Голова правління
Товариства «Знання»
Василь КУШЕРЕЦЬ

Для багатьох відомий факт: у січні 1948 року в Київському театрі опери і балету імені Т. Г. Шевченка відбулися установчі збори Товариства по поширенню політичних і наукових знань, за яким згодом закріпилася назва «Товариство «Знання» України». Нині його славна історія досягла 65-річної позначки. Погодьтеся, вагома дата, щоб поговорити про досягнення  цієї організації з нинішнім головою правління товариства, доктором філософських наук, заслуженим діячем науки і техніки України професором Василем Кушерцем.

—  Василю Івановичу, то з чого все починалося? Адже, здавалося б, у важкі післявоєнні роки домінували інші цінності?

— Вочевидь, це не зовсім так. Адже коли 1947 року група видатних учених, громадських діячів, працівників культури і мистецтва України звернулася  до інтелігенції із закликом створити товариство для поширення політичних і наукових знань, на цю ініціативу одразу відреагували Академія наук УРСР, чимало інших організацій, наукових і навчальних закладів, чимало вчених і громадських діячів. Вони виявили бажання стати членами-засновниками товариства. Бо в зверненні, зокрема, наголошувалося, що робота з підвищення загальної культури і освіченості народу принесе вагомі результати, коли за читання публічних лекцій візьмуться академіки, члени-кореспонденти, працівники науково-дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, громадські діячі, знані письменники, працівники галузі культури.

Про особливу роль товариства в суспільно-політичному та науковому житті країни може свідчити те, що в його керівництві були найбільш знані особи.  Першим головою правління обрано академіка О.В. Палладіна, який  визначив основне його завдання: «Наука є народна наука, почесне завдання якої служити народові... Наше Товариство буде зростати і зуміє виконати відповідальні й почесні завдання, що стоять перед нами». Процитую і слова нашого сучасника академіка НАН і НАПН України Василя Кременя, якого президентом товариства обрали 1999 року, він так  визначив завдання і покликання організації: «Це та структура, яка буде вічною, бо вічною є потреба у розвитку людини, розвитку суспільства, української нації, Української держави».

—  Очевидно, запас міцності, здобутий організацією у період становлення, а також колосальний досвід, набутий впродовж не одного десятка років, і благородна мета —  поширення знань серед населення, допомогли не розгубити цінних напрацювань і в складний період переходу країни на ринкові рейки господарювання. Як нині ведеться об’єднанню, не байдужому до долі своєї країни?

— Нинішнє Товариство «Знання» об’єднує всі верстви населення — української інтелігенції, зокрема викладачів, науковців, учених науково-дослідних і навчальних закладів, освітян і медиків. Товариству вдалося зберегти не лише найкращі здобутки з минулого, а й створити науково-просвітницькі установи з новими ознаками.

В арсеналі просвітницької діяльності — заснований 10 років тому товариством Університет сучасних знань із мережею відокремлених структурних підрозділів, філій і центрів. З минулого року при університеті діють три коледжі — в Києві, Вінниці та Жмеринці. З цього вищого навчального закладу за роки його існування вже вийшло понад вісім тисяч фахівців — бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Університетом акредитовано підготовку фахівців за шістьма освітньо-кваліфікаційними рівнями «спеціаліст», сімома —«бакалавр», ліцензовано також освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр». Київський коледж вищого навчального закладу Університету сучасних знань почав готувати молодших спеціалістів за трьома напрямами — правознавство, фінанси і кредит, книговидавнича справа і редагування.

В Університеті сучасних знань  викладають  9 докторів і 50 кандидатів наук,  створено всі умови для навчання та проживання іногородніх студентів, які також систематично долучаються до просвітницької діяльності серед населення як у столиці, так і в містах розташування відділень і філій — Житомирі, Вінниці, Білій Церкві, Ковелі, Луцьку, Донецьку, Луганську, Червоноармійську, Запоріжжі, Первомайську.

Слід зазначити, що особливе місце у науково-просвітницькій та інформаційно-освітній діяльності належить планетаріям. Так, нещодавно відкрито Донецький планетарій, оновлено Київський, якому минуло 60 років, ювілеї відзначили Херсонський та Харківський планетарії, планетарій діє в Черкасах. У цих закладах діють майже 150 програм і  лекцій для школярів усіх вікових категорій та дорослих, широко застосовуються новітні інтерактивні технології, що допомагають  засвоювати наукові знання. Назвемо лише деякі науково-популярні програми: «Біля краю Всесвіту», «Дорога в Космос», «Планета казок», «Астрономія для дітей», розробляються програми «Місяць та його таємниці» «Чужі планети», «Таємниця зоряної феї» тощо.

У Київському та в регіональних відділеннях товариства діють різноманітні  просвітницькі та навчальні центри, зокрема «Університет українознавства», «Університет третього віку», запроваджено цикли лекцій, зокрема з історії України, за темою «Щаслива родина». Споживачі наших послуг високо оцінюють роботу курсів комп’ютерної грамотності, інформатики тощо, радіолекторію «Пульсар» на першому каналі  Національної телерадіокомпанії, відвідують сайти товариства та його структурних підрозділів, які постійно вдосконалюються та оновлюються.

Чимало наших шанувальників знайомі з продукцією видавництва «Знання» України, де, зокрема, виходять журнали «Наука і суспільство», «Трибуна» , «Сучасне небо», щорічник «Наука і культура». Серед форм нашої діяльності і проведення щороку в грудні тижня прав людини, різноманітних виставок, зокрема присвячених питанням освіти. В он-лайн режимі працює юридична клініка, яку заснував Університет сучасних знань і в якій працюють юристи та студенти цього вишу.

У планетарій залюбки приходять і школярі, і дорослі — для них підготовлено майже 150 програм і лекцій.
Фото з сайту likarinfund.org


—  Які завдання члени товариства визначили для себе пріоритетними нині?

— Знання, які ми передаємо, мають сприяти формуванню громадянського суспільства, розвитку потенціалу окремої людини і всього суспільства. В сучасному економічному світі товариство має задовольняти інтелектуальні запити і гносеологічні інтереси в дорослих, розширювати світогляд дітей,  турбуватися про задоволення потреб людей третього віку. В товаристві   утвердився формат безплатних публічних лекцій, які читають провідні вчені, громадські діячі з різних галузей знань, в основу яких покладаються запити слухачів. Серед найактивніших у проведенні лекційної роботи —  регіональні відділення АР Крим, Вінницької, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Луганської, Одеської, Полтавської, Рівненської областей, міст Києва і Севастополя.

Важливим у своїй діяльності вбачаємо і підвищення рівня обізнаності громадян в реалізації прав громадян, ознайомлення їх із новим Кримінальним кодексом. Особливого значення набуває питання  підвищення професійної зрілості та компетентності сільського населення,  де гостро відчувається брак кваліфікованої, інноваційної працездатної сили. Товариство, безумовно, повинно брати участь в інформаційному забезпеченні розв’язання проблем зайнятості.

Не все гаразд у країні і з безперервною освітою, зокрема дорослого населення. Гадаю, що соціальний проект, який розробляє товариство, має стати головним ланцюжком у цій системі. На нашу думку,  це має бути кредитно-модульна система, за допомогою якої дорослі перенавчатимуться постійно. Є ще не освоєні потужності наших планетаріїв, не охоплена науково-просвітницькою роботою значна частина сільського населення.

— Василю Івановичу, а чи не становлять для вашої організації дедалі сильнішу конкуренцію електронні засоби масової інформації?

— Хоч би якою значною була нині роль і  значення електронних  засобів масової інформації, вони аж ніяк не можуть замінити живого спілкування: відверта розмова  віч-на-віч була, є і буде найважливішим джерелом передачі інформації від людини до людини. З таким переконанням ми зустрічаємо  65-річний ювілей організації. А на черговому, VI з’їзді, який відбудеться в ці дні у Києві, підіб’ємо підсумки діяльності товариства, проаналізуємо й визначимо напрями вдосконалення науково-просвітницької роботи в країні. Делегати з’їзду визначаться з оновленням структури, формами  і методами діяльності.

Наталя ЛІЩИНСЬКА
для «Урядового кур’єра»

ДОВІДКА «УК»

Товариство «Знання» очолювали такі відомі вчені, як академіки і члени-кореспонденти В.П. Комісаренко, Л.І Кухаренко, Ф.Д. Овчаренко, М.Є. Сиваченко, І.І. Конділенко, І. І. Ляшко, В. І. Шинкарук. У різні роки до складу правління входили і вели значну науково-просвітницьку роботу такі  відомі вчені, як В.І. Заболотний, М.М. Боголюбов, П.А. Власюк, Г.О. Костюк, поет П.Г. Тичина, драматург О.Є. Корнійчук та багато інших.

Уже через 10 років після створення у складі товариства діяли 26 обласних, 58 міських, 753 районних відділення і понад 14 тисяч груп. Щороку їхня  кількість збільшувалася. В 1961 році в країні діяло 482 університети для батьків, учителів, працівників дошкільних дитячих закладів, вихователів робітничих гуртожитків, 2300 шкіл матері, 15 тисяч педагогічних лекторіїв. У 1972 році товариство нагороджене Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. Кількість міських відділень збільшилась удвічі, створено близько 27 тисяч первинних організацій товариства. В його розпорядженні були 21 лекторій, десять планетаріїв, Республіканський будинок економічної та науково-технічної пропаганди, понад півмільйона лекторів, які представляли всі галузі знань, створювалися народні університети, університети лекторської майстерності. У 1980 році в Україні діяло 329 шкіл молодих лекторів, з яких 143 — у вишах, 158 — при правліннях і 28 — при первинних організаціях. Товариство впродовж усього існування було ініціатором проведення республіканських конкурсів молодих лекторів, різноманітних оглядів-конкурсів. Розвивалася видавнича діяльність. Наприклад, з 1966 по 1970 рік видано 639 науково-популярних брошур загальним тиражем  29 мільйонів примірників.

ДОСЬЄ «УК»

Василь КУШЕРЕЦЬ. Народився 1948 року в місті Орджонікідзе Дніпропетровської області. Закінчив Марганцевський гірничий технікум, Київський державний університет імені Т.Г. Шевченка. Працював викладачем, старшим викладачем філософського факультету Київського університету, керівником соціологічної лабораторії. У 1980 році ініціював створення першої в Україні кафедри соціології — кафедри галузевої соціології КДУ. Автор і співавтор понад 300 наукових і науково-популярних праць, підручників та навчальних посібників.