Завершився ювілейний XX  Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов’янський базар у Вітебську». Як відомо, володарем першої премії  став артист Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру Володимир Квасниця. Ось що він розказав кореспондентові «УК».

— Володю, наскільки очікуваною була перемога?

— До участі в міжнародному конкурсі у «Вітебську» я йшов не один рік. Після перемоги на конкурсі імені Володимира Івасюка в 2004 році, який проводив легендарний співак і композитор Микола Мозговий, я подумав, що наступною вершиною, яку б мені хотілося взяти, буде «Слов’янский базар». Адже формат цього конкурсу мені дуже близький. Акцент тут робиться передусім на вокальних даних. Тут не обов’язково показувати шоу, тут головне мати голос і вміти ним передавати драматизм пісні. Два роки тому я брав участь у відбірковому турі в Україні. Тоді переміг Петро Дмитриченко. Цього року знов ризикнув, і серед 16 претендентів журі обрало мене. Готуючись до конкурсу, хотів відійти від академізму, забути на час школу оперного співака. Здається, що це в мене вийшло.

 — Пісні, які виконували, готували спеціально для Вітебська?

— Були різні варіанти щодо репертуару. Зупинилися на пісні «Чорнії брови, карії очі» Дениса Борковського і Костянтина Думитрашка, яку  в Україні давно вже вважають народною. Володимир Бебешко зробив до неї нове аранжування. Вийшов дуже модерновий український шлягер. А другу пісню «Романс» написав спеціально для мене мій старший брат Юрій Квасниця.

— Колись Микола Мозговий після вашого виконання братових пісень сказав: «Брати Квасниці наступають на п’яти братам Меладзе».

— До мега-зіркових братів Меладзе нам ще далеко. Але наш творчий тандем теж має вже деякі результати. Спеціально для нашого Донецького театру Юра написав український мюзикл «Глорія», де я виконую головну роль. Цю виставу ми привозили минулого року у Київ, і вона мала схвальні відгуки у пресі. Юра як ніхто дуже добре знає і мене, і мої вокальні дані, тому пісні, які він пише, дуже підходять мені. На конкурсі у Вітебську він був поруч зі мною. Я не маю продюсера, але маю старшого брата.

— Хто ще, крім Юрія, вболівав за вас?

— Звичайно, моя сім’я — дружина і  дві донечки Варвара і Устина. А ще — мої батьки. Вони у мене прості люди, живуть у рідному селі на Херсонщині. Тато — агроном, мама — бухгалтер. Але все життя вони не розлучаються з піснею. Досі співають у сільському хорі. Коли ми з Юрою ще вчилися в школі, то в нашій сім’ї був свій музичний колектив. Тато грав на баяні, брат теж був баянистом, я навчився грати на бубні, а мама співала. У нашому Білозерському районі ми були знаменитостями. Через любов до музики пішов вчитися спочатку в Херсонське музичне училище (клас ударних), а потім у Донецьку консерваторію, де я паралельно закінчив клас вокалу та баяна.

Світлана БОЖКО
 для «Урядового кур’єра»

КОМПЕТЕНТНО 

МихайлоКулиняк,
міністркультури:   — Українавикористовуємайданчик «Слов’янськогобазару» дляпромоціївітчизнянихартистів, щобїхвпізнавалинетількивУкраїні, айзаїїмежами. 

Родіон Басс,
директор фестивалю: —  Вже стало традицією: щороку Україна привозить на фестиваль концептуально нову програму, і щоразу дивує нас новими іменами і новими талантами.   

ДОСЬЄ «УК»

Ювілейний XX  Міжнародний фестиваль мистецтв «Слов’янський базар у Вітебську»  зібрав майже 5 тисяч гостей із 27 країн. Протягом фестивального тижня відбулося понад 70 мистецьких заходів — виставок, театральних вистав, кінопоказів, а також 25 концертів. А за 20 років Вітебськ відвідало понад 55 тисяч учасників із 68 країн світу. На головному сценічному майданчику відбулося 316 концертів, які подивилися три мільйони глядачів.  Гран-прі і 15 тисяч доларів США журі присудило представниці Білорусі Альоні Ланській. Другу премію поділили студентка Литовської музичної академії Рута і представник Чехії Давид Дейл. Третю премію поділили співак із Казахстану Алішер Карімов і керівник естрадно-вокальної студії з Молдови Кристина Скарлат.