УРА!

Одеський фестиваль натякнув на початок відродження українського кіно

«Фестиваль складається з трьох радощів — приїзд, перебування та від’їзд», — поділився своїми спостереженнями гість IV Одеського міжнародного кінофестивалю Михайло Жванецький. Так от, всі ці радощі, як підтвердили гості форуму, були дуже добре організованими, проводилися чітко і без збоїв. Загалом фестиваль цього року не був позначений якимись надзвичайними сюрпризами, а це навряд чи можна вважати його вадою. Просто масштабний кінофорум, що проводився вчетверте, напевне, напрацював свої підходи і традиції. Нагадаємо, спочатку йшлося лише про стрічки «з особливим почуттям гумору».

Потім пробували тлумачити це поняття максимально широко, а згодом і зовсім відмовилися від цього критерію, аби не звужувати коло кінематографічного добору. Жанрову спрямованість форуму почали визначати як «арт-мейнстрим» — тобто стрічки, зроблені на високому мистецькому рівні, та водночас доступні і зрозумілі широкому загалу.

Принциповою новацією минулого фестивалю став його глядацький статус — відтоді долю Гран-прі тут вирішують глядачі.

Короткометражка «Уроки української» здобула нагороду Міжнародної федерації кінопреси. Фото з сайту facebook.com

Глядач стає професійним

Цього року свою прихильність та грошовий приз у розмірі 12 тис. євро кіномани віддали російському фільму «Географ глобус пропив». Цікаво, що тут арт і мейнстрим збіглися в уподобаннях — стрічка отримала і нагороду за «Кращий фільм фестивалю» від журі міжнародної конкурсної програми. Ця перемога, знову-таки, не була якоюсь цілковитою несподіванкою. Фільм про молодого біолога, який від безгрошів’я йде працювати вчителем географії у звичайну пермську школу, раніше вже завоювала Гран-прі та приз за кращу чоловічу роль на фестивалі «Кінотавр» у Росії. А виконавець головної ролі Костянтин Хабенський явно міг стати гарантом симпатій і з боку глядачів Одеського фестивалю. Та й історія звичайного, не суперуспішного за мірками нашого меркантильного сьогодення «героя нашого часу» загалом виявилася близькою нашим людям. До того ж виписана ця історія була, як свідчать професіонали, дуже добре. Олександр Роднянський, голова професійного міжнародного журі, каже, що суддівський вибір був нескладним і не викликав якихось особливих суперечок: «Критеріями нашого рішення стали неординарність художнього задуму, глибина і повноцінність драматургії, людяність, свіжість інтонації, об’ємність і повнота характеру — все те, що так вирізняє стрічку «Географ глобус пропив».

Утім, на фестивалі вона не була таким собі діамантом серед пилу. «Жодного нецікавого фільму на фестивалі не було», — запевняє ще один учасник професійного журі, грузинський кінорежисер Нана Джорджадзе.

Так, лише на кілька сотих бала відстав від лідера фільм «Ланчбокс» індійського режисера Рітеша Батри.

До трійки лідерів увійшла й стрічка «Параджанов» — про життєвий шлях видатного режисера, чия творчість пов’язана і з нашою країною.

І це був перший випадок, коли до трійки лідерів увійшла стрічка українського виробництва. «Вперше цього року український фільм в міжнародному конкурсі опинився на третьому місці за результатами глядацького голосування, — зауважила президент фестивалю Вікторія Тігіпко. — Це величезна перемога нашого кінематографа».

Власне, вагомість та динаміка національної секції либонь і стала коли не сюрпризом, то принаймні помітною особливістю та вагомим досягненням саме четвертого фестивалю.

Костянтину Хабенському в ролі вчителя симпатизували і глядачі, й журі. Фото з сайту film.ru

Згадати і запрацювати

Природно, що в «українському інкубаторі», що звався «Українська національна кінопремія», фільм «Параджанов» виявився найкращим. І, напевне, треба визнати, що своїм успіхом він багато в чому завдячує людині, чия життєва історія лягла в основу сюжету. «Слід пам’ятати, хто був Параджанов, яка талановита і вільна це була людина», — звернувся до аудиторії виконавець головної ролі та співрежисер стрічки Серж Аведікян.

Згадали в залі Одеської опери ще одного кіномитця, того, що за мрію свого життя мав «щоб українська культура стала відома у цілому світі».

Богдан Сильвестрович Ступка знову дивився з екрана на свою улюблену українську публіку. Два роки тому він був одним з найпомітніших і найяскравіших гостей другого Одеського кінофестивалю, а пішов з життя невдовзі після 3-го...

«Роби справу чесно, з душею, і твоє до тебе прийде», — казав митець, котрого, без перебільшення, називали символом сучасної української культури.

І звісно, тішить те, що «їхнє» потрошки приходить до тих, хто після двадцятирічного занепаду не втратив бажання робити українське кіно і дочекався бодай натяку на його відродження, в тім числі і у вигляді державної підтримки. Власне, тріумфатор українського повного метра «Параджанов», як і ще одна стрічка національного конкурсу, — володар нагороди міжнародної федерації кінопреси фільм «Креденс», – знімалися коштом Держкіно. Нині у виробництві перебуває 10 українських фільмів, що фінансуються за рахунок державного бюджету. «Кожна країна, котра себе поважає, має власний кінематограф», — наголосила глава Державної агенції з питань кіно Катерина Копилова. — Кінематограф в Україні — не атракціон, тому це не бізнес, як у США, — продовжила вона, — ми працюємо заради культури, заради нації».

Два роки тому Богдан Ступка був одним з найяскравіших гостей другого Одеського кінофестивалю… Фото з сайту film.ru

Чи відкриється кінотеатр «Україна»?

Розкол кінематографа на два нерівних сегменти — великий атракціонний та незалежний — зауважив і голова міжнародного журі Олександр Роднянський.

Те, що в українському незалежному кіно нерідко гостро ставляться болючі проблеми за допомогою засобів, що межують з чорнухою, він пояснив таким чином: «Все, що пов’язано з незалежним кіно, пов’язано з особистим простором висловлювання. І простір особистого висловлювання — це завжди драматично, за визначенням воно має бути критичним, адже це люди, які в чомусь зацікавлені, з чимось ведуть бій, до чогось виявляють свою гостру громадянську позицію. Тому питання не в темах, а в даруваннях, —резюмував відомий кінопродюсер. Головне питання щодо молодого українського кіно: чи є там нині не просто «молоді і злі», а «злі і талановиті».

Схоже, фестиваль дав позитивну відповідь на це запитання в межах конкурсу українських короткометражок. Там справді виступили молоді — вік учасників конкурсу не перевищував 30 років. А коли траплялися злі, то були талановитими. Доволі жорстка стрічка «Уроки української» про жителя типового шахтарського поселення, зроблена Русланом Батицьким, здобула нагороду Міжнародної федерації кінопреси. «Ми вручили цей приз стрічці, котра справді вразила нас своєю кінематографічною потужністю», — зауважив голова журналістського журі, шведський кінокритик і режисер Гуннар Бергдал. І це в короткому метрі!

Стрічка «Параджанов» своїм успіхом завдячує людині, чия життєва історія лягла в основу сюжету. Фото з сайту armenpress.am

Кращим у цій секції визнали фільм «Дорога» Максима Ксьонди. Кінорозповідь про підлітка, що став не потрібним своїм розлученим батькам, але знайшов підтримку і розуміння у водія-далекобійника, – виявилася не злою, а талановитою.

Короткий метр, що виникає іноді десь на межі самодіяльності, немов відбиває прагнення попри все робити гарне і щире кіно. Він може вирости, приміром, із фоторепортажу про паломництво хасидів до Умані. Так з’явилася стрічка «Сери та сеньйори» Олександра Течинського, професійного фотографа, котрий уперше вдався до роботи з рухомою картинкою.

Доволі символічною стала тема короткометражки «Кінотеатр «Україна» — про те, як студенти спробували відродити кінопокази у занедбаному провінційному кінотеатрі. Загалом, їм це вдалося — і на екрані, і в житті.

Тож тепер слід чекати хепі-енду й на загальнонаціональному рівні. Бо будуть нові й нові спроби молоді висловити себе засобами кіно, будуть ще й великі стрічки, в тім числі зняті державним коштом. Будуть і нові фестивалі, де вони зможуть прогриміти.

Наступний одеський, п’ятий, ювілейний, стартує 11 липня 2014 року.

Тож закінчити хочу словами почесного одесита Михайла Жванецького з його промови на фінальній церемонії фестивалю-2013: «До наступної насолоди очікуванням і до наступних очікувань насолоди!»