У музеї Лесі України на її батьківщині в Новограді-Волинському іграшковому дерев’яному рублеві (старовинному попереднику нинішньої праски) відведено одне із найпочесніших місць. Це не лише один з небагатьох автентичних експонатів, що вцілів відтоді, як родина Косачів мешкала у місті над Случем, а й свідчення, що дівчинка-дворянка, якій судилося стати голосом українського народу, ще з дитинства гралась у «мужицькі» ігри.

Ідеться про давню традицію народного виховання, коли діти з пелюшок переймали у дорослих їхні поведінку і навички роботи. У когось це була хліборобська праця чи домашнє господарювання, а в родинах ремісників — чинбарювання, столярство, шевство.

У моєму сільському дитинстві однією з перших улюблених іграшок став подарований бабусею коник на дерев’яній платформі з чотирма колесами. Його хтось із дорослих возив із «вершником у сідлі» за собою на мотузочку. Справжнім хітом, як сказали б нині, були ігри в шоферів, коли хлопчиська сідали на купі каміння у нафантазовані кабіни вантажівок, крутячи уявне кермо та перемикаючи неіснуючий важіль передач. А дівчатка по сусідству грались у ляльки, годуючи, одягаючи й доглядаючи їх не менш вправно, ніж справжні матері.

Не дивно, що на нестаріюче запитання, ким хоче стати дитина, коли виросте, найпопулярнішими відповідями тоді було вчителем, лікарем, шофером чи навіть льотчиком або космонавтом. Тимчасом як дівчатка, навіть ще граючись, уже вчились у матерів не високого мистецтва накладання макіяжу чи вибору «татушок», а значно потрібніших у житті навичок догляду за дітьми і домом.

Нині, як писав колись Павло Тичина, «не той тепер Миргород, Хорол-річка не та». Улюбленими хлопчачими іграшками стали тріскучі автомати, містичні трансформери і навіть поліційні іграшкові кайданки, а мрією дівчаток — красуні-Барбі. Ніхто вже не грається у колись улюблені професії лікаря, трудяги-шофера і не вживається у роль турботливої мами. Більш того, на дитячих майданчиках дедалі частіше «відпочивають», як дорослі: з уявним алкоголем і фривольними заграваннями «за столом».

Дивуватися цьому не доводиться, бо навчання у дитячих садочках і школах фактично відлучило дітей від повсякденного сімейного виховання, а робоче місце у більшості годувальників родин нині далеко від рідного дому. Педагоги-психологи вже навіть назвали цей процес віковою сегрегацією (розділенням), коли юне покоління фактично росте окремо від дорослих.

Як наслідок, відбувається підміна світоглядних принципів, коли виховані телевізором і компом діти не вбачають у праці основи добробуту, зате прагнуть «всього і зразу», мріючи про заможне і гламурне життя. Чи не єдиний «позитив», що коли у часи перебудови хлопчики вважали за ідеал «роботу» рекетира, а дівчатка — путани, то нині це професії банкіра і, відповідно, світської левиці-моделі.

Звісно, не лише ігри й іграшки формують уподобання і характер дитини. Однак навряд чи хтось із дівчаток стане годувати і вкладати спати свою модельних параметрів Барбі, призначення якої в реальному житті — сяяти у «вищому світі» і змінювати розкішні плаття, які невідомо хто пере і прасує. При цьому мало хто з турботливих мам замислюється, що на тлі казкового обличчя ляльки в дитини підсвідомо формується комплекс власної неповноцінності, а у важких випадках — навіть ненависті до рідної неньки, яка народила таку «некрасиву» доньку.

Не краща ситуація і з хлопчиками, для яких молоток і плоскогубці (до речі, колись такі пластмасові інструменти-іграшки були напрочуд популярними) — не символ чоловічої господарності, а втілення невдахи-«лоха». Так само, до речі, як професії шофера, тракториста чи навіть інженера й учителя, яким, мовляв, не пощастило в житті.

Натомість завидний добробут США свого часу виріс на пуританській переконаності, що шлях до багатства лежить лише через працю. Тому чесно нажиті статки заможніших породжували не бажання «відібрати і розділити», а прагнення трудитись не гірше і досягти ще більшого.

Отож на часі згадати, що майбутнє наших дітей і всього українського народу великою мірою залежить від того, чим і в кого граються наші діти. І нехай батьки Лесі Українки з їхніми мудро підібраними для дочок і синів іграшками будуть нам за приклад.