Василь ДЕМЧИШЕН,
голова підкомітету Комітету Верховної Ради
з питань державного будівництва
та місцевого самоврядування

Створення дієздатної виконавчої влади — одного з визначальних завдань плану модернізації нашої країни, впродовж  довгого часу істотно гальмувала відсутність сучасного ефективного закону про державну службу як основу основ системи державного управління. Бо стимулювати суспільний розвиток, планувати реальну і зрозумілу широкому загалу стратегію державного розвитку повинні не абстрактні органи влади, а безпосередньо ті, хто в них працює, — держслужбовці.  Відповідно, держава є для них роботодавцем, а будь-які відносини  між суб’єктами мають чітко  регулюватися й унормовуватися законодавством.

Вісім років поспіль в країні  тривала робота з підготовки нового закону, який би реформував державну службу з урахуванням вимог європейського законодавства. Після  ухвалення проекту в першому читанні  знадобилося ще майже півроку доопрацьовувати його, аби документ став законом. 10 січня 2012 року його підписав Президент України.

Які новації принесе цей законодавчий акт нинішнім і майбутнім державним службовцям, наш кореспондент цікавилася в голови підкомітету  Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Василя ДЕМЧИШЕНА.

— Василю Васильовичу, ви очолювали робочу групу з доопрацювання законопроекту і, як кажуть ваші колеги, знаєте його достеменно, замалим не до останньої коми, чи не так?

— Коли Верховна Рада відправляла законопроект № 8306 на друге читання перед літніми канікулами, наша робоча група одержала талмуд з 850-ма поправками, кожну з яких треба було  вивчити, розглянути, обговорити, перевірити з  теоретиками та практиками. Крім того, документ  направили міжнародним експертам — окремі їхні зауваження були враховані під час доопрацювання. До робочої групи залучили найкращих вітчизняних фахівців з Мін’юсту,  Адміністрації Президента та урядового Секретаріату; тих, хто був причетний до розробки попередніх законопроектів  щодо регулювання сфери державної служби з колишньої Головдержслужби, а також талановиту молодь, яка прийшла їм на зміну в  Національне агентство України з питань державної служби.

З огляду на таку серйозну роботу новий закон по праву можна назвати малою Конституцією як для державної служби, так і для вітчизняного державного управління загалом.

— Як  можна узагальнити його призначення в суспільстві?

— Закон визначає принципи, правові та організаційні засади державної служби, умови та порядок реалізації громадянами  права на неї. До речі, визначення власне поняття «держслужба» звучить у ньому певною мірою по-новаторському:  це професійна діяльність державних службовців з підготовки пропозицій щодо формування державної політики, забезпечення її реалізації та надання адміністративних послуг.

— З-поміж принципів державної служби на перше місце законодавець виніс верховенство права, а  умовами рівного доступу до неї визначив професіоналізм, доброчесність, політичну неупередженість та прозору діяльність. Які ще новації, на вашу думку, заслуговують на увагу?

—  Те, зокрема, що політичні посади віднині виділені в окрему групу. Зазнала змін і класифікація посад державних службовців. Відтепер залежно від характеру та обсягу посадових обов’язків вони поділяються на п’ять груп,  кожна з яких має  свої підгрупи у відповідності до органу, в штат апарату якого входить ця посада.

Докладно виписано, як саме здійснюватиметься управління у сфері державної служби. Так, керівником держслужби в державному органі влади є керівник апарату, який затверджує профілі професійної компетенції та вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня працюючих, організовує проведення конкурсів на зайняття вакантних посад, присвоює ранги тощо.

На мою думку, чіткішим став розділ «Правовий статус державного службовця». Зауважу, що ст. 10 розпочинається із сентенції, що державний службовець має право на повагу до своєї особистості, гідності, справедливості і шанобливе ставлення до себе з боку керівництва та співробітників. Враховано тут і права на просування по службі, підвищення рівня професійності за рахунок державних коштів, безпечні умови праці та інше.

Водночас серед обов’язків найголовніше — діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами. Враховано європейські тенденції, приміром, обов’язок держслужбовця дотримуватися встановлених законодавством правил професійної етики та запобігати виникненню конфлікту інтересів під час проходження служби, що відповідає вітчизняному антикорупційному законодавству.

— Уперше розробники окремо визначили навіть поняття «доручення». І це актуально, бо непорозуміння вже в самому трактуванні нерідко призводять до ймовірних конфліктів.

— Погоджуюся з вашим зауваженням. Тому ми  не лише дали чітке тлумачення цього поняття, а й зазначили в ст. 12, що в разі виникнення сумніву щодо законності наданого керівництвом доручення держслужбовець має право вимагати письмового підтвердження цього доручення, після отримання якого зобов’язаний  його виконати, крім випадків виконання явно злочинного наказу. Врахуйте: у такому випадку цей службовець звільняється від відповідальності, якщо доручення буде визнане незаконним у встановленому порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу.

— То як же повинен діяти керівник?

— Якщо він отримав таку вимогу від підлеглого (щодо письмового підтвердження доручення), то зобов’язаний письмово підтвердити його або скасувати доручення.

Зверну також вашу увагу на ст. 13, яка обумовлює вимоги до політичної неупередженості державних службовців. Ми живемо в умовах політичного розмаїття, тож закон зобов’язує громадян на державній службі неупереджено виконувати свої службові обов’язки, незалежно від партійної належності та особистих політичних переконань, позбавляє їх права організовувати страйки та брати в них участь, а також вчиняти під час виконання службових обов’язків дії, що демонструють їхні політичні погляди або свідчать про особливе ставлення до певних політичних партій.

Серед засторог  назву  ще кілька. Так, особа, що має громадянство іншої держави,  не може вступити на держслужбу. Не допускаються  призначення осіб на посади, на яких вони будуть безпосередньо підпорядковані близьким особам. Той, хто вступає на держслужбу, зобов’язаний вийти зі складу виконавчого органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку; припинити іншу оплачувану або підприємницьку діяльність.

Закон дає чіткі недвозначні відповіді на запитання, хто і як здійснює оцінювання результатів службової діяльності; що таке підвищення рівня професійної компетентності і як воно реалізується; обумовлює просування по службі та обчислення її стажу.

— А що передбачено як «пряник»?

— Очевидно, ви маєте на увазі розділ VI «Оплата праці, заохочення і соціальні гарантії держ?службовців».  Так-от, наш закон і справді можна віднести до новаторських саме завдяки новим підходам щодо оплати праці. До речі,  на цьому якраз загострював увагу Президент України, коли вносив згаданий законопроект:  найголовніше його завдання — підвищити престижність державної служби.

Так, ст. 47 Закону передбачає:  щорічно Кабінет Міністрів  встановлюватиме мінімальний та максимальний розміри посадових окладів для кожної підгрупи посад державної служби, виходячи з певних, установлених законом принципів. Приміром, мінімальний розмір посадового окладу підгрупи V-4 встановлюватиметься на рівні не менше двох розмірів мінімальної зарплати, а для 1-1 — не може перебільшувати 10 мінімальних розмірів посадового окладу на посаді підгрупи V-4. Для кожної підгрупи посад різниця між максимальним і мінімальним розмірами посадового окладу повинна становити не менше 30 %.

Надбавки за вислугу років на державній службі також встановлюватимуться у співвідношенні до мінімальної зарплати залежно від стажу: понад 1 рік — 0,2; більше 5 років — 0,4; більше 10 років — 0,6; більше 15 років — 0,8; більше 20 років — 1,0. 

Державним службовцям, до посадових обов’язків яких належать правова, фінансово-економічна, фахова експертиза та/або розроблення чи редагування пропозицій щодо формування державної політики, проектів нормативно-правових актів та/або прийнятих Верховною Радою законів, що надійшли на підпис Президенту України, які працюють в Адміністрації Президента України, Секретаріаті Кабінету Міністрів та міністерствах, до повноважень яких належить формування та реалізація державної правової, фінансової та бюджетної політики, суб’єктом призначення встановлюється надбавка у розмірі до 100% посадового окладу.

Суб’єкт призначення може ухвалити рішення про продовження державної служби державним службовцем, який займає посади підгруп І-1, І-2, І-3, І-4, після досягнення ним 65-річного віку за його згодою у зв’язку з потребами служби, якщо інше не передбачене законом.

 — Яких змін, порівняно з попереднім законодавчим актом, зазнало пенсійне забезпечення держслужбовців?

— Норма щодо пенсійного віку була приведена у відповідність до законодавства із забезпечення реформування пенсійної системи. Щодо чоловіків, то їх пенсійний вік 62 роки. А пенсійний вік жінок на держслужбі відтепер регулюватиметься ст. 26 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Відповідно і чоловіки, і жінки  повинні мати визначений законом страховий стаж:  у тому числі не менше 10 років стажу державного службовця і 20 років— незалежно від місця роботи.

Ще одна новація: пенсія державним  службовцям призначатиметься в розмірі 80 відсотків  (раніше було 90) суми їхньої заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Встановлено планку максимального розміру пенсії:  вона  не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У разі виходу на пенсію працівникові виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десяти посадових окладів за наявності стажу державної служби не менше 10 років. 

— І насамкінець, Василю Васильовичу, поясніть, будь ласка,  першу статтю Перехідних положень, якою зазначено, що ухвалений  Закон вступає в дію з 1 січня 2013 року.

— Вважаю, багато хто зміг переконатися, що йдеться про багато в чому революційний, новаторський документ.  Тож законодавець застосував таку норму, щоб осмислити новації, апробувати його положення, отримати відповідну реакцію загалу державних службовців і  вітчизняного суспільства загалом. Це новий підхід у законодавчій роботі: спершу перевірити ухвалений законодавчий акт на практиці, а якщо виникнуть певні колізії, підправити, доопрацювати, щоби він зрештою  запрацював як чіткий годинниковий механізм.

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА,
«Урядовий кур’єр»

Василь ДЕМЧИШЕН. 55 років, народився на Хмельниччині. Освіта вища. Працював у  Хмельницькій міській та обласній радах, облдержадміністрації, затим в Адміністрації Президента України, Секретаріаті Кабінету Міністрів. Народний депутат України двох скликань. Голова підкомітету з питань державного будівництва Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.