У світі кількість онкохворих щорічно зростає на 1,5—3%. Науковці пояснюють це насамперед екологічним забрудненням, неправильним харчуванням, хронічними стресами. На Житомирщині за останні 10 років чисельність пацієнтів із злоякісними новоутвореннями зросла не на середньосвітові 15—30%, а на 40%. Серед жіночого населення області на першому місці у структурі онкохвороб за причинами смертності від них — рак молочної залози.

Єдина панацея — рання діагностика

Лікарі-онкологи одностайно стверджують: що раніше діагностовано злоякісні новоутворення у жіночих грудях, то дешевше лікування і більші шанси на повне одужання. За даними статистики, в разі виявлення раку на І стадії вдається врятувати життя 95% пацієнток. Якщо хворобу діагностовано на ІІ стадії, то впродовж п’яти років після цього виживають 80% пролікованих, на ІІІ стадії — лише 45%, а на ІV — 15%.

Однак в Україні загалом і на Житомирщині зокрема рак молочної залози у 32—35% випадків діагностують вже на останніх стадіях, коли лікування вкрай травматичне для прооперованих, високовартісне і, хоч як сумно це визнавати, дає мізерні шанси на одужання. За середньою цифрою приховується ще страшніша правда, бо, наприклад, 2018 року всі проліковані в Житомирському онкодиспансері пацієнтки з Лугинського району були із хворобою на останніх стадіях. Серед тих, хто звернувся по допомогу із Радомишльського району, задавнену хворобу діагностували у 61,5% пацієнток, а у жінок із Черняхівського, Ружинського, Пулинського і Любарських районів — у 50%.

Із рівнем захворюваності на рак молочної залози, який обраховують у кількості пацієнтів з таким діагнозом на 100 тисяч жіночого населення, все навпаки. За словами головного лікаря Житомирського обласного онкодиспансеру Ігоря Сабадаша, найвищий рівень захворюваності в Бердичеві, Житомирі й Житомирському районі: 99,4 та 92,2 і 87,2 випадку на 100 тисяч жіночого населення. Однак як вважає досвідчений лікар, це зумовлено не впливом якихось негативних чинників, а кращою діагностикою. Вона великою мірою залежить від підготовки сімейних лікарів та поінформованості населення, бо, хоч як прикро це констатувати, у 9 випадках із 10 негаразди із власним здоров’ям помічають самі пацієнтки, яким медики лише після цього діагностують рак грудей.

Саме через це в області на базі онкодиспансеру започаткували масштабний проєкт із навчання медиків первинної ланки. Кожного робочого дня по троє сімейних лікарів під керівництвом досвідчених онкологів на практиці ознайомлюються із симптомами цієї групи недуг, бо обізнаність медиків — найкраща гарантія виявлення найменших підозр ще на ранніх стадіях захворювання. Нині більшість сімейних лікарів із районів і великих міст області вже знають, що і де шукати під час огляду пацієнтів.

Скринінг обов’язковий

Вжиті заходи дають змогу сподіватись, що на Житомирщині вже не буде районів, де 100% раку молочних залоз виявлятимуть на останніх стадіях хвороби. Однак орієнтиром мають стати країни ЄС, де задавнену хворобу діагностують тільки у 5—7% пацієнток, а не у третини, як в Україні.

Тут уже самою пальпацією жіночих грудей не обійтися, бо на Заході 40% хворих жінок виявляють під час скринінгових (масових періодичних) обстежень, коли ні сама пацієнтка, ні навіть лікар-клініцист за суто зовнішніми виявами ще не здатні виявити грізну недугу. Натомість у нас ніхто не може навіть сказати, хто саме зобов’язаний провести пальпацію молочних залоз під час профілактичних оглядів: терапевт, хірург чи гінеколог.

Ще гірша ситуація з порядком обов’язкового обстеження з використанням медичної техніки, яка у розвинених країнах забезпечує 40% виявлення раку ще на доклінічних стадіях. Єдиний документ тут — наказ МОЗ від 19.03.2018 року №504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги», за яким усі жінки віком 50—69 років мають отримувати «направлення на мамографію кожні два роки», а за наявності чинників ризику — із 40 років.

Однак офіційний перелік цих чинників спантеличує, бо серед негативної спадковості, пізнього першого дітонародження (30 років і старші) є ще куріння і вживання алкоголю.

Ще більше насторожує визнання фахівців, що у 75% жінок, яким вперше діагностовано рак молочної залози, немає чинників ризику. Іншими словами, хоч наявність у когось із рідних недуги, пізнє народження дитини, куріння тощо збільшує вірогідність небезпеки, від неї не застрахована жодна пацієнтка навіть за умови найздоровішого способу життя.

Направлення у нікуди

Фахівці-онкологи переконані, що сімейний лікар має навчити дівчаток ще із підліткового віку проводити самообстеження молочних залоз. Він має стежити, щоб жінки віком до 40 років раз на два роки проходили ультразвукове дослідження грудей.

Складніша ситуація із дотриманням нормативної вимоги профілактики небезпечної недуги серед тих, кому за 40, бо направити у наших реаліях ще не означає пройти.

Номінально у Житомирській області п’ять мамографів, що начебто цілком достатньо. Насправді з них працюють тільки три: один — в обласному онкодиспансері, ще один — у фактично госпрозрахунковому обласному консультативно-діагностичному центрі, а третій — у приватній медичній установі. Тобто на всю область один-єдиний мамограф, на якому можна безплатно пройти обстеження.

Однак навіть з ним великі проблеми. По-перше, він 2004 року випуску і вже вдвічі перевищив нормативний термін експлуатації. По-друге, в обласному онкодиспансері визнають, що лікарі готові здійснювати профілактичне обстеження навіть у кілька змін, а ось морально і фізично застаріла техніка — ні. Поломка єдиного на всю медичну установу мамографа, що нині працює фактично тільки для встановлення точного діагнозу пацієнтам із підозрою на недугу, паралізує роботу всього відділення.

Варто згадати, що Житомирський обласний онкодиспансер ввели в експлуатацію ще у 1967 році. Заклад було розраховано на 120 ліжко-місць, а нині його вимушено утіснили аж до 210 місць у стаціонарі, з яких 30 — у мамологічному відділенні. Не дивно, що у коридорах онкодиспансеру, де щодня приймають по пів тисячі пацієнтів, тиснява, як на базарі. Не краще у єдиному на весь заклад мамологічному кабінеті, де на прийомі одразу кілька лікарів-онкологів, хоч усі нормативні документи стверджують, що «огляд слід проводити у спокійній обстановці із забезпеченням конфіденційності».

Жителі постраждалої від чорнобильської біди області вже не можуть пригадати, скільки разів чергові голови облдержадміністрації обіцяли модернізувати і реконструювати онкодиспансер, де навіть очікування прийому в забитих людом коридорах — мука і знущання, не кажу вже про умови у тісних палатах. Однак кілька сотень мільйонів гривень із держбюджету в Житомирі ще за часів попереднього Кабміну чомусь вирішили вгатити в будівництво помпезного палацу спорту, а не спрямувати на значно потрібніший людям об’єкт.

Бідність чи безголів’я?

На переконання головного лікаря Житомирського обласного онкодиспансеру, про ефективну профілактику раку молочної залози можна буде говорити лише після оснащення новим мамографом його закладу й медичних установ ще чотирьох найбільших міст — Житомира, Бердичева, Коростеня і Новограда-Волинського. Тільки за цієї умови направлення на обов’язкове профілактичне обстеження жінок віком понад 40 років стане реальністю, а не добрим побажанням.

Важко з цим не погодитися, бо нині поїздка з віддалених поліських сіл до Житомира навіть за умови підозри на недугу потребує неабиякого часу, коштів і витривалості. Отож мало хто дослухається до рекомендації сімейного лікаря про проходження раз на два роки профілактичної мамографії. Не кажучи вже про те, що із таким напливом пацієнток в онкодиспансері навіть суто фізично не впораються ні мамологи, ні, що найважливіше, єдиний у них мамограф.

Придбання нової техніки — справа затратна, бо сучасний апарат коштує 10—12 мільйонів гривень, а трохи простіший для суто профілактичних оглядів — 5—6 мільйонів. Однак це недорого, якщо знати, що тільки базовий курс хіміотерапії пацієнтки з раком молочної залози понад 70 тисяч гривень і може доходити до пів мільйона. Ще одна стаття витрат — те, що від недуги зазвичай гинуть у працездатному віці.

Найбільше дивує, що в області чомусь не бракує коштів на придбання супердорогих томографів, вартість лише одного з яких дає змогу купити майже п’ять мамографів, що повністю забезпечить потребу в них. Натомість мамограф — аналог звичайного рентген-апарата, спеціалізованого на діагностиці захворювань молочної залози.

Судячи з того, що, за даними Національного канцер-реєстру, в Україні 2018 року діагноз рак молочної залози вперше почули 14 514 пацієнток, а померли від цієї недуги 5823, аналогічна ситуація у всій країні. Утім, офіційні дані можуть бути тільки вершиною айсберга, бо ніхто не дасть гарантії, що у віддалених селах жертвам раку не приписують зовсім інші причини смерті. Особливо в нинішній проблемній ситуації з мамографами, що теоретично нібито є, а фактично вони не доступні пацієнткам.