Чорне море радує українців теплими хвилями, неймовірними затоками, лиманами, білосніжними пляжами, щедрими надрами і великою кількістю корисної живності. Однак ми дуже часто до моря та його багатства ставимося як нерозумні господарі. Така безвідповідальна позиція призвела до того, що Чорне море вже волає про допомогу. Чи можна допомогти йому і що роблять для цього, з’ясовував «Урядовий кур’єр».

Пластик і ліки — головні загрози

Хто бував на курортах Миколаївщини, той розуміє, чому море називають Чорним. Так, воно не Адріатика і навіть не Чорне море біля берегів Грузії чи Туреччини. У нас воно чорне або темно-зелене, зовсім нечасто набуває смарагдового кольору чи дивує прозорістю. Основна причина — забруднення. Це розуміє навіть пересічний турист, і він частково має рацію.

Проте є й інші версії походження назви моря. Римський географ Помпоній Мела писав, що спочатку грецькі мореплавці й торговці називали це море Скіфським. Згодом після неодноразових сутичок з місцевим населенням назвали його понт Аксінос, що перекладається, як негостинне. Адже греки під час подорожей потрапляли у шторми й тумани, стикалися з войовничим скіфами й таврами. Пізніше, коли греки довели, що спілкування з ними вигідне, вони перейменували Чорне море на понт Евксинський, що означає гостинне.

Серед версій походження назви великі глибини, що додають чорного забарвлення, або ж окислення металів сірководнем.

Хоч би якими були версії, українці щороку обирають узбережжя Чорного моря для відпочинку, не замислюючись, що приховано в його водах.

Відповіді на запитання, що загрожує Чорному морю, дав проєкт ЄС-ПРООН «Вдосконалення екологічного моніторингу Чорного моря» (EMBLAS-Plus), спрямований на здобуття знань про сучасний стан Чорного моря заради його ефективного збереження. Проєкт передбачав спільні дослідження у відкритому морі та національні моніторинги. Під час їхнього впровадження виявили, що 85% усього сміття в Чорному морі становлять фрагменти різного пластику. Під впливом ультрафіолету та високої температури води вони поступово розпадаються на дрібніші й осідають на дні.

Кандидат біологічних наук дослідник моря Євген Дикий пояснив, чому пластик становить загрозу для водойми та іхтіофауни.

«Пластик може існувати в морському середовищі майже 400 років. Подрібнений пластик потрапляє у шлунки морських організмів, — зазначає науковець. — Жодна риба, жодне безхребетне не вміє відрізняти, де одноклітинні водорості, а де такого самого розміру пластик. Вони просто не навчилися їх відрізняти. У підсумку морські мешканці гинуть, хоч їжі вистачає. Їхні шлунки забиті пластиком».

Проведені дослідження дали змогу зробити висновки, що забруднення нафтою та важкими металами залишились у минулому. Промислові підприємства — не головні забруднювачі Чорного моря.

«Найбільше засмічують його люди, — переконує Євген Дикий. — Ми виявили понад 150 нових речовин, з яких більшість — це компоненти медичних препаратів. Продукти переробки в організмі цих ліків потрапляють у каналізацію, потім в річки та море. Роками ці продукти розпаду живуть у морській воді й накопичуються по харчовому ланцюжку в морських організмах. Виявили значну кількість речовин, які містяться в косметичних засобах і парфумах. Вони залишаються стійкими і тривалий час перебувають у морській воді й забруднюють її».

Ми вже і забули запах того парфуму, а його похідна десятиліттями живе у водоймі й отруює морську екосистему. Є над чим замислитися.

Кінбурнську косу обрали для проведення першого в Україні експерименту. Фото автора

Понад чотири тисячі туристів відпочили в одному із шести рекреаційних пунктів на косі «Сосновий бір»

Остання машина зі сміттям уже виїхала з Кінбурну

Рятування рифами

Звісно, люди можуть урятувати море, якщо менше його забруднюватимуть. Проводячи просвітницькі, інформаційні, екологічні акції, контролюючи скиди забруднювачів, прибираючи прибережні смуги. На думку вчених, море може і саме очищатися, боротися із тим брудом, який ми в нього скидаємо.

Такий спосіб як експеримент запропонували екологи, туроператори, волонтери, громадські активісти, Національний природний парк «Білобережжя Святослава», регіональний ландшафтний парк «Тилігульський», ферма «Устриці Скіфії». Підтримав проєкт ЄС-ПРООН. У межах ініціативи у водах Кінбурнського півострова на Миколаївщині розмістили штучні рифи з мушель устриць. А раковини та молюски, які до них прикріпляться, зокрема мідії, виконуватимуть роль організмів-фільтраторів морської води. Вони візьмуть на себе основний удар, відбираючи зайві речовини, у підсумку органічне забруднення може перетворитися на здорову біомасу.

Про те, як працюють штучні рифи і з чого їх виготовлено, розповів Євген Дикий.

«Особливість Кінбурнської коси в тому, що дно тут піщане, — каже науковець. — На піску та мулі молюскам складно закріпитися. Ми хочемо їм допомогти. Для цього є давня технологія — штучний риф. Це створений з нешкідливих біологічно інертних матеріалів субстрат, що розміщується там, де зручно оселятися водоростям та молюскам, які у процесі своєї життєдіяльності фільтруватимуть морську воду. Це експериментальний майданчик в Україні, наша власна розробка. Як основний субстрат використали мушлі устриць, що з точки зору екології ідеальний варіант. Їх вирощують на фермі в Коблевому. Устрицями пригощають туристів, а мушлі передають нам».

Євген Дикий розраховує, що штучні рифи приживуться в Чорному морі

Морським організмам осідати на мушлях устриць зручно. Навіть якщо риф зруйнують морські шторми, наявність мушель у воді морю не зашкодить. А користь будівництва рифу можна буде виміряти. Тут використовують математику. Слід підрахувати кількість мідій, які наросли на рифі, в кілограмах на квадратний метр. І врахувати те, що одна мідія очищує 3—9 літрів води за добу залежно від її температури, пори року, розміру самих мідій.

Мушлі помістили в мішки, виготовлені з екологічного матеріалу, що не зашкодять морю. Група волонтерів-водолазів уже закріпила їх у двох місцях Кінбурнської коси до залишків паль та металевого містка.

Голова громадської організації «Кінбурн» Микола Грубий вважає, що цей проєкт новаторський та перспективний.

«Сподіваюся, що експеримент вдасться, а ми продовжимо співпрацю з міжнародною організацією EMBLAS-Plus та всіма зацікавленими громадськими організаціями з дослідження Чорного моря та його очищення», — зазначив волонтер.

Експертка з комунікацій проєкту «Вдосконалення екологічного моніторингу Чорного моря» Олена Марушевська каже, що про перші підсумки експерименту науковці дізнаються ще восени, бо саме в цей час мідії активно розмножуються.

«А згодом побачимо, як поводитимуться рифи й чи сподобаються вони морським мешканцям, — міркує Олена. — Ми давно плідно співпрацюємо з НПП «Білобережжя Святослава», що на Кінбурнській косі, де найчистіше море. Наш проєкт передбачає здобувати знання про Чорне море і паралельно вживати заходів, щоб його оздоровити».

Тетяна Чичкалюк вважає, що туристи готові обирати екологічно чисті місця для відпочинку

Подбати про чисте узбережжя

У Національному природному парку «Білобережжя Святослава» добре розуміють, що очищати слід не лише море, а й узбережжя. Тому долучилися до ще однієї ініціативи міжнародних організацій. Зокрема із сортування, вивезення та перероблення відходів. Звісно, проблема актуальна для всієї країни, але в місцях скупчення людей, у зонах відпочинку вона загострюється.

Як розповів очільник НПП «Білобережжя Святослава» Юрій Козловський, у національному парку ще на початку діяльності розробили концепцію поводження з відходами. Вона передбачає насамперед сортування сміття, видалення вторинної сировини. А те, що неможливо переробити, слід вивозити на полігони твердих відходів.

«На жаль, у наших умовах це дуже складно, — зазначає Юрій Іванович. — Такий полігон розміщено на території Голої Пристані Херсонської області. В умовах піщаного бездоріжжя перевезення сміття можливе лише на спеціальних потужних автомобілях. Щоб зменшити собівартість вивезення відходів і поліпшити санітарну ситуацію в місцях відпочинку, перший акцент роблять саме на запровадженні сортування сміття, його подрібненні та пресуванні (пластику). Цього року реалізують перший етап програми, яка виграла конкурс. Вона передбачає придбання гідравлічного преса для пластику. Також придбано асенізаторську діжку для відкачування рідких відходів.

Із Кінбурнської коси вже відправили останню машину сміття, що залишили відпочивальники на шести рекреаційних пунктах. Усього за літо вивезли майже тисячі кубічних метрів відходів на полігон у Голій Пристані. У перспективі на території національного парку за підтримки міжнародних екологічних організацій планують побудувати локальну очисну споруду, якою зможуть користуватися всі рекреаційні пункти. На жаль, інколи і місцеві жителі безплатно користуються тим, що парк сортує й вивозить сміття. Вони просто підкидають до рекреаційних пунктів свої відходи.

«Ми в цьому напрямі співпрацюємо із сільською радою і населенням, — ділиться Юрій Козловський. — Така поведінка місцевих жителів — питання свідомості людей. Усі мають розуміти, що чисте довкілля зробить місцевість привабливішою і привабить більше туристів».

Із ним погоджується очільниця Асоціації лідерів туристичного бізнесу в Миколаївській області Тетяна Чичкалюк: «Ми хочемо, щоб наше Чорне море було гарним, привабливим, чистим. Треба долучатися до збереження моря, щоб воно радувало нас і наших гостей. У цих двох проєктах щодо встановлення рифів та очищення узбережжя поєднуються екологія і туризм. Людей приваблює чисте море й чисте узбережжя. Нам під силу зберегти первинну красу Кінбурнської коси».

А море та пляжі обов’язково дочекаються нових туристів вже у наступному сезоні.