Якщо у 2018 році в масовий вжиток українського суспільства активно увійшов термін «булінг», то у 2019-му, вочевидь, увійде «мобінг». Навесні цього року до Верховної Ради було подано кілька законопроєктів про протидію мобінгу — цькуванню на робочому місці. Про важливість ухвалення антимобінгового законопроєкту говоримо із заступником міністра освіти і науки Вадимом КАРАНДІЄМ.

Заступник міністра освіти і науки Вадим КАРАНДІЙ: «Відмінність між мобінгом і булінгом —  у сфері, де вони відбуваються»

 Вадиме Анатолійовичу, що спільного та відмінного у законі про булінг та законопроєктах про мобінг?

— Передовсім це стосунки, які виникають між людьми. Щоправда, відмінність у сфері, де вони відбуваються. Адже булінг, як правило, стосується неповнолітніх осіб у навчально-виховних закладах. А мобінг відбувається між дорослими у процесі виконання ними трудових функцій.

 Чи можна розглядати мобінг як дорослу версію булінгу?

— Так, абсолютно. Тому що весь механізм, за яким ці стосунки вибудовуються, а також відповідальний стан приблизно однакові.

 Як вважаєте, чи потрібно в закладах освіти впроваджувати у навчальні плани теми, що стосуються мобінгу?

— Гадаю, за віком це потрібно починати років із 14, коли свідомість підлітка сформовано, людина уявляє ці стосунки, функції, правове поле, розуміє, що таке правопорушення, закон тощо. Булінг та мобінг мають дуже багато пов’язаного із правосвідомістю людини, вихованням. Фактично і булінг, і мобінг можна корегувати набагато раніше — коли закладаються основи у процесі виховання.

 За якими з ознак дискримінації школярі найбільше піддаються булінгу, відповідно до Європейської конвенції з прав людини?

— Може бути дискримінація за багатьма ознаками. Однак не завжди булінг — дискримінація за ознаками. Подекуди це може просто бути несумісність людей — коли одна особистість психологічно не сумісна з іншою. Таке часто трапляється.

 У Швеції існує посада омбудсмена з питань боротьби з порушенням прав у галузі трудових і соціальних відносин. Чи вважаєте доречним створення аналогічної посади в Україні?

— Так може бути. А з огляду на розглянуті в березні матеріали на засіданні в Комітеті Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення гадаю, це питання рано чи пізно постане. Тому що навіть розроблення рекомендацій і методик потребує регулювання. І цим повин­на займатися фахова група, яку очолюватиме омбудсмен.

 Ще про міжнародний досвід. У Пакистані існує федеральний омбудсмен з питань захисту жінок від переслідувань на робочому місці. Чи вважаєте доцільним створення в Україні аналогічної інституції?

— Суспільства в нас і в Пакистані різні. У нашому менша різниця за ґендерною ознакою. Хоч певні вияви, звичайно, завжди були і будуть. Гадаю, що нині ця тема не надто актуальна.

— Існує думка, що законопроєкт про мобінг має символічний характер, який сприятиме викоріненню цього явища. Чи поділяєте її?

— Якщо він викорінюватиме явище, то він вже не символічний. Тому фактично це дієвий інструмент.

Олеся ЗЕНТАЛЬ
для «Урядового кур’єра»