Єдиний соціальний внесок: як нараховується і сплачується

Прошу роз’яснити щодо нарахування, сплати, звітності єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на прикладі: робітник працює на 1/2 мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Усі обов’язкові податки, зокрема ЄСВ, нараховуються, сплачуються з узгодженої заробітної плати. То якими законодавчими актами підтвердити відповідність сплати єдиного соціального внеску із суми нарахованої заробітної плати?

Кулік Н. В.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами та доповненнями, далі закон), єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) — консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Застрахована особа — фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 ч. 1 ст. 1 закону).

Згідно з абз. 2 п.1 ч. 1 ст. 4 закону, платники єдиного внеску — роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

В абз. 1 ч. 1 ст. 5 закону йдеться, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі учасниками накопичувальної пенсійної системи), — з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, і Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у п. 1, 4, 5 та 51 ч. 1 ст. 4 цього закону, здійснює орган доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі платники єдиного внеску) у територіальних органах Державної податкової служби України (далі контролюючі органи), надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 1 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов’язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 03.12.2014 за №1553/26330 (із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього закону, встановлюється у розмірі 22% визначеної ст. 7 цього закону бази нарахування єдиного внеску.

Якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), і ставки єдиного внеску.

Під час нарахування заробітної плати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру (ч. 5 ст. 8 закону).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього закону нараховується єдиний внесок (абз. 2 ч. 1 ст. 9 закону).

В абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 закону зазначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7), ч. 1 ст. 4 цього закону, — на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, в які входять основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», і суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 6 закону платник єдиного внеску має право: безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника згідно з цим законом, а також для підтвердження надходження до Пенсійного фонду сплачених платником сум єдиного внеску.

Безоплатно отримувати від органів доходів і зборів та Пенсійного фонду в межах їх компетенції консультації та роз’яснення щодо прав та обов’язків платника єдиного внеску, порядку сплати єдиного внеску (п. 3. ч. 1 ст. 6 закону).

Платник єдиного внеску може звернутися до органу ДФС за основним місцем обліку з відповідною заявою щодо отримання довідки про те, що немає заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою згідно з додатком 2 до Порядку надання довідки про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2018 №733 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 27.09.2018 за №1102/32554.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 121 закону, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань формує і веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до закону.

В абз. 1 ч. 3 ст. 20 закону зазначено, що на кожну застраховану особу заводиться персональна електрон­на облікова картка. Згідно з пунктом 4 частини 1 ст. 141 закону, Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов’язані зокрема надавати безоплатно на вимогу застрахованих осіб інформацію, що міститься на їхніх персональних облікових картках у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру.

Підкажіть, будь ласка, як можна списати заборгованість платника податків з ЄСВ й чи передбачено строк давності щодо ЄСВ?

Кравцова Н. К.,
м. Львів

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за №2464-VI (із змінами та доповненнями, далі закон), недоїмка — сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим законом.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 закону). У ч. 7 ст. 25 закону зазначено, що сума недоїмки не підлягає списанню зокрема в разі укладення з платником єдиного внеску мирової угоди відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», крім випадків повної ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою, недієздатною, оголошення померлою та відсутності осіб, які відповідно до цього закону несуть зобов’язання із сплати єдиного внеску.

У ч. 16 ст. 25 закону зазначено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки із сплати єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Чи повинен я сплачувати за себе єдиний соціальний внесок, будучи інвалідом ФОП — платником єдиного податку?

Кудряшов М. А.,
Черкаська обл.

У п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (із змінами та доповненнями, далі закон) зазначено, що платники єдиного внеску — фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 закону, особи, зазначені у п. 4 та 51 ч. 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю чи досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їхньої добровільної участі в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Тобто фізична особа — підприємець, яка є платником єдиного податку — особою з інвалідністю, що отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, звільняється від сплати за себе єдиного внеску та може бути платником єдиного внеску виключно за умови її добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Поясніть, будь ласка: на матеріальну допомогу повинні нараховувати єдиний соціальний внесок? Якщо так, у яких випадках?

Коростильова І.,
м. Київ

Матеріальна допомога, яку підприємство може надати своїм працівникам у грошовій формі, може бути систематичною (як правило, надається всім або більшості працівників) і разовою (надається окремому працівникові у зв’язку із певними обставинами).

Відповідно до п.п. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі інструкція №5), матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв’язку з екологічним станом, крім сум, вказаних у п. 3.31), належить до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних і компенсаційних виплат, отже є базою для нарахування та утримання єдиного соціального внеску.

Згідно з п. 3.31 інструкції №5, матеріальна допомога разового характеру, яку надає підприємство окремим працівникам у зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання, не належить до фонду оплати праці. П. 14 розділу I Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою КМУ від 22.12.2010 №1170, визначено, що єдиний внесок не нараховується на матеріальну допомогу pазового характеру, що надається окремим працівникам y зв’язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання. Така матеріальна допомога зазвичай надається у непередбачуваних випадках, коли необхідність в її отриманні виникає раптово.

Відповідність матеріальної допомоги pазового характеру необхідно підтверджувати змістом відповідної заяви особи або наказу, в якому зазначено підставу для надання такої матеріальної допомоги.

Чи потрібно нараховувати єдиний внесок на сплачену орендну плату, якщо підприємство орендує приміщення у фізичної особи за договором оренди нежитлового приміщення?

Жмелюк І. В.,
м. Львів

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (із змінами та доповнен­нями, ЦКУ), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Ст. 761 ЦКУ визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

В абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за №2464-VI (із змінами та доповнен­нями, далі закон) визначено, що платники єдиного внеску — роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п. 1 (крім абз. 7), ч. 1 ст. 4 цього закону, — на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, у яку входять основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», і суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Тож договір оренди нежитлового приміщення, укладений на користь фізичної особи, не містить ознак правовідносин, які регулюють виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, отже єдиний внесок під час сплати орендної плати на користь фізичної особи згідно з договором оренди нежитлового приміщення не нараховується.

Запитання можете надсилати на електронну адресу: expert@ukcc.com.ua