У ці лютневі дні пам’ять б’є в набат. Схиляємо голови в скорботі за Героями Небесної Сотні та полеглими захисниками Дебальцевого. Але водночас надто важливо й те, що українці не просто вдячні воїнам-оборонцям рідної землі, а й стараються допомогти їм, підтримати як можуть і чим можуть.
Михайло Ляля із села Свидниця, що в Яворівському районі на Львівщині, після закінчення школи здобув робітничий фах, його вибором стала столярська справа. Та життя наполягло, аби хлопець опанував і військову спеціальність. За контрактом Михайло поповнив армійські лави. У славнозвісній 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила служив механіком-водієм БМП-2.
10 лютого 2015 року під Дебальцевим був важко поранений. Пригадує, під час артобстрілу один снаряд розірвався біля машини, йому тоді пошкодило руку, та після другого влучання — знепритомнів. Зазнав травми хребта, голови, численних переломів ребер, у нього були покалічені руки та пошкоджено око. Батькам навіть помилково повідомили про загибель сина, але він вижив усім смертям на зло.
Михайла Лялю доправили до Дніпра в реанімаційне відділення місцевої лікарні, потім був Київський військовий шпиталь. Отямився аж через кілька днів. Згодом переніс чимало складних операцій та пройшов реабілітацію. Проте хлопець змушений пересуватися на інвалідному візку, та духом не занепав. Знайшов себе передусім у спорті. У вересні 2017 року Михайло з честю представляв Україну в Іграх Нескорених, що відбулися в канадському місті Торонто.
Ветеран-атовець прагне бути повсякчас у русі, активним у житті. Мріяв придбати авто. На допомогу йому прийшов добре знаний на Львівщині волонтер Петро Шот.
Пан Петро розповідає, коли на Майдані почалися розстріли, він був на роботі, й сумну звістку йому повідомила телефоном мама. Додому тоді вже не повертався, а одразу поїхав у столицю. Відтак вступив у громадське формування «Народна самооборона Львівщини», почав їздити з волонтерською місією на схід країни. Здійснив туди понад двадцять поїздок. Узагалі вдалося підготувати понад сорок виїздів у зону бойових дій. Пан Петро про Михайлове бажання дізнався за кілька місяців до його 27-річчя, а за три доби до дня народження хлопця вирішив допомогти. Написав у соцмережах пост, звернувся до знайомих. Акцію зі збору коштів на легковик для Михайла Лялі розпочав із внесення власної тисячі гривень.
Наступного дня волонтеру зателефонував начальник головного управління Національної поліції у Львівській області, генерал поліції учасник АТО Валерій Середа, аби й собі долучитися до доброчинної справи. Доєднався й голова Яворівської райдержадміністрації Ігор Самардак. Узагалі відгукнулися понад сорок осіб. Гроші жертвували не лише яворівчани, а й львів’яни, люди з Києва, Полтави, українські заробітчани зі США.
Отак гуртом зібрали 5300 доларів і придбали для учасника бойових дій авто «Рено Меган». Машина не нова, але в доброму технічному стані. Її власник, до слова, зробив знижку, коли дізнався, для кого саме волонтери купують транспортний засіб. Переобладнанням легковика для Михайла власноруч зайнялися теж люди доброї волі. Сергій Мука, кум Петра Шота, протягом двох днів подбав про ручне керування для «Рено Меган».
Автомашину 27-річному Михайлові Лялі дарували врочисто в середмісті Яворова. Зібралися батьки, небога, волонтери, а також представники громадськості й місцевої влади, трудових та учнівських колективів, військові й інші. Як годиться, авто освятив священик. Організатор доброчинної акції Петро Шот під музичний супровід військового оркестру вручив Михайлові ключі від «Рено Меган» і відповідні документи.
Тепер ветеран-атовець зможе бути мобільнішим, без зайвих клопотів-труднощів, як сам каже, вирішувати необхідні справи, приїжджати на своє робоче місце, адже йому запропонували у військкоматі працювати діловодом. Крім того, Яворівщина подбала й про помешкання для Михайла в місті Новояворівськ. Нині там тривають ремонтні роботи.
Варто ще додати, що в червні 2015 року Михайла Лялю удостоїли найвищої недержавної нагороди — ордена «Народний герой України».
Ми в Google+