвідкою СБУ агентів ФСБ. У Харкові, Вінницькій області. Достатньо сказати про нещодавнє засудження в Лисичанському міському суді Луганської області до восьми років ув’язнення російського шпигуна, який збирав дані про ракетний комплекс «Нептун». Про це 18 серпня 2021-го повідомила пресслужба СБУ.
Чимало фактів і про спроби росіян блокувати співпрацю України з іншими державами в оборонній галузі. Але вона, зокрема із країнами НАТО, останніми роками лише посилюється й поглиблюється. У цьому переконує засідання вищого дорадчого комітету Північноатлантичного альянсу з питань озброєнь — Конференція національних директорів озброєнь, яка відбулася 26 жовтня у Брюсселі під головуванням генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга.
«Уперше за понад пів століття діяльності комітету, — повідомляє Урядовий портал з посиланням на Олександра Носова, заступника міністра оборони України, — представника України запрошено до участі в обговоренні питань, які раніше були прерогативою країн-членів НАТО.
Наостанок про не менш значущу подію, про яку повідомив на своїй сторінці у фейсбуці голова Держкосмосу: «Канада та Україна розпочинають будівництво космопорту в Новій Шотландії. Презентація й урочиста церемонія відбулися сьогодні, 19 листопада 2021 року, за участі голови Державного космічного агентства України Володимира Тафтая та міністра інновації, науки та промисловості Канади Франсуа-Філіпа Шампаня». В офіційному повідомленні йдеться про оприлюднення макета пускового контрольного центру (командного центру майбутнього космічного пускового майданчика), названого на честь Олександра Дегтярева, колишнього керівника ДП «КБ «Південне». Проєкт передбачає створення на атлантичному узбережжі провінції Нова Шотландія комерційного космодрому для запусків ракети-носія «Циклон-4М» розробки та виробництва українських ДП «КБ «Південне» та «ВО «Південний машинобудівний завод».
Прискоренню реалізації цього міжнародного проєкту сприяло, безумовно, ухвалення довгоочікуваного в бізнес-середовищі закону, який відкрив космос приватним компаніям. Маю на увазі закон, підписаний Президентом 29 жовтня 2019 року «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання космічної діяльності» № 143-IX. «Фактично закон дав змогу Україні відвоювати всі блоки, за які вона відповідала за часів СРСР, — це двигунобудування, інтеграція, — сказав в інтерв’ю LIGA.net Макс Поляков. Його було залучено як експерта до підготовки цього документа. — Якщо брати колишній Радянський Союз, Україну я вважаю №1 за інтелектом: носії, супутникові системи, авіоніка, авіація — це все було тут». Вона використовує інтелект двох держав — США і України. Поляков має намір побудувати у Дніпрі свій завод, бо «вже місця бракує». У цьому центрі нашого ракето-космічного будування має, між іншим, свій авіабудівний проєктний підрозділ Boeing.
ПРЯМА МОВА
Володимир ТАФТАЙ, голова Державного космічного агентства України:
— Українсько-канадський космодром буде дуже конкурентним у світі.
Перспективи хороші. Я переконаний, що цей космодром зможе вдало конкурувати і за технічними параметрами, і за ціною з іншими пусковими майданчиками. Ринок супутникового зв’язку зростає щорічно. Вже є проєкти, що передбачають запуск сотень, а іноді й тисяч супутників для створення космічних угруповань. Це багато роботи.
Ми в Google+