Перша партія розконсервованих та оновлених на підприємствах Укроборонпрому танків Т-64БВ, БТРів та іншої важкої техніки пройшла випробування на міцність та витривалість у польових умовах 92-ї окремої механізованої бригади в селищі Клугино-Башкирівка на Харківщині. Тут усе наближено до реального бою: відлуння канонади, ревіння моторів, хмари пилу. По завершенні тренувань техніка разом з підготовленими екіпажами вирушить у зону АТО. 

Міцна не лише броня

Поки що вся важка техніка, якою розпоряджається 92-а окрема механізована бригада, перебуває на полігоні. Постріли та вибухи тут не вщухають ні вдень, ні вночі. Так активно шліфують бойові навички призовники третьої хвилі мобілізації та контрактники. Ми приїхали на місце тренувань саме в їх розпал і на власні очі побачили, як уміють насправді їздити і стріляти українські танки та БТРи. Бійці відточували водіння та стрільбу.

— Триває планова бойова підготовка, — розповідає заступник начальника 92-ї окремої механізованої бригади підполковник Олександр Васильківський. — Проходять «обкатку» наші старі танки і ті, що повернулися після ремонту із заводу імені Малишева, відпрацьовують дії в колонах, на блокпостах тощо. Їх неодмінно треба було ремонтувати, адже весь автопарк — спадщина колишнього СРСР. В ньому є ще машини 1982 року випуску.

Не приховують командири й того, що українське озброєння поступається російському. На полігон хоч і доправили партію відновлених танків з приладами нічного бачення, тепловізорами, але вони погоди не роблять. Таких модернізованих машин ще небагато. Більшість з того, що є, хоч і здатні їздити й стріляти, але морально застаріли.

А ось самі мобілізовані вояки налаштовані більш оптимістично. Вони кажуть, що у Т-64 не лише міцна броня, а й надійніша система управління вогнем. Та й стріляють українські танки значно влучніше, ніж російські Т-72. Окрім того, оновлені Т-64 не позбавлені комфорту .

— Є вже і кондиціонери, і вентилятори, — каже сержант-навідник танка Костянтин Малигін. — Зроблено все необхідне для зручності екіпажу. І це приємно.

На запитання, чи отримували в бригаді хоч якесь нове озброєння з того, що виробляють в Україні, нам відповіли ствердно: «Так. Це танки «Булат» виробництва заводу імені Малишева». Їх теж зібрали на базі Т-64БВ і повністю модернізували. Звичайно, що такої техніки бійцям хотілося б якнайбільше. Але вони раді вже й тому, що в Україні почалася нарешті розконсервація танків Т?-64 та їх модернізація.

Добре відгукується про свою бойову машину й екіпаж одного з відновлених БТРів з назвою «9 рота». За їхнім твердженнями, броньовик також має багато переваг перед російськими аналогами. Наприклад, в українських машин два двигуни. І якщо в один з них влучає снаряд, можна задіяти вцілілий і ще хоч кілометр проїхати, щоб уникнути обстрілу.

— Сьогодні у нас тактичні навчання, — пояснює зампотех «9-ї роти» сумчанин Денис Завізов. — Моє завдання — ремонт машини і нагляд за її технічним станом. Якщо виникають проблеми, відразу ж їх усуваємо. Але все, що надійшло після «реанімації», на ходу.

«Обкатку» пройшли успішно

Операція «Розконсервація» триватиме

Техніку на місцевих заводах Укроборонпрому, куди входить і державне підприємство «Завод імені Малишева», як пояснив заступник голови ХОДА Василь Хома, який разом з журналістами спостерігав за «обкаткою» модернізованих у регіоні бронемашин, відновлюють у три зміни.

— Можна було б працювати ще швидше, але не вистачає робочих рук, — каже Василь Хома. — Завод імені Малишева нарощує потужності. Але щоб підприємство працювало у кілька змін, необхідно вирішити кадрові питання. На заводі набирають працівників.

Що ж до танків Т-64, які перебували на консервації в Україні, то нині, за словами заступника керівника області, їх розконсервовують. І відповідно постачають у Збройні сили й Національну гвардію. Техніка, яка надходить на озброєння, готова до застосування, і сподіватимемося, що всі підрозділи у складі 92-ї бригади будуть укомплектовані бронетехнікою. Тривалість розконсервації, як пояснив Василь Хома, залежить від категорії попередніх робіт.

— Якщо консервація була другої категорії, то ті танки надходять на відповідні заводи їх відновлюють протягом тижня, — пояснює Василь Хома. — А техніка, яка перебуває на консервації в Харківській області, належить до 3-ї й 4-ї категорії. Її відновлення триватиме приблизно місяць. Ця техніка вичерпала ресурс, необхідно зробити ремонт і ходової частини, і двигуна та озброєння.

Однак хоч би скільки часу знадобилося, головне, резюмують бійці, що у фактично списаний ще радянський металобрухт вдихнуть життя, оснастивши техніку сучасним начинням.

Різні за віком, однакові за духом

Випробовують не лише техніку

Не збавляють навчальних темпів, як ми помітили, і в базовому таборі 92-ї окремої механізованої бригади, де мешкають недавно мобілізовані й контрактники. Замість казарм — наметові містечка, замість ліжок — настили, вкриті «килимами» із хвої. Тут і освоюють армійський побут майбутні захисники Вітчизни, яким випадає доля боронити незалежність України на Донбасі.

— З ними проводять заняття не лише з вогневої підготовки, а й тактичної, медичної, інженерної. Навчання триває 40 днів, як і курс молодого бійця, — розповідає Олександр Васильківський.

— Який настрій у хлопців? — запитую заступника начальника бригади і чую у відповідь:

— Бадьорий. У нас бригада, в якій більша частина військовослужбовців — добровольці. Є, щоправда, люди, які ще не цілком навчилися долати страх під час виконання бойового завдання, але не бояться лише дурні, — зазначає підполковник. 

За його словами, люди призвані здебільшого з Харківської, Полтавської та Сумської областей. Частина — із Запорізької та Дніпропетровської. Вік — від 22 до 57 років. Також у бригаді служать військові, які ще до початку бойових дій проходили службу за контрактом в цій частині. Їх призивали з Донецької й Луганської областей, вони продовжують служити. У декого за плечима досвід перебування у «гарячих точках»: Афганістан, Нагорний Карабах, Косово, Ірак.

— Що потрібно бригаді, крім важкої техніки, якої ви так настійно добивалися? — знов адресую запитання заступникові начальника бригади.

— Передусім теплі речі, оскільки входимо в зиму, — відповідає підполковник. — Потрібне все, починаючи від польових зимових курток до теплих берців, шапок, рукавиць. А оскільки поїдемо в зону АТО і перебуватимемо в бліндажах, ще потрібні генератори для забезпечення електроенергією, печі для опалення. Все потрібно. Оскільки там степова зона, то необхідні також дрова чи вугілля.

— Якщо ви заговорили вже про теплі речі, чи означає це, що ви не вірите в перемир’я?

— Не вірю, бо знаю, що нині другу тактичну групу батальйону, яка перебуває в зоні АТО, від?учора з 16.00 до глибокої ночі обстрілювали мінометами з боку Росії й бойовиків.

Не вірить у перемир’я й оператор-навідник БМП-1 Сергій Слободяник, призваний на службу з Київської області. «Це перемир’я — чергова дурниця. Ми не стріляємо, а вони продовжують стріляти. І знову гинуть люди, які не повинні гинути», — зазначає Сергій.

— А що кажуть хлопці? Чи є в когось інша думка?

— Та тут іншої не може бути, — відповідає. — Це ж очевидно: Путіну вірити не можна. Використовуючи перемир’я, росіяни і бойовики підтягують свіжі сили, важку техніку, артилерію, а потім нам доведеться з цим усім «розбиратися». Уже була така ситуація…

Попри все, Сергій Слободяник, його командир Олександр Васильківський та інші мобілізовані, що вирушать незабаром в зону АТО, переконані, що вони переможуть, бо боронитимуть від ворога власну, а не чужу землю. «Тільки б не підвели наші оборонні підприємства з важкою технікою, — запевняють, — а ми не підведемо!»

Післямова. Прощаючись із хлопцями, мимоволі подумала: а якби їм замість латаної, хоч і модернізованої, техніки, якій вони раділи, наче діти, дали справді сучасне озброєння?! Де були б оті зухвалі бойовики разом з російськими найманцями? Відповідь відома. Український народ не раз вказував їм на ту дорогу… 

Світлана ГАЛАУР,
«Урядовий кур’єр»
(фото автора)