Чомусь згадалося, як трохи більше року тому — 28 серпня 2015-го — на офіційному сайті глави держави запустили розділ «Електронні петиції». Відтоді українці отримали змогу донести до Президента України (якщо Петро Олексійович їх справді переглядає) усі свої проблеми, біди і жалі. Що цікаво, люди одразу скористалися цим правом, зокрема перетворивши механізм електронних петицій на можливість, як гадав дехто, «проштовхнути» «потрібне» рішення. Яскравий приклад — петиція щодо дозволу кожному з нас мати при собі зброю. Чи потрібно це, як кажуть, пересічному громадянинові, ще велике питання, а от гендлярам зброєю — безперечно.

А рівно через рік — 29 серпня вже цього літа — досвід президентського порталу вирішив запозичити й урядовий веб-сайт, теж запустивши в роботу розділ електронних звернень до уряду. Причому тут одразу було враховано деякі огріхи, що мали місце на сторінці е-петицій до Президента. Найголовніший — усі петиції розподілили за розділами, що насправді дуже зручно для людей. Щоб знайти звернення, яке ти хочеш підтримати, не потрібно перелопачувати всі петиції, а тільки той розділ, у якому вона, ймовірно, міститься. Тож петиції до уряду сортують за категоріями, яких тут більше двох десятків. Серед найпопулярніших — аграрна політика і земельні відносини, державне будівництво, адміністративно-територіальний устрій, діяльність місцевих органів виконавчої влади, екологія та природні ресурси, житлова політика, комунальне господарство, охорона здоров’я, праця і заробітна плата, соціальний захист, транспорт і зв’язок, обороноздатність, суверенітет, міждержавні й міжнаціональні відносини.

Механізм подання е-петицій схожий із тим, що діє на сайті Президента: людина, яка хоче подати петицію, реєструється на сервісі, а потім, щоб на її проблему звернули увагу, впродовж трьох місяців петицію мають підтримати 25 тисяч чоловік. Наразі на розгляді Кабміну ще немає жодної петиції — ні час не вийшов, ні підтримки належної не має ніхто. Проте, як на мене, проблеми, що окреслюють у своїх е-петиціях українці, варті уваги.

На чільному місці серед них — екологічна безпека. «В Україні багато міст, де екологічний стан украй незадовільний. Ситуація погіршилася з того часу, як було заборонено позапланові перевірки підприємств-забруднювачів, — йдеться у зверненні Валерія Зубченка, зареєстрованому 5 вересня. — Покладання на свідомість керівників таких підприємств виявилися марними. Та й під час проведення перевірок навчилися ховати кінці у воду». Далі — ще цікавіше: мовляв, «у нас у Запоріжжі металургійні підприємства вночі й у вихідні дні часто відключають очисне обладнання, бо так вигідніше для виробництва», а про здоров’я містян ніхто не дбає. При цьому, за словами ініціатора петиції, «зафіксувати викиди можливо, але неможливо довести винуватість конкретного підприємства, бо вони кивають одне на одного». Тож він вважає за необхідне «забезпечити безперервний контроль за станом викидів на підприємствах-забруднювачах», для чого «зобов’язати їх встановити на всіх трубах, які відводять стоки виробництва, автоматичні аналізатори». А самі «аналізатори має бути прийнято й опломбовано екологічною інспекцією», яка мусить контролювати показники забруднення в онлайн-режимі. Слушно? Як на мене, так. Підтвердженням цьому є понад 7 тисяч підписів на підтримку цього звернення.

На порядку денному — біда зі сміттям. «Сміттєві звалища заповнені, деякі в аварійному стані, заважають жити людям на навколишніх територіях, – йдеться у ще одному електронному зверненні, яке вже набрало понад 2 тисячі голосів на свою підтримку. — Якщо ми прямуємо до Європи й підтримуємо європейські цінності, то й маємо дотримуватися деяких правил. Ми повинні підтримувати чистоту у своїй країні, економно використовувати ресурси і навчитися переробляти відходи. Тому закон про сортування та переробку сміття має бути ухвалений на державному рівні». Жителі міста Марганця, що на Дніпропетровщині, переймаються проблемою питної води. У місті «система водопостачання не відповідає нормам і стандартам, дуже рідко можна побачити прозору воду, за котру нам нараховують по 18 гривень 23 копійки за кубометр, — пише автор е-петиції. — Це питання не раз порушували на міському виконавчому комітеті», проте, як я розумію, віз і нині там, інакше люди б не зверталися за допомогою до уряду. Допомогти їм – святе діло…

Проблеми, пов’язані з питною водою, не вичерпуються Марганцем. В іншому зверненні автор нагадує, що в ЄС доступ до чистої питної води має 97% населення, в Ізраїлі — 100%, а в Україні — в кращому разі 60%. Тому він просить «створити програму й терміново розпочати будівництво в сільській місцевості водогонів».

Українці, передусім молодь, також переймаються проблемою розвитку малого й середнього бізнесу (зменшення податкового тиску дасть змогу здешевити вітчизняну продукцію за належної якості й створити нові робочі місця), забороною використання пальмової олії у продуктах харчування, а також виробництва солодких напоїв, які вживають наші діти, зі шкідливими для їхнього здоров’я інгредієнтами, підвищенням зарплат і пенсій, створенням інституту присяжних у судах (підкупити групу людей набагато складніше, аніж одного, який виносить вироки іменем України, дбаючи при цьому про власну кишеню), створенням конкурентних українських соціальних мереж та багатьма іншими проблемами, розв’язання яких дало б змогу зробити життя громадян України більш достойним і комфортним.