Чи знаєте, що ведмеді… вміють саджати дерева? Маячня, скажете? Анітрохи! У шкільному підручнику з математики за 2 клас умова задачі переконує: «Ведмедик посадив першого дня 4 дерева, а другого — ще 6». Звісно, другокласник повинен полічити, скільки всього рослин посадила тварина. А ще у семирічному віці треба розуміти, як перемотують сувої тканин, замішують будівельну суміш, що робити з центнерами пшениці тощо. Такі задачі, відірвані від життя, чи не щодня доводиться розв’язувати українським школярам з 1 класу.

Шкільні програми досі перевантажені термінами, визначеннями, не зрозумілими маленьким школярам. А ще цілим возом зайвої інформації, неточностей, повторів. Щоб нарешті поліпшити ситуацію, у Міністерстві освіти і науки вирішили змінити шкільні програми з усіх предметів й під час літніх канікул винесли їх на розсуд громадськості. Батьки й учителі найменших учнів поділилися з «УК», що саме потрібно першочергово змінити.

Думка —  за шаблоном

Учням, які ледь визирають із-за портфелів, доводиться скніти над нецікавими завданнями, гортати куцо проілюстровані підручники.

Почнемо з математики. Вчитель початкових класів Верховинської школи, що на Івано-Франківщині, Оксана Стефюк детально аналізує програму 2 класу — її вихованці саме перейшли до третього. Тут найчастіше дискусію викликає питання, чи потрібно у 2 класі вивчати лічбу до ста.

«Раніше ми лічили до 20, і цього було достатньо, тому що в семирічних дітей розвинене наочне мислення — вони розуміють те, що бачать, — пояснює пані Оксана. — А щоб додавати-віднімати у межах ста, їм потрібно абстрагуватися. Тож бачу, що учні важко це сприймають. Можливо, доречно лічити десятками — це дається легше, можна пояснити навіть на пальцях».

Шокує другокласників і табличка множення. У програмі сказано, що до п’яти треба вивчити, а в межах дев’яти застосовувати. «А потім дають контрольні, де потрібно виконати завдання з кожної таблиці. Тож матеріал суперечить тим вимогам, які потім виставляють. Це нелогічно!» — переконана вчителька. Вона додає, що програма для 2 класу перевантажена. Далеко не всім вдається лічити усно, тож доречно дозволити робити це письмово: дитина повинна мати вибір, як їй легше впоратися із завданням. Натомість забороняючи, не даємо цього вибору.

Окрема тема — некоректні умови математичних задач. «У суботу тато і син обрізали 4 дерева, а в неділю — по три дерева кожен, — цитує підручник Оксана Стефюк. — Діти були щиро здивовані, мовляв, ми ж християни і в неділю не працюємо, тож довелося пояснювати, чому тато із сином пішли у неділю працювати». Також учням важко збагнути задачі про роботу комбайнів  або, скажімо, розрізнити ярок і ягнят, яких випасають вівчарі. Прикладів можна наводити багато.

Чому українські школярі змушені досі розв’язувати задачі, відірвані від життя? «У Німеччині у школі дають учням практичні задачі про те і з чим дитина стикається щодня у повсякденному житті: поїздку в автобусі, похід до кінотеатру чи зоопарку, відвідування лікаря тощо, — розповідає українка, яка мешкає в Німеччині, мама чотирьох дітей Світлана Шульц. — Тому дітям легше зрозуміти і засвоїти такий матеріал, це дає їм ще й практичні навички: як правильно заплатити за проїзд, придбати квиток, скільки продуктів купити в супермаркеті».

Тінь дерева  помножте  на зріст

Та чи не найбільше учні, а особливо їхні батьки потерпають від природознавства.  «Уже з першої теми в підручнику подано море нової інформації — від розповіді про нашу планету й першого космонавта до таких понять, як вісь Землі, доба, горизонт, глобус, сторони горизонту, навіть якими скороченнями вони позначаються (пн, пд), — розповідає мама учениці Ольга Романівна. — Далі дитина вивчає гномон і має виконати цілу практичну роботу з… плануванням регулярних спостережень: «Встанови жердину заввишки 1 м та вимірюй довжину тіні в різний час доби».

Вчителька Оксана Стефюк звертає увагу ще на одне цікаве завдання: «Попроси дорослого помножити довжину тіні дерева на значення твого зросту і розділити отриманий результат на довжину твоєї тіні. Якщо ти міряв тінь, стоячи у взутті, додай до зросту 2 см підборів», — пише підручник. Якщо порівнювати з попереднім матеріалом, цей все одно діти сприймають ліпше, проте не потрібно давати стільки термінів, краще прописати деякі теми й додати ілюстрацій — ось і все.

Не в захваті вчителі й батьки, а понад те учні від завдань у підручнику за 3 клас «Я у світі». «Тут дитина повинна вже захистити цілий проект, дібрати до нього фотографії або репродукції, оформити результати (текст повідомлення, газета, альбом), підготувати і провести захист проекту», — ділиться Ольга Романівна.

Чи легко  читати   без зубів?

Чи потрібно йти до школи, вміючи читати? Оксана Стефюк запевняє, що вчить учнів «з нуля». У «Літературному читанні» спершу подано складні уривки текстів, а лише далі — вірші, які читати легше. «Доречніше було б чергувати нескладні цікаві тексти з віршами, — радить учителька. — Загалом матеріал підібрано слабенький, хотілося використовувати сучасніші твори, адже бібліотечний фонд куций, то чому б у підручнику не подати уривки сучасних авторів? Є ж цікава дитяча література, приміром творчість улюбленого Всеволода Нестайка».

Особливо всіх учасників навчального процесу турбує читання на час. «Переконана: така догма призводить до того, що дитина зазнає стресу, — ділиться Оксана Ярославівна. — Адже саме в цьому віці в дітей випадають передні зуби. Учитель і так знає, як читає кожен його учень. Навіщо муштрувати дітей, не зрозуміло. А на час читати треба швидко, ще й долаючи фізичний дискомфорт — учні нервують».

Нюансів вистачає й під час вивчення «Рідної мови». Виявляється, це вже потім дивуються, чому старшокласники безграмотно пишуть твори. Вчителі переконані, що причини слід шукати в початковій школі, оскільки дитину змалечку ставлять у традиційні рамки написання творчих робіт. «Скажімо, в Америці молодші учні пишуть творчі висловлювання, незважаючи на правопис, адже вчителеві важливі не розділові знаки, а власна думка учня, — розповідає Оксана Стефюк. — У нас коли дитина сідає вдома чи в школі писати твір, одразу комплексує, щоб дотримуватися певної шаблонної структури, не зробити помарок, правильно розставити коми. За кордоном дають дитині більшу свободу висловлювання і лише згодом вчать дотримуватися правопису».

Генерувати власні ідеї

Проблема ще й у тому, що в українських школах навчальну програму складено так, що дітям дають готові знання, натомість не вчать їх мислити логічно, генерувати власні ідеї й потім застосовувати їх у житті. Тому в Міністерстві освіти і науки вирішили не просто розвантажити шкільні програми, а кардинально змінити їх, запровадити компетентнісний підхід у навчанні. Наймасштабнішим проектом стане розроблення концепції нової української школи. Вона передбачатиме нові стандарти, програми, підручники, підходи до підготовки вчителів.

Але щось змінювати потрібно вже тепер. Тож МОН разом з освітянською платформою ЕdEra започаткувало публічне обговорення навчальних програм. Так освітяни прагнуть перевірити програми на наявність помилок, повторів, невідповідностей та неузгодженостей. А ще хочуть «розвантажити програми від зайвої другорядної інформації, зробити їх зрозумілими».

Долучитися до обговорення й зробити внесок у заміну шкільних програм можуть небайдужі вчителі, освітяни, експерти, які готові поділитися власним досвідом заради поліпшення освіти наших дітей. Треба лише зареєструватися на освітянській платформі, проаналізувати програму з певного предмета й конструктивно викласти зауваження і побажання, спираючись на власний досвід.

Насамкінець. Вочевидь, успіх запровадження нового змісту освіти, оновлених навчальних програм прямо залежатиме від учителя, його якісної підготовки у педагогічному виші. Тож профільне відомство відповідно створюватиме й нову концепцію педагогічної освіти, щоб учителі відповідали осучасненим вимогам нової школи. А поки що педагоги просять дати їм більше свободи в роботі — звільнити від докучливих догм.

«Нас ставлять у такі рамки, коли вчитель не може відступити від програми, щоб урахувати індивідуальні особливості дитини, — пояснює пані Оксана. — Наприклад, щоб провести цікавий інтегрований урок, потрібно узгодити з дирекцією школи й окремим наказом внести зміни в розклад. На жаль, для багатьох педагогів на цих формальних перепонах уся творчість й закінчується». Потребують доопрацювання й вимоги оцінювання учнів: якщо раніше в 1 класі можна було використовувати позитивну символіку (смайлики, квіточки), тепер учитель має написати не зрозуміле дитині «перевірено».