Пункти пропуску в Україні на кордоні з країнами ЄС мають застарілу інфраструктуру і недостатню пропускну спроможність. Це призводить до зловживань службовим становищем прикордонниками та митниками. З будівництвом нових сучасних міжнародних автомобільних пунктів пропуску (МАПП) українська влада не поспішає. Такі висновки зробили автори незалежного моніторингового дослідження «Анатомія українського кордону», підготовленого ГО «Європа без бар’єрів».

На сьогодні на кордоні України функціонує 51 МАПП, 18 з яких сполучають її з державами-членами ЄС. Після введення безвізового режиму потік українців, які хочуть в’їхати до країн шенгенської зони, невпинно зростає. За даними Держприкодонслужби України, у 2017 році 18 автомобільних та один пішохідний пункт пропуску на кордоні з країнами ЄС перетнули 37,2 мільйона осіб, що на відсоток більше, ніж 2016-го. Тож автори дослідження намагалися з’ясувати, наскільки справляється з пасажиро- та автопотоком інфраструктура українських МАПП.

Щоб отримати об’єктивну картину, у квітні-травні 2018 року було проведено опитування громадян України та іноземців на 20 автомобільних і пішохідних пунктах пропуску між Україною, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, а також Білоруссю. З’ясувалося, що найчастіше кордон з ЄС перетинають ті українці, які займаються прикордонною торгівлею (30%), трудові мігранти (17%), й ті, хто перетинає кордон на не розмитнених автомобілях з іноземною реєстрацією, з метою транзиту (15%). Опитування на українсько-білоруському кордоні показало іншу тенденцію. Там більшість українських громадян метою поїздки зазначали «візит до родичів».

Опитані на прикордонних пунктах скаржилися на нестачу окремих смуг для пішоходів та автобусів, розбиті дороги, погане освітлення, не придатні для нормальної експлуатації будівлі МАПП і багато сміття. Застарілі комп’ютерні системи КПП часто зависають, що на тривалий час паралізує перетин кордону. Брак туалетів і проблеми з їх чистотою респонденти відзначили на всіх пунктах пропуску, на яких проводили опитування.

Окрім поганих умов перетину кордону, чи не кожен опитуваний скаржився на довгі виснажливі черги. Найдовші черги, в яких можна простояти по 2—5 годин, зафіксовано на кордоні з Польщею. У Словаччину українські респонденти в’їжджали в середньому за 3,5 години, в Угорщину — за 2 години, в Румунію — за годину. На північному кордоні з Білоруссю респондентам доводилося чекати близько години.

За даними дослідження, термінового ремонту потребують більшість українських МАПП за винятком відносно нових «Смільниця» та «Грушів», а також «Рава-Руська», «Малі Селменці» та «Порубне», які було реконструйовано кілька років тому за кошти ЄС. І хоч місцева влада прикордонних областей розуміє нагальність відкриття нових пунктів пропуску і модернізацію старих, вона не має на це коштів, ідеться у дослідженні.

З’ясувати рівень корупції на українських МАПП також входило в завдання дослідження. За словами його авторів, під час опитування, яке відбувалося на прикордонних пунктах, респонденти неохоче говорили про факти корупції. Проте його підсумки засвідчили, що з виявами корупції під час перетину кордону на МАПП особисто стикалися чи чули про них 20% учасників дослідження — українських громадян і 23% іноземців. На кордоні між Білоруссю та Росією прояви корупції траплялися значно рідше. Про неї заявили 4% українських респондентів та 9% іноземців.

Найчастіше хабарі вимагають українські митники — переважно у вигляді сплати за перевезення контрабандних цигарок та алкоголю, перевезення авто з іноземною реєстрацією і не надто пильний огляд транспортних засобів. Популярний спосіб наживи несумлінних митників, про які говорили респонденти на кордоні з Польщею, — плата за проїзд без черги. Проте попри це, на думку частини опитаних, кількість випадків корупції на українському кордоні загалом зменшилася порівняно з минулими роками.