Осіннім золотом фарбує природа рідну країну. Дозріла кукурудза — королева полів, квітка сонця соняшник, а також соя, що стрімко поширюється на наших полях. Налилися соком корені цукрових буряків, які ось-ось зберуть. Кипить робота на ланах озимини. Але чому тільки ці п’ять культур нині заполонили наші поля?

Надприбутки нехтую сівозміну

А  де ж багаторічні бобові  — люцерна й еспарцет, однорічні трави, зайняті пари, горох, суміші однорічних злаково-бобових та злаково-хрестоцвітих? Вони стабілізують агробіоценози, це найкращі попередники, після яких аграрії завжди отримували достойний урожай озимої пшениці з меншими затратами, майже без застосування агрохімікатів, що їх широко використовують і так знищують  головне багатство країни — її родючі грунти, а отже, і самих себе. Адже масове здебільшого нічим не обмежене використання пестицидів призводить до цього. Внаслідок навіть чорніють і гинуть зародки зерен.  Усе це не тільки абсурдно, а й злочинно.

Де більш посухостійкі зернокруп’яні культури, зокрема просо, один із головних продуктів харчування наших предків-козаків?

Усе це ніяк не в’яжеться з вивіреними часом українськими висловами земля-матінка, земля-годувальниця, народженими споконвічно шанобливим ставленням наших людей до землі.

Невже надприбутки цих п’яти сільськогосподарських культур затьмарюють очі нинішнім землевласникам? Невже нині гроші важливіші, ніж життя наших дітей і внуків, адже можливості землі не безмежні?

Добре відомі факти свідчать про те, що за такого господарювання постійно зменшується вміст гумусу в грунті, який гарантує родючість його орного шару. 

Адже відомо, що для утворення одного відсотка гумусу в природних умовах потрібно 200 років. Приблизно 100 років тому, на період досліджень  грунтознавця В. Докучаєва, вміст гумусу в грунтах Полтавщини становив 8—11%. Нині родюча сила землі зменшилася до 3—4%, або в 2,5—3 рази. Тому потрібно подумати над тим, чим ми часто хизуємося, що маємо 32% чорноземів світу. А ось чи дбаємо ми про них, чи ефективно використовуємо? Судячи із ситуації, яка складається в сільськогосподарському виробництві, радіти нічому.

Де наші класичні сівозміни — запорука стабільності землеробства? Аксіома землеробства, що земля відпочиває під багаторічними травами, а їх майже нема у структурі посівних площ. Чотири просапні культури сівозміни (кукурудза, соняшник, соя, буряк цукровий) та ще інтенсивне використання агрохімікатів за їхнього вирощування фактично знищує родючий шар. Знущання із землі, брак професійного глузду — це посіви сої після соняшнику. Де ж результати роботи Державної сільськогосподарської інспекції? Адже знищується найцінніше, що є у людства, — грунт, його родючий шар, який забезпечує життя людини, і жодними новобудовами цього не компенсуєш.

Питання національної безпеки

Урешті-решт потрібно зрозуміти, що банальна ситуація, яка складається нині у сільському господарстві, може привести нас до екологічної катастрофи. А це вже питання національної безпеки. У наш час сільське господарство визнано ООН всесвітнім пріоритетом, людство усвідомило критичні вимоги для збереження цивілізації, серед яких продовольча безпека першочергова.

Ми ж не можемо не розуміти, що годувати нас якісними продуктами, ніхто не збирається.  «Ніжки Буша» нас не врятують!

Далеко не всі мають рахунки та майно за кордоном. І нам жити і працювати на цій землі, тим більше, що є інший шлях господарювання — із дбайливим ставленням до землі. При цьому потрібно використовувати досвід, який дає змогу виробляти екологічно безпечну продукцію і не суперечить законам землеробства, а навпаки, опирається на них.

Його основні принципи розроблено завдяки багаторічним зусиллям науковців і практиків різних країн. Але тільки в Україні є унікальне господарство, де принципи аграрної екології ось уже майже 40 років на практиці втілюють послідовно і неухильно на великій площі — понад 8 тисяч гектарів. Це ПП «Агроекологія» Шишацького району Полтавської області.

У господарстві розроблено систему органічного землеробства, завдяки якій досягнуто оздоровлення землі, підтримується і навіть нарощується родючість грунту. Поля господарства фактично протягом всього вегетаційного періоду вкриті рослинами, постійно використовується енергія сонця на формування врожайності сільськогосподарських культур та поліпшення родючості грунту.

Так, вміст гумусу в першій сівозміні центральної садиби господарства (с. Михайлики) 2001 року становив 3,85%, а 2013-го — вже 5,42%. У другій сівозміні ці показники становили відповідно 4,25% та 5,14%. Зауважимо, що вміст гумусу на цілинних землях господарства сягає 5,02%. Як бачимо, за 13 років вміст гумусу зріс на 0,89—1,57%. Такої позитивної динаміки було досягнуто завдяки впровадженню системи органічного землеробства, що поєднала науково обгрунтовану структуру посівних площ, мілкий обробіток грунту, внесення рекомендованих норм органічних добрив, широке використання багаторічних бобових трав та сидеральних культур. Кожен гектар сівозмінної площі в ПП «Агроекологія» отримує із гноєм та сидератами 24—26 тонн органіки. Це дає можливість максимально накопичувати та раціонально використовувати вологу, оптимізує мінеральне живлення рослин, умови життєдіяльності грунтових мікроорганізмів, веде до збереження структури ∂рунту, максимально наближаючи її до природної, забезпечує збереження і розширене відтворення його родючості.

Сорок років  без хімії

Завдяки цьому врожаї в ПП «Агроекологія» досягають рівня інтенсивного (агрохімічного) землеробства або й перевищують їх, і це за високої якості продукції, її екологічної безпеки для здоров’я людини. Наприклад, у 2013 році врожайність озимої пшениці на окремих полях сягала 68,2 ц/га, а в господарстві загалом — 59,2 ц/га. Урожайність кукурудзи на силос досягає 500 ц/га, кукурудзи на зерно — 112 ц/га, ярого ячменю — 40 ц/га, соняшнику — 25 ц/га. Таких успіхів досягнуто без внесення пестицидів і мінеральних добрив протягом майже сорока років.

В екологічно безпечних умовах підприємство щороку виробляє близько 950 тонн екологічно безпечного м’яса, понад 13 тисяч тонн молока екстракласу. Виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь досягає 1800 центнерів, а  м’яса — 110. Вчасно виплачують орендну плату за землю з розрахунку 650 кілограмів зерна за гектар.

 Збереження сіл, розвиток соціальної сфери, поліпшення добробуту селян, їхній соціальний захист і виховання екологічного напряму залежить від наявності робочих місць на аграрних підприємствах.  ПП «Агроекологія» працює ритмічно і стабільно, забезпечуючи робочі місця та заробітну плату 500 працівникам. Так успішно виконується державна програма розвитку сільських територій. У селах підприємства створено всі умови для гідного життя: працюють школи, дитячі садки, магазини, лікувальні заклади, пекарня, млин, олійниця, збудовано дві церкви тощо. Цього року буде введено в експлуатацію сучасний науково-методичний центр органічного землеробства.

Органічне землеробство економічно рентабельне, хоч і не приносить надприбутків. Воно дає значно більше можливості гармонійного розвитку господарств, де поєднується рослинницька і тваринницька галузі, збереження навколишнього середовища, отримання екологічно безпечної продукції.

Порівняно з інтенсивними технологіями, органічне землеробство вимагає від керівників і спеціалістів вищого рівня свідомості, інтелекту, знань. Такий підхід має  велике соціальне значення, оскільки подає приклад виробництва і виховання людей.

Нині у світі з огляду на зміну клімату, техногенні катастрофи, катаклізми та антропогенні навантаження з’явилася цілком об∂рунтована стурбованість станом навколишнього природного середовища нашої планети, тому гучнішими стають голоси суспільства і громадських організацій щодо довкілля, його охорони як  головної умови виживання людства. Тому виникає нагальна потреба в радикальній модернізації екологічного світогляду, виховання, мислення людей. Не випадково ООН наголошує, що  у XXI столітті основні завдання людства повинні бути сконцентровані на вивченні й використанні законів екології та біотехнології, екологічному вихованні громадян. Адже все живе органічно пов’язано одне з одним, і ми повинні мати відчуття цього природного зв’язку:  хто ти і  що тебе оточує.

Дбайливе ставлення до землі та природи — основа виховання людини, особливо молоді. Від екології природи до екології душі — це органічний перехід до ідеологічної проблеми виховання до необхідності розробки державної програми виховання молодого покоління.

І тут роль громадських організацій може бути неоціненною. Суспільна думка змусить керівництво змінити державну політику, спрямувати її у русло всенародної поваги до землі, до людини, оскільки дбайливе ставлення до Природи і взаємоповага між людьми — нерозривні істини.

На наш погляд, це і буде вищим рівнем модернізації суспільства, спрямованої на добробут та його сталий розвиток.

1,57%    На стільки за 13 років збільшився вміст гумусу  в грунтах господарства,  де впроваджується система органічного землеробства 

Орест ФУРДИЧКО,
академік Національної академії
аграрних наук України,     
Віктор ПИСАРЕНКО,
професор        
для «Урядового кур’єра»