Голова батьківського комітету
київської гімназії №315
Юрій ВІТОМСЬКИЙ

Майже два роки Юрій Вітомський як депутат Богунської районної ради у Житомирі, а насамперед батько двох дітей і голова батьківського комітету київської гімназії №315 та загальноосвітніх закладів Дарницького району Києва, переймається проблемою безпеки учнів в освітніх закладах під час навчально-виховного процесу, відшукуючи меценатів та спонсорів, які за власний рахунок погоджуються обладнати школи та дитячі садки сучасними реєстраційно-аналітичними системами безпеки. Для чого це і що вдалося зробити у цьому напрямку — наша розмова з ініціатором цієї справи.

СМС для батьків

— Юрію Леонідовичу, ви, як ніхто інший, розумієтеся на питаннях безпеки, тому цікаво дізнатися про ваше бачення цієї проблеми загалом та стосовно дітей зокрема.

— Як офіцер СБУ переконаний, що безпека нашої держави — це безпека наших дітей від самого народження до зрілого віку. Невдовзі ми довіримо їм подальший розвиток та розбудову нашої країни. А забезпечити нашим дітям, отже, і нашій державі належний рівень безпеки — в минулому було моїм професійним завданням, тепер і надалі — мій громадянський обов’язок.

Для комплексної та ефективної безпеки дітей насамперед необхідно усвідомлювати всю глибину та багатогранність цієї проблеми, адже захист дитини не обмежується лише фізично (як звикли ми собі уявляти), а складається також з інформаційної та правової безпеки. І кожна з цих складових у нашому динамічному інформаційному світі потребує постійної уваги та розвитку. Консервативні методи фізичної охорони дітей зазнали останнім часом істотних змін — на допомогу шкільним вахтерам і сторожам прийшли сучасні оптичні системи, комп’ютеризовані реєстраційно-аналітичні системи, системи автоматичного виявлення сторонніх осіб, а також миттєве СМС-інформування батьків дитини, тільки-но та перетнула поріг навчального закладу.

А що вже казати про інформаційну безпеку наших чад, яка, до речі, є не менш важливою ніж фізична, а може, навіть, і значно важливішою, бо завдані шкідливою чи неправдивою інформацією психологічні травми можуть призвести до трагічних наслідків не тільки певної дитини, а й нашого суспільства і держави загалом. Розуміння цієї проблеми та інструменти для її розв’язання не повинні відставати від стрімкого розвитку сучасних комунікацій — комп’ютерних мереж, стільникового зв’язку, ефірного, супутникового та кабельного телебачення і радіомовлення та контенту — фільмів, реклами, анонімних СМС-повідомлень, анонімних знайомств та повідомлень у соціальних мережах тощо, який через ці комунікації може потрапити до дитини.

Щодо правової безпеки юного покоління, то воно також потребує захисту. Найменші наші громадяни мають права, які держава у своїй Конституції зобов’язалася виконувати. На сьогодні в Україні найголовнішими проблемами, що вимагають особливої уваги суспільства, є такі порушення, як недбале ставлення та злочинні дії щодо малолітніх. Окрім того, маючи живих батьків, тисячі хлопчиків і дівчаток залишаються без батьківської опіки. До того ж, всиновити чи удочерити тих, хто опинився в інтернаті, через низький рівень матеріального забезпечення можуть далеко не всі українські громадяни. Оцінка ситуації у сфері захисту прав дитини в нашій країні постійно проводиться державними структурами, зокрема інститутом Уповноваженого Президента України з прав дитини та відповідними державними установами.

 

Техніка допомагає батькам бути спокійними за своїх дітей. Фото з архіву гімназії № 315

Непоміченим не втече

— Розповідаючи про фізичну безпеку дітей, ви наголосили на істотних змінах, що відбулися останнім часом у вирішенні цього питання…

— Так, і насамперед це стосується середніх загальноосвітніх навчальних закладів, де наші діти самостійно, без нашого батьківського нагляду, проводять більшу частину свого дня, тож хочемо бачити їх живими та здоровими. Зайвий раз казати про сьогоднішню криміногенну ситуацію не буду — всі ми дивимось щоденні випуски новин: «У школу зайшли наркомани під виглядом торгових агентів, вкрали особисті речі учнів, завдали тілесних ушкоджень, відібрали кишенькові гроші тощо». Отже, очевидно, що існуючі методи охорони навчального закладу у вигляді вахтера чи чергового, який фізично не в змозі запам’ятати в обличчя понад тисячу учнів та співробітників, не спиняють правопорушників, які намагаються непоміченими потрапити на територію навчального закладу, вчинити протиправні дії і так само непоміченими втекти.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, неодноразово зверталося до органів місцевого самоврядування з рекомендаціями щодо організації охорони та пропускного режиму в загальноосвітніх установах, а також з вимогою забезпечити функціонування системи екстреного виклику співробітників охорони (відповідно до повідомлення прес-служби МОН від 20 березня 2009 року). Однак джерела фінансування для встановлення систем безпеки у навчальних закладах не були визначені, а між тим, вартість сучасного комплексу безпеки для одного навчального закладу становить до 100 тис. грн.

— До речі, що розуміється під терміном «сучасний комплекс безпеки навчального закладу»?

— По-перше, це сигналізаційна система, яка виявляє та запобігає проникненню сторонніх осіб. Чого боїться кожний правопорушник? Привернути до себе увагу! Система безпеки автоматично привертає увагу співробітників навчального закладу, чергових та охоронців до сторонніх осіб, що намагаються незаконно потрапити на територію, а це дає змогу своєчасно з’ясувати причину візиту та вжити відповідні заходи.

По-друге, це реєстраційно-аналітична система, яка дає право адміністрації школи автоматично виявляти прогули та запізнення як учнів, так і вчителів, формувати списки присутніх та відсутніх, переглядати повну історію та статистику відвідування навчального закладу. Ця складова сприяє підвищенню рівня дисципліни та відповідальності дітей зі шкільного віку. Бути пунктуальним та не запізнюватися стає доброю звичкою на все життя.

По-третє, це система оперативного СМС-інформування батьків школяра тільки-но той перетнув поріг навчального закладу. Це залучає їх до навчально-виховного процесу та консолідує зусилля батьків і вчителів у вихованні дітей. Школа відповідає за дитину, коли вона перебуває на її території, отже, батьки мають бути миттєво поставлені до відома, що їхнє чадо вийшло зі школи.

Хто шукає, той знаходить

— Зрозуміло, що це саме та ситуація, коли не потрібні поради, а потрібні гроші. І де ж їх стільки сьогодні взяти?

— Вперше це питання постало переді мною два роки тому, коли я як голова батьківського комітету київської гімназії №315, де вчаться мої діти, зрозумів необхідність встановлення контрольно-пропускної системи, бо неодноразово під час уроків зустрічав у коридорах гімназії сторонніх людей. Це не були правопорушники, здебільшого батьки учнів, але, перебуваючи там у навчальний час, вони відволікали вчителів, тим самим не даючи їм змоги проводити повноцінні уроки, від чого страждали всі діти. Порадившись з директором, батьківська рада дійшла згоди встановити реєстраційно-аналітичну систему безпеки, тож ми взялися вивчати ринок.

Система, яка відповідала нашим вимогам та могла розв’язати більшість проблем, коштувала на той час до 100 тис. грн (у нашій гімназії два окремих входи), але таких коштів на рахунку благодійного фонду гімназії не було, а держава фінансувала першочергові потреби освіти, забезпечуючи лише безперервність навчального процесу. Але розуміючи важливість питання, я не відмовився від цієї ідеї та став шукати меценатів, яким сьогодні не байдужа доля наших дітей. Скажу чесно — було складно, тим більше у теперішніх фінансових умовах, але я знайшов людину, успішного підприємця, який погодився профінансувати половину потрібної нам суми. Це був мій перший досвід, а надалі до мене почали звертатися директори й інших шкіл, спочатку в Дарницькому районі, де розташована гімназія №315, а потім з інших районів Києва, а тепер вже і з інших міст України. Меценати, яких я знаходив, погоджувалися покривати 100% вартості систем безпеки, відтак все, що потрібно було школі, — це згода і бажання батьків та вчителів скористатися інноваційними технологіями безпеки, і система встановлювалася для них безкоштовно.

— У школах ви встановлювали різні системи безпеки. Чи зупинили свій вибір на якійсь одній?

— Як офіцер СБУ підходив до такого вибору ретельно та прискіпливо.

По-перше, система безпеки дітей сама по собі має бути для них нешкідливою. Вона має відповідати вимогам санітарного законодавства України і бути дозволеною для встановлення в навчальних закладах, мати всі необхідні сертифікати відповідності стандартам України, а схеми встановлення обладнання мають бути узгоджені з державним пожежним наглядом МНС України.

По-друге, система безпеки навчального закладу має бути розроблена з врахуванням того, що основний її користувач — діти, а головне її призначення — зробити їхнє перебування в стінах школи комфортнішим та безпечним. Тож підвищення рівня охорони має відбуватися не за рахунок встановлення додаткових дверей, замків та парканів, а із застосуванням спеціалізованих технічних рішень, завдяки яким можна не тільки відсіяти небажаних відвідувачів та потенційних правопорушників, але й автоматизувати контроль відвідування, запізнень і прогулів учнів, підвищити рівень дисциплінованості та відповідальності всіх учасників навчального процесу.

Проаналізувавши ринок, ми зупинили свій вибір на проекті «Безпека та інновації — навчальним закладам» однієї київської компанії. Обладнання та програмне забезпечення, яке вона використовує при створенні індивідуальних проектів повністю відповідає перерахованим вимогам та помірній ціновій політиці, що не лякає спонсорів.

Ще раз хочу відзначити унікальну можливість системи щодо оперативного СМС-інформування батьків про вхід та вихід дітей зі школи, якою сам щоденно користуюся. До того ж, цей проект окрім фізичної безпеки може вирішувати завдання інформаційного захисту дітей, але це вже тема для окремої розмови…

— Скільки шкіл в Україні обладнані такими системами безпеки?

— На жаль, небагато. Лише кілька десятків, в основному це в містах — Київ, Одеса, Севастополь та Кам’янець-Подільський. Самі розумієте, тут все залежить від спонсорів. Заявок на встановлення набагато більше, ніж можливості їх швидко задовольнити.

— Завдяки цьому інтерв’ю, може, і держава зверне увагу на вашу роботу?

— Нещодавно в мене відбулася зустріч з Уповноваженим Президента України з прав дитини Юрієм Павленком, для якого безпека дітей — це щоденна робота. Він добре розуміє всю глибину та багатогранність цього питання. В результаті нашої зустрічі Юрій Олексійович висловив надію на подальший розвиток нашого проекту при сприянні та підтримці зі свого боку. Маю надію і на подальшу співпрацю з державними установами, тим більше, що безпека дітей — це основа безпеки держави.

Ольга ШКОБА
для «Урядового кур’єра»

ДОСЬЄ «УК»

Юрій ВІТОМСЬКИЙ. Народився в м. Бердичеві на Житомирщині. Закінчив Київське вище військово-морське училище та Національну академію Служби безпеки України. Підполковник у відставці, здобувач на присвоєння наукового ступеня «кандидат психологічних наук».