Колега розповів, що бачив нещодавно, як на перехресті вулиць Героїв-чорнобильців і Європейської в Полтаві бабуся змушена була переводити за руку через дорогу незнайомого хлопчика років 10, який загрався у телефоні й зовсім втратив пильність. Він міг потрапити під машину. І таких заглиблених у себе хлопчиків і дівчаток з телефонами і в навушниках на вулицях міста багато. Чого дивуватися, що в Полтаві трапляється багато ДТП за участі дітей?

Наші діти, на превеликий жаль, стали залежними від гаджетів. Навіть наймолодші. Не дасте телефон, чадо зависатиме в мобільнику друга. У школі збираються зграйками на перервах і всі дивляться у чийсь смартфон. І спробуйте його у них відібрати. Одразу зіпсується настрій, можуть навіть заплакати або поводитись агресивно. Тому що ви позбавили їх джерела задоволення.

Нині діти встигають навчитися користуватися смартфонами і планшетами раніше, ніж читати й писати. Але для дитини портативний гаджет — це не тільки джерело розваг, а й можлива проблема.

Південна Корея — одна з найбільш прив’язаних до технологій країна. За офіційними даними, близько 30% підлітків цієї країни страждають на залежність від смартфонів. Щоб упоратися із проблемою, тамтешній уряд організував спеціальні табори, де дітям допомагають забути про телефони й зайнятись «альтернативною діяльністю». Таких літніх таборів, які фінансує уряд, у Південній Кореї 16.

У Китаї таких реабілітаційних центрів нині аж 400. Наблизилися до лікування дітей і підлітків із залежністю й у Європі.

В Італії широко розповсюджена патологія номофобія (від англійського no mobile phone phobia), що в перекладі означає страх без мобільного телефона. За даними національного бюро у справах дітей і молоді, 8 із 10 італійських підлітків живуть у панічному страху втратити свої телефони й доступ до інтернету. Половина італійців віком від 15 до 20 років перевіряють свої телефони не менш як 75 разів у день, а 62% пишуть повідомлення і вночі.

Боротися з цією патологією теж пропонують у реабілітаційних центрах, але там про примусове лікування не йдеться. Батьки самі вирішуватимуть, чи потребує їхня дитина відповідного медичного втручання. В італійських школах для викладачів організовуватимуть курси із запобігання й усунення телефонної залежності в дітей. Готують й інформаційну кампанію для батьків, що недооцінюють шкоду, яку їхнім дітям завдає неусвідомлене й безконтрольне використання смартфонів.

У Франції вже ввели заборону на використання гаджетів протягом навчального дня — смартфон має залишатися в кишені дитини. У Німеччині теж незабаром введуть таке обмеження, а в Женеві воно вже діє, і його планують поширити й на час перерв — щоб діти відпочивали, рухалися й спілкувалися одне з одним, а не утикали носи в екрани.

У Лозанні поки що обмежуються послугами шкільних психологів. А швейцарський некомерційний банк Phenix, який багато років допомагає сім’ям у боротьбі з алкогольною й наркотичною залежністю, недавно оголосив, що започатковує тестування особливої терапії для дітей, залежних від гаджетів і комп’ютерних ігор.

Так, у нашу добу технологій без мобільних телефонів, планшетів майже неможливо обійтися. Проте батькам треба знати: крім того, що гаджети спричиняють інтернет-залежність, вони негативно впливають ще й на фізичне здоров’я дітей. Про це в ексклюзивних інтерв’ю розповідають самі творці мобільних телефонів, усесвітньо відомі багатії, які називають технології отрутою для молодих мізків. А тому роблять усе від них залежне, щоб їхні власні діти якомога довше не могли взяти в руки гаджети.

Засновник Microsoft Білл Гейтс зізнався, що не давав своїм трьом дітям користуватися смартфонами до 14 років. Засновник Apple Стів Джобс теж обмежував своїх дітей від захоплення гаджетами — у сім’ї було прийнято збиратися ввечері разом за столом і обговорювати події дня й прочитані книжки. Навіть генеральний директор Apple Тім Кук заявив нещодавно, що не дозволяє своєму племінникові реєструватися в соцмережах. Кук стверджує, що їхні гаджети не призначені для постійного користування.

Щоправда, фахівці переконані, що завдавана електронними пристроями шкода мінімізується за умови, якщо частіше бувати на свіжому повітрі й більше рухатися, відволікатися.

Однак біля Силіконової долини з’являється дедалі більше шкіл, які відмовляються від високих технологій, щоб діти навчилися думати самостійно. Так, у Waldorf School, приватній школі в Лос-Альтосі (Каліфорнія), діти користуються тільки крейдою й олівцями. До 8 класу вони не бачать пристроїв з екранами. А в школі Brighfworks у Сан-Франциско вчаться користуватися механічними інструментами. Заняття у них проходять у будиночках на деревах, а школярі займаються наприклад розбиранням радіоприймача.

Звичайно, в намаганні врятувати наших дітей треба дотримуватися міри, щоб через спробу нав’язати певні обмеження вони не почувалися порівняно з ровесниками білими воронами. Проте за змогою їх треба відволікати від екранів. Тому що період комп’ютерів і гаджетів колись мине, їх замінять інші досягнення, а здоров’я й щастя не замінити нічим.