У Національному музеї літератури та в мережі книгарень «Є» відбулися презентації книжки «Мудрості від Максима Рильського», яку упорядкував онук світоча української культури Максим Георгійович Рильський. 

Невелика за розміром книжечка насичена думками та філософськими роздумами визначного гуманітарія та гуманіста, які не втратили значення в сьогоденні. 

Хіба можна залишатись байдужим, коли йдеться про утвердження рідної мови, піклування про слово і духовність людини, звернення до молоді, проблеми виховання й ставлення до природи, вияви добросердя: все, що хвилювало класика протягом усього життя, знайшло відтворення у книжці, в окремих віршах і поетичних рядках, цитатах і витягах з літературно-мистецьких студій і розвідок, епістолярній спадщині, публіцистиці.

Книжка розкриває світосприйняття, духовні й моральні принципи, життєві спостереження, широчінь доброти, інтересів, уподобань, переконань поета.

«У збірці вміщено лист, який у 1939 році Рильський написав Хрущову. Поета непокоїло, що в Київському оперному театрі ставитимуть опери російською мовою, — каже директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка академік Микола Жулинський. — Ще тоді, в далекому 1939-му, він чудово розумів, що двомовність обов’язково призводить до перемоги однієї з мов. Тому так багато його роздумів саме про долю української мови. Гадаю, що ніхто так, як Максим Рильський, не оспівав словник. Для нього словник — як для православних Біблія. Він читав словники, захоплювався ними». Сам поет писав: «Бо слово — зброя. Як усяку зброю, його треба чистити й доглядати».

Під час презентації (зліва направо) Павло Мовчан, поет Петро Засенко, Максим Рильський, письменниця Олена О’Лір. Фото надане автором

Видавець Алла Ковтун підкреслює, що громадськості добре відомі всі грані таланту Максима Тадейовича — поета, публіциста, перекладача, мистецтвознавця, музиканта. А тепер відкриваємо для себе Рильського мислителя і мудреця. 

Павло Мовчан, поет і голова «Просвіти», згадав, як 18-річним студентом наважився підійти до Рильського в одній з кав’ярень і був вражений простотою й душевністю вже знаменитого поета.

Хто особисто знав Максима Тадейовича, згадують, що він допомагав усім, йому писали як в останню інстанцію. Сам він в одному з листів, уміщених у збірці, зізнається, що має репутацію «ліберала і ходатая у справах людей».

— Книжка побачила світ завдяки меценатам, — наголошує онук поета. — Шлях до читача виявився нелегким: просити гроші на культуру — річ невдячна. Знайомив з оригіналом друзів, знайомих. Підтримка надійшла від редакції газети «Голос України» та особисто редактора Анатолія Горлова. Отримав половину витрат на друк. Це не перший вияв високої духовності з боку газети та її очільника. Саме завдяки їхнім зусиллям побачила світ на відзначення 100-річчя перша збірка дідуся «На білих островах». А також календар «Максим Рильський», де фото поета-академіка супроводжуються його висловами, що певною мірою надихнуло мене на впорядкування «Мудростей».

Мудрий поет-неокласик ще від 1920-х ніби передчував наше європейське майбутнє, закликаючи в одному з виступів брати все найцінніше з духовного надбання європейців.

Івана САМОЙЛЕНКО
для «Урядового кур’єра»