Цю ошатну будівлю на вулиці Псільській у Сумах добре знають городяни різного віку. Адже саме в цьому приміщенні у 1977 році одержала постійну прописку дитяча художня школа, в якій навчаються особливі діти — ті, для яких кольори не просто різнобарвна гама, а образна мова, завдяки якій вони промовляють до навколишнього світу і водночас пізнають його.

Як розповідає директор закладу заслужений працівник культури України Олексій Кузьменко, навчатися у такій школі і престижно, і відповідально. Стосовно першого, то вступний конкурс щороку коливається від двох до трьох абітурієнтів на місце, і щоб стати учнем, потрібно скласти іспит на малюнок та живописну роботу. А щодо другого, то за роки існування школи її випускниками стали понад півтори тисячі вихованців, більшість яких нині добре знані у світі мистецтва не тільки на Сумщині, а й далеко за її межами. Тож кожен випускник складає екзамени вже в дорослому житті, підтверджуючи своє високе творче реноме у живописі, графіці, скульптурі тощо. Звісно, не всі стають професійними митцями, але любов до мистецтва залишається назавжди.

Історичний екскурс від Олексія Кузьменка

З Олексієм Дмитровичем знайомі ще з 1980-х. Уже тоді молодий талановитий графік працював з юними талантами, бо мав авторитет у відповідному професійному середовищі, а в квітні 2004-го очолив провідний мистецький заклад обласного центру. Каже, що художня школа з’явилася не на порожньому місці, бо в Сумах великі мистецькі традиції. На початку 1913 року тут зійшлися шляхи багатьох відомих художників. Різних за поглядами на мистецтво, належністю до тої чи іншої течії, обставинами, що привели до міста над Пслом, усіх їх об’єднувала спільна ідея: пропаганда мистецтва та мистецької освіти в місті.

Саме тоді на базі Другої жіночої гімназії запрацювала недільна школа малюнка та живопису, створення якої ініціював незабутній Никанор Онацький разом з міськими художниками Іваном Крапівіним та Миколою Євлампієвим.

А вже наступного року відбулася перша художня виставка, на якій експонували 200 творів живопису та графіки 19 учасників.

Найбільше робіт — понад 50 — надав Никанор Онацький. У 1927-му за його сприяння при художньому музеї, який нині названо його ім’ям, відкрили художню студію, яка успішно продовжила мистецьку естафету, аби передати її далі.

Суми — місто моє

Тепер у школі навчаються 475 учнів віком від 9 до 16 років, з якими проводять заняття 25 викладачів. Як каже директор, могло бути й більше, однак усе залежить від фінансування. Утім, мистецтво сильне не кількістю, а якістю. Хоч і виокремлювати когось — вельми складне завдання, адже тут навчається гроно юних талантів, чиї імена знані далеко за межами міста і області. Цікаве спостереження: здебільшого це дівчатка, орієнтовно три чверті, решта — хлопці.

Якби взятися перелічувати конкурси, виставки, фестивалі, огляди тощо, в яких беруть участь юні вихованці, то не вистачило б і кількох аркушів. Адже щомісяця відбуваються ті чи ті заходи, до яких долучаються лисенківці. Між іншим, ім’я видатного українського скульптора народного художника України академіка уродженця села Шпилівка на Сумщині Михайла Лисенка школі присвоєно 2006 року, і це висока честь для викладачів і вихованців закладу. Навчальний курс розраховано на чотири роки, після чого випускники отримують свідоцтво про початкову мистецьку освіту, ще два роки відведено для допрофесійної підготовки. А вже потім — навчання у вищих професійних навчальних закладах, з-поміж яких Львівська національна академія мистецтв, Українська академія друкарства, Київський національний університет будівництва і архітектури, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури та інші престижні виші. І не тільки віт­чизняні, а й закордонні.

Зокрема польські університети — технолого-гуманітарний ім. Казимира Пуласького в Радомі та Марії Склодовської-Кюрі в Любліні.

І хоч би де навчалися, ніколи не забувають рідних Сум, адже ось уже стільки літ шкільний лозунг «Суми — місто моє». І саме на берегах Псла, що протікає зовсім поряд, в інших мальовничих місцях обласного центру проходять пленери, практичні заняття, під час яких юні митці бачать і оцінюють красу й неповторність мальовничих куточків.

Польський вектор творчої співпраці

Маючи колег у багатьох країнах, найтісніші партнерські зв’язки учні й викладачі підтримують із поляками. Сім років тому між Любліном та Сумами було підписано угоду про співпрацю, в межах якої своє місце займає й художня школа. У 2014-му заклад уклав власні угоди з Університетом Марії Склодовської-Кюрі та комплексом шкіл образотворчого мистецтва ім. Ц.К. Норвіда в Любліні. Завдяки цьому за останні роки майже 100 учнів і викладачів школи взяли участь у міжнародних пленерах і творчих обмінах, цінність та користь яких важко оцінити. У підсумку — чіткі перспективи для продовження навчання сумчан у польських навчальних закладах. У сумській школі вже мають власну «люблініану» — окремий цикл робіт, що становлять основу відповідної тематичної виставки.

Ось так, проводячи екскурсію минулим і сьогоденням школи, її директор з учнями повідав багато цікавих і повчальних історій. І хоч творчість завжди залишається, ніяк не обійтися без буденних господарських справ, які також багато важать у роботі. Тож як не порадіти за колектив і його директора, які нещодавно виграли грант на 150 тисяч гривень? За них у квітні розпочнуть поточний ремонт приміщення. Тут жартома перефразовують відомий вислів: мистецтво потребує не жертв, а насамперед грошей.