П’ятиповерхівка гуртожитку ніби сховалася поміж інших будівель всередині кварталу одного з житлових масивів у Черкасах. Однак це не врятувало його мешканців від чиновницького рішення, яке впало мов сніг на голову: осінньої пори терміново покинути обжиті роками кімнати. Посадовці, заручившись підтримкою рятувальників та Феміди, вимагають негайного їхнього виселення. На жаль, про те, куди подітися людям, які живуть тут по 10 і навіть 20 років, де шукати на зиму прихисток, ніхто не потурбувався.

«Збирайте речі й виселяйтеся»

Біля ще не старого на вигляд і цілком придатного для проживання будинку, зданого в експлуатацію 1972 року, журналістів зустрів гурт людей, які й розповіли про свою біду.

— Фактично всі родини, які тут проживають, працюють у державних закладах — в освіті, охороні здоров’я, поліції, — розповіла колишня працівниця управління освіти пані Тетяна. — Є одинокі матері з дітьми, люди з інвалідністю й учасники бойових дій в АТО/ООС. Усі вони не в змозі купити власне житло. Частково люди вже виїхали, залишилося 157 осіб.

Свої кімнати мешканці одержали абсолютно офіційно ще 15—20 років тому. Хоч статус гуртожитку студентський, студентів тут, за словами людей, не поселяють уже близько трьох років. У зв’язку з об’єднанням кількох навчальних закладів з листопада 2020 року гуртожитком опікується багатопрофільний регіональний центр професійної освіти у Черкаській області, очільники якого перебувають за більш як сотню кілометрів від обласного центру, в селі Мокра Калигірка Звенигородського району.

Звістка про виселення мешканцям гуртожитку мов сніг на голову. Фото автора

Цими днями на дверях гуртожитку з’явилися оголошення, й представниця директора рознесла по кімнатах листівки з повідомленням, що люди повинні зібрати речі й добровільно виселитися до 7 жовтня. 

— Ми ніде не розписувалися, а тим, кого не застали вдома, папірець залишили в дверях, — продовжують розповідь мешканці. — На ньому — штамп згаданого вище багатопрофільного регіонального центру професійної освіти. 

З рішенням суду (а саме ним мотивують таку вимогу) мешканців ніхто не ознайомив, вони знайшли його в інтернеті.

«Знеструмити та опечатати»

Люди звернулися до директора центру Станіслава Кошолапа, який веде прийом кілька днів на тиждень у Черкасах. Пішли до нього колективно, дві з половиною години чекали в коридорі. Потім передали йому заяву, аби він надав роз’яснення й запропонував можливі виходи із ситуації, що склалася. На це, за їхніми словами, одержали відповідь: «Я так вирішив, я так сказав, це не ваша справа, є рішення суду — виселяйтеся».

У рішенні суду йдеться, що гуртожиток перебуває в аварійному стані і представники ДСНС склали про це відповідний акт обстеження, в якому описано порушення. Їх не було своєчасно усунуто, тож рятувальники подали до суду на керівництво закладу. На підставі цього суд виніс рішення про знеструмлення будівлі, закриття входів та опечатування дверей.

Зневірені мешканці гуртожитку звернулися до начальника управління освіти і науки облдержадміністрації Валерія Данилевського, надіслали листи до голови облдержадміністрації Олександра Скічка та в інші високі інстанції. Заручившись підтримкою адвоката, подали апеляційну скаргу про призупинення рішення суду. Терміни такої дії минули, бо люди про рішення не знали, але в умовах карантину терміни було продовжено. Якщо рішення про виселення відтермінують, жителі планують домагатися у Кабінету Міністрів рішення про передачу цього майна у комунальну власність міста.

Ходять чутки, що чиновники хочуть зробити в приміщенні гуртожитку хостел. Саме для того й виганяють людей на вулицю.

Обстеження протипожежної безпеки ініціював директор центру, про це йдеться в наказі УДСНС. Напередодні перевірки, як розповіли мешканці гуртожитку, було знято частину вогнегасників. 

Після об’єднання 13-го ПТУ та Мокрокалигірського ліцею в гуртожитку перестали чергувати вахтери. Тут почали вештатися безхатьки. У бібліотеці, кімнатах відпочинку студентів досі чимало цінного майна. Мешканці гуртожитку за власні кошти близько двох місяців наймали охорону (за добу платили по 600 гривень). Потім власними силами встановили металеві вхідні та майже на всіх поверхах двері, ремонтували дах та комунікації, платили за електроенергію більш як дві тисячі гривень з родини (йшли на це свідомо, бо іншого житла не мають і за нинішніх умов не зможуть знайти). А за серпень платіжки їм навіть не надали, мешканці переконані, що чиновники готують ще один аргумент: хочуть показати, що гуртожиток має заборгованість. 

Приватизація була близько

Мешканці гуртожитку сподівалися, що вони теж підпадають під чинність Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Тому звернулися по підтримку до міського депутата Олександра Радуцького.

— У квітні 2019 року на сесії міськради я ініціював розгляд питання передачі цього гуртожитку у власність міста, — пригадує Олександр Романович. — Перед цим докладно вивчав ситуацію, звертався у Фонд держмайна, до Міносвіти, консультувався з профільним департаментом міської ради. У відомчому міністерстві запевнили, що це питання у компетенції облради. Тож міські депутати прийняли відповідне звернення до обласних колег. Але рішення облради так прийнято й не було.  Нині тут дійсно виникла дуже неприємна ситуація, і те, що людей змушують залишити домівки, то беззаконня. Треба боротися, стукати у різні двері. Іншого виходу немає.

Тодішній директор департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради Сергій Воронов теж пам’ятає цю ситуацію.

— Спочатку цей гуртожиток належав Черкаському вищому професійному училищу легкої промисловості, — прокоментував Сергій Павлович. — Оскільки заклад останніми роками переживав не найкращі часи, кількість дітей там зменшилася, дійшло до ста осіб, а на балансі було два корпуси гуртожитку. Ми прийняли управлінське рішення об’єднати цей заклад із Черкаським вищим професійно-технічним училищем будівельних технологій, поблизу хімселища, неподалік цього гуртожитку. Ми клопотали перед обласним управлінням і міністерством про таке об’єднання. Але погодження не отримали. Натомість його об’єднали з багатопрофільним регіональним центром професійної освіти у Черкаській області, й він забрав заклад на свій баланс. Тобто управління освіти і науки облдержадміністрації залишилося органом управління, а багатопрофільний центр став балансоутримувачем. Тоді разом із міською профспілкою педагогічних працівників ми обговорювали питання й планували створити на базі гуртожитку соціальне житло для молодих педагогів та інших молодих спеціалістів, яким немає де жити в місті Черкаси. Ішлося і про можливу приватизацію мешканцями. Алгоритм був такий: Черкаське вище професійно-технічне училище будівельних технологій, до якого ми хотіли приєднати цей гуртожиток, мало весь пакет документів щодо передачі з балансу міністерства на баланс області й міста. Якби пішли таким шляхом, це житло стало б комунальним, і людям, які все життя там прожили, було б простіше оформити право власності.

Ордери й договори незаконні?

Начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Валерій Данилевський про ситуацію знає, але пояснює, що вплинути на виконання рішення суду не може:

— До мене приходила представниця гуртожитку, яка повідомила про рішення суду. Це не повноваження управління — вирішувати питання виселення чи переселення мешканців. Є рішення суду, правильне воно чи неправильне, але обов’язкове до виконання. А дії, спрямовані на невиконання рішення суду, мають ознаки кримінального злочину. Я вважаю, що кожен громадянин має бути законослухняним і додержуватися норм законодавства. А вже потім говорити про те, які є можливості.

— В акті зазначено, що перевірку ініціював керівник багатопрофільного регіонального центру Станіслав Кошолап. Він радився з вами, щоб викликати ДСНС?

— Так, до нас як до управлінського органу зверталися і Станіслав Кошолап, і деякі інші керівники закладів освіти про те, що в них є приписи щодо утримання того чи того майна. Усі вони клопотали до управління, оскільки ми здійснюємо фінансування відповідних заходів. У цьому році на такі заклади було надано безпрецедентно велику суму за останні 20 років. Звичайно, ці кошти не можуть задовольнити всі потреби. Адже на той час закладам профосвіти тільки на протипожежні заходи потрібно було від 800 мільйонів до мільярда. Нині ці потреби у рази вищі. Область такого ресурсу не має. Але кошти всім закладам, у тому числі й цьому, було надано — в межах двох мільйонів. Керівник, очевидно, спрямував їх на ті об’єкти й споруди, де перебувають діти й педагогічні працівники. Думаю, якщо все буде добре, на наступний бюджетний рік і цей гуртожиток забезпечимо коштами для монтажу протипожежної сигналізації та здійснення інших протипожежних заходів, що вимагає ДСНС. 

— Чи планували ви тимчасове переселення мешканців на період усунення недоліків?

— Ця будівля має статус учнівського або студентського гуртожитку. Наскільки мені відомо, в цей час там жоден студент або учень не проживає. Отже, від самого початку жоден із тих мешканців не мав права там проживати. І хоч у них є на руках ордери, договори чи інші документи на поселення, всі вони є незаконними. За положенням, там мали право мешкати учні, студенти або працівники цього навчального закладу, яким ніде жити. Кожен вирішує сам, куди переселитися. А якщо щось трапиться, директора судитимуть, бо він відповідальний за це майно і безпеку людей.

Нині з допомогою одного із депутатів готують депутатське звернення до сесії міської ради, де буде оголошено про проблему. Мешканці гуртожитку намагаються потрапити на прийом до голови облдержадміністрації, щиро сподіваючись, що чиновники таки знайдуть рішення й не викинуть їх на вулицю.