ЗАМКНЕНЕ КОЛО

Якщо ремонт вестимуть такими темпами, то Україна десятиліттями буде серед світових аутсайдерів з якості шляхів

Ще місяць тому Прем’єр-міністр Микола Азаров під час засідання Кабміну висловив невдоволення ходом ремонту дорожнього покриття в Україні. Водночас глава уряду доручив відповідним службам детально перевірити ефективність використання коштів, призначених на ремонт доріг.

Сьогодні можна констатувати, що в цьому напрямі дещо все-таки зроблено. Але здебільшого це стосується магістральних автошляхів. Однак вони до 1 травня, як планувалося, так і не набули належного вигляду. Місцеві ж продовжують залишатися в жахливому стані. Про останнє свідчить і статистика завантаженості станцій технічного обслуговування: вона зросла, за різними даними, у три–п’ять разів. Про те ж, у якому стані перебувають вітчизняні автошляхи, розповідають наші власкори з областей. «Урядовий кур’єр» планує і надалі відстежувати та регулярно публікувати матеріали про хід ремонтних робіт на українських автодорогах.

Автошляхи продовжують «лікувати». Фото Володимира ЗАЇКИ

Сумщина. Безрезультатний ремонт

Якщо в попередні роки весняно-дорожнє пробудження в краю не проходило без доволі бравурних реляцій місцевих дорожників та спроб переконати земляків у світлій шляховій перспективі, то березень — травень 2013-го стали винятком. Ремонтний сезон в області розпочався тихо, мляво, непомітно і так само плавно і безрезультатно закінчився. З єдиною хіба що різницею: такої жорсткої і об’єктивної критики з боку обласної влади раніше не було. Зокрема, голова обласної ради Геннадій Михайленко дав сумським дорогам нищівну характеристику — вони зникли разом зі снігом і стали схожими на ті, які були у воєнні чи післявоєнні часи.

Вочевидь, і самі дорожники збагнули: словам уже ніхто не вірить і навряд чи є сенс переконувати громаду в тому, чого немає і навряд чи буде. Єдине, на що вони не перестають скаржитися (до того ж небезпідставно), — катастрофічне недофінансування галузі. Зокрема, для того щоб капітально полагодити основні автошляхи і навести лад на внутрішніх напрямках, за їхніми словами, потрібно від 800 до 900 мільйонів гривень. А виділено з усіх можливих бюджетів і джерел майже удесятеро менше. Ось і доводиться «розмащувати» ріденьке місиво по трасах, сяк-так латати ямки, які через місяць–другий стають такими самісінькими, як і раніше, або ще й гіршими.

Однак і тих коштів, які все-таки одержують дорожники, могло б вистачити для значно якіснішого ремонту, якби не відверта халтура й ігнорування технології. Наприклад, у Шостці торік начебто капітально полагодили окремі ділянки, однак зараз ніхто не скаже, що там працювали ремонтники. Перевірка показала: в одному місці поклали менше належного, в іншому — поспішили, ще десь — недодивилися…

Викликають занепокоєння факти, коли тендери на дорожній ремонт виграють доволі сумнівні фірми й організації, які інколи навіть не мають … необхідної техніки. Правоохоронці області вже розкрили кілька таких підрядних структур. Замість того, щоб якісно і швидко лагодити дороги, вони починають «тягнути гуму», намагаючись усілякими способами приховати фінансові кінці затіяних афер. Виникає закономірне питання: хтось же все-таки стоїть за гривневими крутіями і пройдисвітами, потураючи їм під час тендерних процедур? Якщо так, то хто саме і чому про них лише здогадуються?

Щоб переконатися, наскільки «вбитими» залишаються шляхи, цими днями з товаришем вирішив поїхати «жигулями» до Лебедина. Якщо років зо п’ять тому 45 кілометрів можна було подолати за 35–40 хвилин, то цього разу гойдалися більше години. На дорожньому полотні, як кажуть, немає живого місця: ухилився від однієї ямки чи ями — «впіймав» дві–три. Максимальна швидкість — до 50 кілометрів, а середня не більше 35-ти. А що вже казати про дороги між сільськими населеними пунктами, якими курсують шкільні автобуси, доставляючи учнів до місць навчання? Тут до ДТП — рукою подати.

Зрештою, і самі Суми не можуть похвалитися ідеальним станом доріг. Якщо в районі центрального ринку та низці інших місць удалося доволі надійно покласти асфальт, то про більшість мікрорайонів, вулиць і провулків цього не скажеш. Не випадково, коли розтанув сніг, якісь жартівники ( а може, й не зовсім) почали крейдою писати на асфальті величезними літерами прізвище міського голови, оздоблюючи його смайликом. Мовляв, зверніть увагу. Але невдовзі крейда стерлася під машинними шинами і все закінчилося на рівні безвинного жарту. 

Запоріжжя. Під колесами — килими та матраци

Посприяти ремонту дорожнього покриття люди намагаються різними способами. В їхньому арсеналі — і суто інформаційно-організаційні, як, приміром, обіцянка перекрити дорогу. Саме так вчинили жителі селища Калантирівка на Запоріжжі, де на вулиці Челябінській поворот вкрай розбитий, а міст, по якому щодня проходить величезний автопотік вантажного і пасажирського транспорту, ремонтували ще за царя Гороха. Або люди просто пишуть великими літерами на дорожньому полотні свої обурення: «І за це я плачу податки?» (такий напис крейдою прикрасив автошлях поблизу станції Запоріжжя Ліве).

Найоригінальнішими були мешканці будинку 107а на вулиці Перемоги, які «залатали» величезну вибоїну на дорозі… килимом. Тут чимала дірка в асфальті спостерігається щонайменше кілька років. А відповідні комунальні служби допоки так і не зробили жодної спроби її замостити. Тож люди мали діяти самостійно: хтось викинув на смітник старий килим, то його й пристосували до діла — простелили посеред дороги.

На жаль, одного замало. Щоб залатати всі ями в околиці, потрібно, щоб кожен мешканець виніс по килиму. Щоправда, креативні городяни намагаються використовувати й інші підручні засоби: в хід ідуть не лише килими, а й матраци, старий верхній одяг...

Мабуть, такі заходи таки спричинили певний ефект. Приміром, щодо ситуації в Калантирівці Запорізька міськрада повідомила: кошти на ремонт дорожнього покриття вже виділено. Однак це поодинокий випадок, а загалом проблема стану сучасних магістралей у Запоріжжі просто глобальна.

За словами начальника комунального підприємства «ЕЛУАД», що опікується ремонтами дорожнього покриття, Олександра Климова, у місті дороги не ремонтували вже 25 років. Тут вдаються тільки до так званого ямкового ремонту, якого вистачає на рік. Для того ж, щоб підтримувати дороги в нормальному стані, потрібно проводити хоча б ремонт середнього рівня. Запоріжжю потрібні на це сотні мільйонів гривень. Якщо ж говорити про всю область, цю цифру треба збільшити щонайменше на порядок.

В обласному центрі все-таки вишукують кошти, й комунальне підприємство «ЕЛУАД» продовжує ремонтувати міські шляхи. Із 7 по 12 травня виконали поточний дрібний ремонт 725,3 квадратного метра дорожнього покриття в різних районах міста, використавши 86,8 тонни асфальтобетону. Паралельно вели і роботи з прибирання територій, очистивши понад 1,4 мільйона квадратних метрів доріг, 49 ливнівок, 3 оглядових колодязі, зібрали і вивезли 382,5 тонни сміття та нанесеного грунту. А центральні вулиці й автопровід на греблі Дніпрогесу (це понад 120 тисяч квадратних метрів дорожнього покриття) вимили поливомийними машинами.

А в Мелітополі «воюють» із недобросовісними підрядниками, які неякісно виконали ремонт дорожнього покриття за кошти держбюджету. Зокрема вулицю Кірова, яку капітально відремонтували торік на 2,6 мільйона гривень, не пізнати. Тож місцева влада вирішила притягти підрядника до гарантійних зобов’язань. Начальник управління комунального господарства Мелітополя Олексій Тегімбаев запевнив, що виконавець робіт — Мелітопольський асфальтобетонний завод — невдовзі виправить ситуацію.

Черкащина. А може, перейти на «повітряні подушки»?

Не знаю, чи їздять обласні й районні чиновники з Черкас до Чорнобая та з районного центру до Хрестителевого. У самому ж селі, а також у бік Полтавської області до Мар’янівки — це вже не дорога з твердим покриттям, а якісь суцільні провалля. Мені особисто довелося в один із травневих днів спробувати чорнобаївського дорожнього «сервісу». Нікому не рекомендую.

Пересуваючись таким шляхом, мимоволі починаєш мріяти про автомобілі на повітряних подушках. Мало того, що в районі більшість доріг вкрай погана, то й у самому центрі селища Чорнобай через кожні сто метрів влаштували близько десятка так званих «лежачих поліцейських». Щоб, мовляв, швидкість не перевищували. Та як її перевищиш, якщо доводиться то провалля обминати, то рукотворні вали з асфальту долати? Не їзда, а суцільне випробування!

На превеликий жаль, подібна картина й на інших дорогах області. Ділянку з Черкас до Сміли, приміром, сяк-так полагодили, правда, тільки на одній смузі, у самому ж місті — і кіт не валявся. Як розповів нещодавно голова облдержадміністрації Сергій Тулуб на прес-конференції, нинішнього року для Сміли на ремонт доріг спрямовано коштів більше, ніж торік. Надійшли певні суми й недавно, і незрозуміло чому лежать у держказначействі.

За повідомленням прес-служби прокуратури області, перевіркою встановлено, що службові особи філії «Смілянська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» неналежно здійснили ремонт та утримання автомобільної дороги, внаслідок чого й відбулося повне руйнування асфальтобетонного покриття проїзної частини на різних ділянках загальною площею близько 1 тисячі кв. м.

За цим фактом прокуратура розпочала досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення. Крім того, за результатом перевірки на адресу керівництва підприємства внесено подання щодо усунення виявлених порушень законодавства, яке розглянуто і задоволено. Нині прокуратура перевіряє додержання чинного законодавства під час використання коштів на експлуатаційне утримання ділянки автодороги в Драбівському районі.

Безгосподарність, крадіжки, недбальство, як повідомляють обурені водії та пішоходи, — ось справжні причини бездоріжжя. Дехто намагається навести лад самотужки. Нещодавно селяни вже вкотре самовільно встановили шлагбауми, перекриваючи проїзд вантажним автомобілям до Малобузуківського гранітного кар’єру, що в Смілянському районі. Свої дії протестанти пояснюють тим, що рух великовагового транспорту руйнує в селах дорожнє покриття й житлові будинки. На місце події неодноразово виїздили представники органів влади та правоохоронці. Зокрема під час останньої зустрічі з жителями сільський голова Микола Діхтяр пояснив, що торік уже були розпочаті роботи з будівництва об’їзної дороги. Директор гранкар’єру Володимир Нижников зголосився виконати значну частину робіт. Однак з’ясувалося, що частину земель під дорогою розпайовано, тож від задуму довелося відмовитися. Громада ж категорично заявила, що не пускатиме вантажівки з кар’єру і надалі, а дорогу реконструювати не дасть, оскільки це загрожує газовим і телефонним комунікаціям.

— Наші будинки тріщать по швах, вилітають шибки. Діти не можуть спати через постійний гуркіт, а як реконструюватимуть дорогу, то й поготів боятимуться вийти навіть з двору. Бо ж під самим тином їздитимуть багатотонні вантажівки, пояснюють свою позицію селяни і вимагають, щоб хтось таки навів лад у дорожньому господарстві й подбав про законні права й інтереси людей. 

Волинь. Шлях до сьомого дива — в порядку

Руйнування покриття на трасах загального користування, яких в області понад тисяча кілометрів, зафіксовано майже на 130 тисячах (!) квадратних метрів. Такого в регіоні ще не було. Тож неважко зрозуміти, з яким нетерпінням волинські автомобілісти, котрим у багатьох місцях доводилося стишувати швидкість майже до руху пішохода, очікували виходу на траси ремонтних бригад. І вони з’явилися на початку квітня, відразу після сходження снігу з покриття.

Щодня до виконання ремонтів залучають від 29 до 35 команд. Ті, як і належить за вимогами технології, укомплектовані причепними бітумними котлами, повітродувками, вібромайданчиками та котками для ущільнення, комплектами дорожніх знаків та сигнальними конусами для огородження місць виконання робіт. Також постійно використовують одну самохідну та вісім навісних фрез для зняття зруйнованого шару покриття.

У процес відновлення автомагістралей відразу ж долучилися обидва належні державному підприємству «Волинський облавтодор» асфальтобетонних заводи — голишівський та ковельський. Нині підрядні організації, що взяли на себе виконання цього велетенського обсягу робіт, ямковість ліквідували на площі понад 80 тисяч м2. У вибоїни лягло майже десять тисяч тонн гарячої асфальтобетонної суміші.

— Роботи проводимо на дорогах державного й місцевого значення. Але є ділянки, які через суцільну ямковість втратили несучу спроможність і потребують суцільного відновлення покриття, — розповів начальник Служби автомобільних доріг у Волинській області Анатолій Посполітак.

Нині залишок ямковості в області на дорогах загального користування становить ще 15 тисяч квадратних метрів. І це не залишається поза увагою облдержадміністрації. На останній оперативній нараді обласних керівників її очільник Борис Клімчук, зокрема, не забув згадати і про дорожників. Звісно, вони могли б працювати краще. Якби не одне «але»…

Згідно з помісячним розподілом фінансування в область на оплату «реставрації» надійшло 10,140 мільйона гривень, фактично ж за період квітень–травень на ліквідацію ямковості вже витрачено 18,134 мільйона. А неритмічне фінансування та брак власних оборотних коштів підрядних організацій, на жаль, не дають змоги оперативніше поповнювати запаси пального, сировини, запчастин тощо. А ще ж треба своєчасно виплачувати зар?плату, забезпечити обов’язкові платежі до бюджету... Ось і призводить брак коштів до вимушених зупинок конче потрібних відновлювальних робіт.

Є проблеми і на комунальних дорогах. Зокрема через брак грошей на багатьох вулицях не може повністю «викашляти зиму» Луцьк. Але й тут склавши руки не сидять. Для будівництва і ремонту комунальних доріг з обласного бюджету виділено 35 мільйонів гривень. Формування переліку вулиць населених пунктів, де проводитимуть ремонт, зроблене із врахуванням пропозицій з місць. Нині його можна побачити на сайті облдержадміністрації.

…Попри те, що я й сам через власну необачність втрапив правими колесами в чималу вибоїну на 111 кілометрі траси «Луцьк—Львів», як автомобіліст можу стверджувати: область із зимово-весняної дорожньої розрухи виходить досить динамічно. Що, до речі, підтвердив і професійний контролер — начальник державної екологічної інспекції в області Анатолій Гетьманчук. Днями він фактично по діагоналі пересік область, бо їздив інспектувати готовність об’єктів Шацького національного природного парку до початку літнього сезону. Він засвідчив:

— Дорога до одного із семи природних див України — озера Світязь — у порядку! 

Луганщина. Хто викопав асфальт?

Навіть якщо вам не пощастило приєднатися до племені громадян, які пересуваються за допомогою чотириколісного «друга», все одно доведеться відчути ями на трасі. Достатньо опинитися в маршрутці. І, не доведи Господи, з важкими сумками в обох руках. Бо вже за п’ять хвилин їзди від центру на дорозі, яка веде до найбільшого на сході України Свято-Володимирського кафедрального собору, водій «газельки» буде змушений виконувати карколомні трюки, щоб об’їхати ями. І щаслива та жінка, яка зі своїм вантажем їхатиме сидячи. В іншому разі баланс тіла, вантажу й маневрів змусить «незлим тихим словом» згадати і владу, й дорожників.

Дорожні проблеми, порушені місцевими тележурналістами, залишаються нерозв’язаними, попри всі їхні зусилля. Бо ті, хто відповідає за ремонт дорожнього покриття, й ті, хто ним користується, дивляться на проблему по-різному. Приміром, під час одного з телеефірів місцеві бізнесмени, опинившись в одній студії із представниками влади, так і не змогли довести посадовцям, що ремонти виконують неякісно. У відповідь на свої претензії чого вони тільки не почули! Це і вражаючі цифри залучених до ремонту технічних засобів, і обсяги наявних та необхідних фінансових коштів, і запевнення, що завтра все буде гаразд.

Бізнесмени не йняли віри обіцянкам і вирішили створити інформаційний майданчик за аналогією до телефонних «гарячих ліній», де б громадяни змогли викладати інформацію про найкричущіші факти неякісного ремонту, «адреси» найбільш понівечених ділянок та найглибших ям. Повідомлення не забарилися: «Сьогодні бачив, як дорожні служби засипають ями на асфальті піском. А давайте злочинців просто ставити в куток!», — іронізував один луганчанин. «Дороги в Луганську не дуже ремонтують — немає грошей. Щоправда, знайшли вихід: дорожні служби засипають ями шлаком. Автомобілі видавлюють шлак на проїжджу частину. Комунальні служби прибирають шлак з узбіччя і вивозять як бруд та сміття. Доріг немає! Ями є! Але всі при ділі! Ось і виходить кругообіг роботи в природі ...», — розповів про свої спостереження інший. «Це кругообіг робіт взагалі в країні. Оті довбані 2% всюди», — коментував третій. А четверта учасниця групи бідкалася: «Дуже складно сфотографувати всі ями Луганська! Може, просто викласти фото вцілілих доріг? Погодьтеся, легше викласти 2-3 світлини, ніж їхати і ВЕСЬ Луганськ фотографувати!»

Світлини й справді можуть вийти потішні. Наприклад, якщо зуміти вибрати правильний ракурс і «захопити» в об’єктив і білборд, де заманливо обіцяють: «Кросовери. Створені для мандрів», і дорогу, над якою рекламу розміщено, — поїдену зморшками тріщин і западинами ям. Тут мандрувати буде комфортно тільки на танку. 

Харківщина. І латаному кожуху були б раді

Щороку, тільки-но сходить сніг, більшість доріг міста та області перетворюються на смуги випробувань для водіїв. І нинішня весна не стала винятком. Навіть на тих автомагістралях у Харкові, які капітально ремонтували до Євро-2012, з’явилися ями. Зокрема, на Московському проспекті, який був щедро порізаний майстрами дорожніх справ ще ранньої весни, залатали лише частину з них. І водіям доводиться проявляти справжні дива маневрування, інакше в тих «порізах», зроблених ніби для блага водіїв, можна загубити опору, побити стійку чи вирвати важіль, не кажучи вже про погнуті диски.

На вулиці Короленка, яка в самому центрі міста, дорожники теж зробили «медогляд», проте й він був неповним і вибірковим. Чомусь менші ямки закатали асфальтом, а вибоїни, які можна тільки обійти і аж ніяк не об’їхати, залишили в первозданному післязимовому стані. Нагадують собою пральну дошку й найбільші магістралі житлового масиву «Салтівка» — вулиці Академіка Павлова, Гвардійців-Широнінців, Командарма Корка й інші. А міжквартальні дороги у Харкові не латані після зими ще майже ніде.

Не краща ситуація й на автошляхах обласного призначення. Наприклад, як тільки водії перетинають відремонтовану за євростандартами окружну автомагістраль у сторону Липців, у них відразу ж з’являється головний біль, як проїхати цей відрізок шляху. Бо дорога ніби й «підлікована» місцями, але кожної миті може піднести неприємний сюрприз у вигляді вибоїни. Якось цікаво полатана й автомагістраль, що сполучає Харків з районним центром Золочів. Там ремонтники поклали асфальт лише на окремих ділянках, та й то чомусь через певні інтервали. Щойно водій розслабився, побачивши гладеньку стрічку дороги, як перед колесами «винирюють» кілька ям! І тут уже як пощастить: або вдасться їх об’їхати, або ж ні. І таких прикладів можна навести чимало.

Міська і обласна влада виправдовуються, мовляв, постійно моніторять стан доріг, реагують на всі скарги автомобілістів і ямковий ремонт роблять постійно. Зокрема, на проспекті Гагаріна у Харкові, наприклад, латали невеликі вибоїни, не перекриваючи руху. Крім того, всі дороги області взагалі пообіцяли відремонтувати ще до початку травневих свят, про що жителів Харківщини поінформувала прес-служба облдержадміністрації, посилаючись на першого заступника голови облдержадміністрації Валентина Дулуба. «Ямковий ремонт ми виконуємо способом застосування литого асфальту. На 43% доріг, там, де це було потрібно, роботи вже виконані. Всі вони оплачуються. Фінансування Облавтодору з державного бюджету триває, і близько 7 мільйонів гривень вже перераховано. Як тільки покращуються погодні умови, роботи, звичайно, посилюються. До цього готові 10 наших асфальтобетонних заводів, які підпорядковані філіям Облавтодору. Серйозних питань, які можуть нам перешкодити у виконанні роботи в строк, немає. Все буде зроблено вчасно. Перед нами поставлено завдання: ямковий ремонт усюди закінчити до 1 травня. І ми його закінчимо», — сказав Валентин Дулуб. Та як очевидно з фактичного стану справ, ці терміни виявилися нереальними. І попри навіть часто сумнівну якість такого ремонту харків’яни, як мовиться, і латаному кожуху були б уже раді…

Саме тому, мабуть, водії оптимізму влади не розділяють. «Випробування нервів — інших слів щодо наших доріг немає. Більш-менш можна проїхати у Харкові центральними проспектами Гагаріна і Московським та міжміськими автомагістралями, які теж до Євро були підготовлені, решта — жах!» — ділиться враженнями про стан доріг водій з п’ятнадцятирічним стажем Владислав Білановський.

«Міські та обласні чиновники їздять не на власних авто, та й ті здебільшого джипи, тож їм не зрозуміти наших проблем, — каже водій Олег Рябошапка. — Адже ми змушені робити ремонт розбитих на дорогах машин за кошти з власної кишені, а їм це оплачується з бюджету, тобто знову з нашої ж таки кишені».

«Дороги і в місті, і в області неякісні. За зиму все вимерзає. І той ремонт, що роблять навесні, влітку і восени, не дає ніякого толку. Наступного року ще гірше стає. Сказати конкретно, які дороги вимагають нагального ремонту, не можу. Вони всі його потребують», — резюмувала жінка-водій Олена Матюх.

Миколаївщина. Ями замощують вапняковим щебенем

Ремонт доріг місцевого значення розпочато ресурсом районів та селищних рад. Крім того, у 2013 році на ремонт доріг комунальної власності за субвенцією співфінансування із місцевого бюджету область отримає 51 млн 594 тис. гривень. Про це йшлося під час засідання ради з питань взаємодії органів державної влади та місцевого самоврядування.

В області прокладають дороги там, де ніколи не було твердого покриття. Фото автора

За словами начальника управління промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації Едуарда Волошиновича, на цей рік міста та райони краю представили 495 об’єктів для ремонту, з них 177 — це капітальний ремонт, що потребує виготовлення проектно-кошторисної документації. Втім, поки що лише щодо 146 з них у повному обсязі виготовлено необхідну документацію. В Очаківському, Арбузинському, Доманівському, Миколаївському та інших районах вона не виготовлена або не пройшла експертизу.

Голова облдержадміністрації Микола Круглов поставив завдання зробити проїзними всі дороги області, оскільки це досить важливо для жителів сіл, селищ та міст. Він також звернув особливу увагу на питання, що пов’язане із погашенням кредиторської заборгованості з боку районних та міських рад перед райавтодорами.

Рівнятися шляховики області мають на своїх колег із трьох районів області (Жовтневий, Вознесенський, Веселинівський), в яких місцеві дороги ремонтують зі значною економією коштів. За словами голови Жовтневої райдержадміністрації Альони Ракової, вже протягом майже трьох років на території району проводять ремонт доріг та вулиць у так званому біло-щебеневому варіанті. Це вапняковий щебінь, що залишається від виробництва глинозему. Він є сертифікованим та безпечним для життя і здоров’я людей. Першими сільськими радами на території району, що почали освоювати цю технологію, були Шевченківська та Лиманівська.

Нині вже десять сільських та селищних рад проводять ремонт доріг у своїх населених пунктах так званим «недопалом» (вапняковим щебенем). Така технологія себе добре зарекомендувала, дороги перебувають у досить хорошому стані. До того ж вартість ремонту або будівництва одного метра такої дороги коштує від 27 до 35 гривень, що в 10–12 разів дешевше за класичну технологію ремонту дорожнього покриття асфальтом.

У Вознесенському районі влада поставила завдання провести ремонт доріг місцевого значення до усіх сільських амбулаторій населених пунктів району, а це близько 213 кілометрів доріг, з яких 64 кілометри вже зроблені повністю та розпочато роботи з ремонту 30 кілометрів у напрямку до села Щербані, де раніше ніколи не було твердого покриття.

Щебінь для проведення ремонтних робіт згідно з договорами соціального партнерства надають два кар’єри, які розташовані на території району, — Нікітський та Олександрівський. Також надають матеріальну і технічну підтримку у проведенні ремонтів фермери та одноосібники району.

Сторінку підготували Олександр ВЕРТІЛЬ, Світлана ГАЛАУР, Наталя ЗВОРИГІНА, Олена ІВАШКО, Владислав КИРЕЙ, Валерій МЕЛЬНИК, Олена ОСОБОВА,«Урядовий кур’єр»