Про характер земельних схем, які розслідують правоохоронці і які попри це ніяк не відійдуть у минуле, розповідає кореспондент «УК».

Забудований до країв

Житлове будівництво в місті над Ужем розвивається швидкими темпами. Багатоповерхівки і котеджі виростають немов гриби після дощу в найнесподіваніших місцях. Ними обросли сотні гектарів колишніх виноградників і овочевих плантацій. Повністю забудовано землі, що раніше належали до сільгоспугідь, у мікрорайонах Червениця та Доманинці. Житлові масиви впритул підступили до меж сіл Дравці, Баранинці, Барвінок, Минай, Сторожниця, Розівка.

Усе б нічого, адже поява нового житла — в інтересах людей. Інша річ, у який спосіб це житло з’являється і наскільки воно враховує інтереси тих, хто вже живе на певних територіях. Як показує практика, дуже часто стремління інвесторів, готових вкладати величезні кошти у спорудження багатоповерхівок і отримувати з цього вигоду, суперечать інтересам рядових мешканців.

Без затишку — в мінусах

Вільної землі стає дедалі менше, а апетити забудовників не зменшуються. Не в останню чергу через це зловживання із землею стають перманентними, а міська рада жодної готовності опиратися їм не демонструє. Швидше, навпаки.

Ось історія, яка завершиться, найімовірніше, втратою з міського бюджету 3 мільйонів гривень. Вона розпочалася зі спорудження багатоповерхівки у кварталі садибної житлової забудови на вулиці Дмитра Донського. В одному з будинків №2 живе Олексій Пазина. Поряд з його одноповерховим за кілька років виріс багатоповерховий будинок, який до того ж обріс крамницями, кафе, салонами й офісами. І все це повністю змінило архітектуру колись затишного одноповерхового кварталу. Його мешканці стали скаржитися на втрату привабливості й ринкової вартості їхньої нерухомості.

За висновком експертів, ціна будинку Олексія Пазини за кілька років, протягом яких тривало будівництво, знизилася на понад 100 тисяч доларів. Експертний звіт щодо цього будинку засвідчив, що 2014-го його вартість оцінювали в суму, еквівалентну 199 тисячам доларів США. За перші три роки будівництва нерухомість Пазини впала у ціні до 114 тисяч. Ціна знизилася ще більше після завершення спорудження багатоповерхівки: тоді експерти оцінили будинок на Донського, 2 у 84 тисячі доларів. Технічний стан вони характеризували як «відмінно», а його знецінення, за їхнім висновком, відбулося виключно через довколишню забудову.

Компенсація: 3 мільйониз бюджету

Олексій Пазина подав позов до суду, в якому його інтереси захищав син-адвокат. Не в останню чергу завдяки цій обставині власникові знеціненої нерухомості вдалося виграти справу проти Ужгородської міської ради. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 січня 2021 року прописано, що міська рада допустила помилки під час видачі дозволів на будівництво. Однією з них стало те, що профільне управління видавало містобудівні умови з багатьма порушеннями. Відомо, що Ужгородський міськрайонний суд 2015 року скасував ці умови, оскільки генплан міста не передбачав там житлової забудови. Вказано, що зведення багатоповерхового будинку із приміщеннями комерційного призначення на Донського, 3 (це адреса новобудови) не відповідає цільовому призначенню даної земельної ділянки. Чинні норми не дозволяли будівництва, та ще й із такою кількістю комерційних приміщень фактично у приватному секторі.

Земельна ділянка, на якій зведено багатоповерхівку, 2015 року перебувала в користуванні ТОВ «Готель «Ужгород». Її власником була громада Ужгорода, і щоб там побудуватися, необхідне було рішення сесії міської ради. На те, що його немає, управління архітектури та містобудування уваги не звернуло.

Усі ці зловживання не минулися просто так. Їхнім наслідком стало те, що згідно з вердиктом суду, із кишень платників податків потрібно буде сплатити 3 мільйони гривень! Їх має отримати Олексій Пазина у вигляді компенсації за втрату ринкової вартості будинку. Ці кошти могли б піти на ремонт розритих вулиць, які роками не ремонтують, чи допомогу малозабезпеченим громадянам. Але недарма кажуть: хтось виграв, а хтось програв. У цьому разі виграли аж ніяк не прості ужгородці.

Планували велоінфраструктуру

Інша незаконна оборудка із земельною ділянкою — в міському парку «Боздоський». На ній планували розташувати велоінфраструктуру та громадську вбиральню, однак, як кажуть, не склалося. Після зведення тут за сфальшованими документами (що довело слідство) будівлі об’єкт продають іншому власникові, який змінює його цільове призначення. Через якийсь час замість запланованої раніше громадської вбиральні і об’єкта велоінфраструктури тут з’явилася… кав’ярня. Усі ці оборудки чомусь не зацікавили міську архітектуру, яка не помітила, що замість розвитку велоінфраструктури триває торгівля кавою і чаєм. Звичайно, і ці продукти відвідувачам парку потрібні, але ж де заплановані велосипеди й вбиральня?

На це запитання, схоже, ніхто й не збирався відповідати. Головний архітектор Ужгорода Олег Боршовський, навпаки, усі зміни затвердив. А ще залишив контроль за виконанням наказу щодо зміни цільового призначення землі за собою. Вочевидь, щоб ніхто не втрутився і не поламав схему, за допомогою якої землю в парку було отримано у приватну власність.

Дуже дивна в цій ситуації поведінка директора парку «Боздоський» Анатолія Ковальського. Він свого часу не поцікавився, що за будівлю зводять на території парку і чи є належно оформлені документи. З його мовчазної згоди звершили незаконне будівництво, після чого він ще скріпив своїм підписом акт, який стверджує: кав’ярня і земля під нею вже не належать парку.

До речі, нині цей об’єкт перебуває під арештом, а його долю вирішуватиме суд.

Мораторій — не завада

Схему, яка ґрунтується на зміні цільового призначення землі, застосовано і в ситуації з ділянкою на вулиці Докучаєва-Котловинної, де нині розташовано будівлю поліклінічного відділення УМВС. Цю схему реалізовують завдяки так званим піджакам з учасників АТО. Оскільки з 2015 року в Ужгороді чинний мораторій на передачу земель у приватну власність, то саме учасники бойових дій на сході України — ті люди, яким за законом у місті можуть відводити землі. Із 2014 року атовцям передано у приватну власність 752 земельні ділянки.

У ситуації, про яку йдеться, маємо справу зі зміною конфігурації земельної ділянки, яку місто ще 1995 року передало поліклініці УМВС. Цей комунальний заклад 2018-го розробив нові документи на земельну ділянку. Площа землі та сама і не перевищує 1,73 гектара, однак фактично сформували нову документацію із зовсім іншим виглядом території. В одному місці додали, в іншому — долучили зелену зону міського користування перед поліклінікою. Зате частину землі, що позаду поліклініки, просто вирізали. Внаслідок цього отримали ділянку зовсім іншої конфігурації, в якій немає місця для об’єктів поліклініки — на відрізаній території опинилися її басейн і спортивний майданчика. Зате з’явилася вільна ділянка.

У нових документах цей відрізаний шматок позначають як землю загального користування. На неї місто розробляє детальний план території і — увага!!! — в ньому вже передбачено індивідуальну забудову. Після виготовлення детального плану цю землю роздають чотирьом учасникам АТО. Вочевидь, атовці й не думали про реальне будівництво, бо дуже швидко всі ці чотири ділянки продали… одній фізичній особі.

Далі — випробувана схема. Уже новий власник землі змінює її цільове призначення і, звісно, замість індивідуального будівництва тут можна зводити що завгодно. Серед іншого багатоповерхівку. Поки що це зробити неможливо: на землю накладено арешт. Ужгородський міськрайонний суд встановив, що, зловживаючи службовим становищем, для отримання неправомірної вигоди посадовці міської ради затвердили документацію й надали їх у приватну власність, змінивши цільове призначення, а це спричинило тяжкі наслідки для інтересів держави, зокрема міста.

Недбалість чи й сприяння?

Наведені схеми роздачі земельних ділянок у час, коли чинний мораторій на передачу земель у приватну власність усім, окрім учасників АТО, поширені. Немає жодних гарантій, що завжди пильність правоохоронців спрацьовує на всі сто, тож чимало незаконних оборудок вдалося втілити в життя. Тому ще раз варто наголосити на тому, що відповідальність за все це має нести міське управління архітектури та містобудування на чолі з Олегом Боршовським. Саме воно готує документи на затвердження міської ради. Очевидно, не витримуючи тягаря цієї відповідальності, воно готує їх абияк або й свідомо із порушеннями. А це відкриває простір для махінацій із землею.

Запитання без відповідей

Вочевидь, мораторій на відведення землі всім, окрім учасників АТО, так і не став бар’єром для реалізації схем. Через це, як і через небажання враховувати культурну й історичну цінність будівель, які зазнають неправомірних змін у процесі реконструкції, й через небажання створювати комфортні умови для життя Ужгород забудовують хаотично. І так триває десятиріччя. Зводять будівлі зі скла й бетону в історичній частині міста, про що в європейських країнах і думати не наважуються. Там змінювати вигляд будівель, вносити нові конструктивні елементи в межах історичних ареалів неприпустимо. В Ужгороді ж це роблять запросто, що призводить і до втрати його туристської привабливості.

Звичайні жителі міста виступають проти таких разючих і необґрунтованих змін у його обличчя, архітектуру. Чи до їхніх голосів урешті-решт дослухається міська рада, яку вже другу каденцію очолює Богдан Андріїв? Чи зупиниться вона на «досягнутому»? Ці запитання нині відкриті.

NB.  Копії рішень суду, дозвільних документів і підписаних актів про виконання робіт на підтвердження відомостей, використаних у матеріалі, є в розпорядженні автора.