Старший помічник військового прокурора
Центрального регіону України,
старший радник юстиції
Ярослав БАНЧУК

 

…Не знаю як для кого, а для людей старшого віку поняття «армія» і «корупція» раніше були несумісні в принципі. Звичайно, багато хто зі свого власного армійського досвіду знав охочих до різних оборудок ротних чи батальйонних старшин, а то й начречпродів невисокого рангу. Бувало, «горіли» на хабарах окремі працівники військкоматів. Але щоб так, як зараз — продавати цілі військові містечка разом із землею або армійське майно ешелонами

— Ярославе Арсенійовичу, здається давній радянський постулат про єдину з народом армію далеко не найкращим чином підтверджується і сьогодні.

— Корупція є корупцією, отож і у військовому секторі вона з невеликою поправкою на специфіку тотожна всім її цивільним формам. В армії теж практикуються різного роду «відкати», приміром, за надання вигідних контрактів без проведення обов’язкових тендерних процедур, маніпуляції з фондом оплати праці військовослужбовців чи інші «зразки» банального або й витонченого хабарництва та корупції. Чи не єдина відмінність від цивільних користолюбців – наявна система секретності в оборонній сфері,  яка часто апріорі унеможливлює прискіпливий нагляд і контроль. Між тим, за дослідженнями Транспаренсі Інтернешнл, оборонна галузь разом з нафтогазовидобувною промисловістю та будівництвом належать до найбільш корумпованих сфер діяльності, в компетенції яких управління державними ресурсами.

— Але ж наслідки не співмірні,  оскільки корупція в погонах серйозно загрожує боєздатності армії…

— Всяка корупція обходиться державі дуже дорого. Вона гальмує розвиток будь-якого суспільства, а країн з перехідною економікою й поготів, оскільки кошти йдуть не в держказну, а в приватні кишені. Отримані через корупційні схеми ресурси часто трансформуються в економічний, а то й політичний вплив і створюють умови для ще більшого розростання цього порочного кола.

Якщо говорити за армію, тут корупція знижує можливості держави ефективно і в повному обсязі реалізувати свою оборонну політику, особливо в плані технічної і технологічної модернізації військового сектору. Втім, вона має й загальносуспільну вартість, адже відбувається у тому числі й за рахунок інвестицій у такі суспільні сфери, як освіта, наука, охорона здоров’я. Це вже не кажучи про те, що навіть епізодичні прояви у війську не просто заплямовують репутацію всієї оборонної структури — вони негативно впливають на рівень довіри до Збройних сил і морально-психологічний стан військового персоналу.

Армійського майна  залишається все менше. Фото Олександра ЛЕПЕТУХИ

— З 1 липня боротьба з корупцією в нашій державі вийшла, так би мовити, на нову точку відліку — вступив у дію новий Закон «Про засади запобігання і протидії корупції». Які завдання постають перед військовими прокурорами в цьому зв’язку?

— Головне завдання залишається постійним — ефективна протидія корупційним проявам і профілактика злочинності. Військова прокуратура, як один з підрозділів Генеральної прокуратури, виконує розпорядження Генпрокурора так само, як і всі територіальні прокуратури. Єдина різниця — ми здійснюємо прокурорський нагляд за дотриманням законності виключно у військових формуваннях: Збройних силах, Внутрішніх військах, СБУ і Держприкордонслужбі. Найбільше проблем з дотриманням законності в ЗСУ, де вирішення багатьох наболілих питань гальмується невиправдано повільним реформуванням. Нагадаю, у Збройних силах функціонує спеціальний правоохоронний орган — Військова служба правопорядку, наділена достатньо широкими повноваженнями, за якою ми також наглядаємо.  Словом, військова прокуратура займає специфічну юридично-правову нішу, безпосередньо пов’язану з боєздатністю армії та інших, умовно кажучи, озброєних структур. Саме цими обов’язками і обумовлені певні особливості нашої правоохоронної роботи.

Для належного впровадження нового антикорупційного законодавства у практику Генпрокуратурою вжито низку організаційних заходів: реорганізовано структурні підрозділи центрального апарату, створено окремі відділи нагляду за його виконанням у Головному управлінні військових прокуратур, запроваджено посади старших помічників з цих питань у військових прокуратурах регіонів та ВМС.  Основні наші завдання можна розділити за трьома напрямками: нагляд за спеціально уповноваженими суб’єктами, котрі в межах своєї компетенції безпосередньо займаються попередженням і протидією корупції, координація їхньої роботи і, власне, прокурорська функція у боротьбі з цим злом — виявлення, припинення і розслідування корупційних правопорушень.

На жаль, роботи на всіх цих напрямках вистачає. Заради справедливості треба зазначити, що майже піврічна фактична невизначеність щодо антикорупційного законодавства, яке, як відомо, кілька разів переписувалося і двічі відкладалося, відчутно позначилася на ефективності боротьби з цим злом. Зараз картина змінюється. За вісім місяців цього року складено більше десятка протоколів про корупційні правопорушення, виявлено понад 40 корисливих злочинів, пов’язаних зі зловживанням службовим становищем, відвертою корупцією і хабарництвом, за якими уже порушено 30 кримінальних справ. До суду направлено 40 кримінальних справ, з яких розглянуто 21, в тому числі 7 справ про хабарництво.

— Якщо можна, кілька конкретних прикладів чи схем, за якими діють зловмисники…

— Буквально днями військовою прокуратурою Київського гарнізону порушено кримінальну справу за фактом заволодіння групою осіб чужим майном в особливо великих розмірах. Встановлено, що посадові особи однієї з військових частин Київської області та такого собі ТОВ «Київський регіональний центр земельної реформи», підробивши документи, незаконно вилучили з користування Міноборони земельну ділянку в межах с. Віта-Поштова  площею 2, 31 га і вартістю близько 3 млн гривень, яку потім було продано третім особам. При цьому прокуратура не «пройшла мимо» очевидного службового недбальства посадовців Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України та його Васильківського відділення.

Трохи раніше військова прокуратура Деснянського гарнізону порушила кримінальну справу за фактом викрадення військового майна. І не якого-небудь, а комплектуючих до бронетанкової техніки! Перевіркою встановлено, що військові посадові особи частини, яка дислокується у селищі Десна на Чернігівщині, викрали їх і вивезли за межі військового містечка, чим спричинили державі матеріальну шкоду  на суму понад 600 тис. гривень. Про моральний бік справи й говорити нічого…

В середині літа військові прокурори виявили ще одну оборудку виразного кримінального характеру. Службові особи філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міноборони «Укроборонбуд» від імені міністерства незаконно уклали угоду з комерційною компанією «Продекспорт» про спільну забудову одного з військових містечок у столиці. На підставі цих угод за рішенням Шевченківського райсуду Києва цій фірмі перейшло право власності на державне нерухоме майно вартістю 10 млн гривень.

Олександр БІТНЕР,
«Урядовий кур'єр»

ДУМКА З ПРИВОДУ

Зрозуміло, крапку у цих та інших справах, про які розповів старший радник юстиції Ярослав Банчук, буде ставити суд. Військова прокуратура (а від себе додам, і громадськість) сподівається, що ця «крапка» буде принциповою і адекватною скоєним злочинам. Для прикладу, навесні цього року Апеляційний суд Києва залишив без змін вирок колишньому військовому чиновнику, який, умудрившись незаконно продати… 27 військових містечок загальною вартістю понад 100 млн грн, оскаржував присуджені йому 8 років позбавлення волі. На якій підставі — невідомо, можливо, адвокати порадили своєму підзахисному «бити» на те, що половину незаконно відчуженого майна було повернуто державі ще на стадії досудового слідства? Але половина — це ще не все, та й кара за зовсім інші, з дозволу сказати, «діяння».
 

ДОСЬЄ «УК»

Ярослав БАНЧУК. Народився 1958 року на Буковині. Закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працював адвокатом, слідчим районної прокуратури, старшим слідчим прокуратури області, прокурором району в Чернівецькій обл., заст. прокурора Чернігівської обл., начальником управління Генпрокуратури України. З жовтня 2010 року – помічник Військового прокурора Центрального регіону України, з січня 2011 року – старший помічник Військового прокурора регіону з питань нагляду за виконанням законодавства про боротьбу з корупцією.