Днями оприлюднено проект постанови Кабінету Міністрів «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України». Як зауважують в уряді, цей проект розроблено задля узгодження деяких постанов КМУ з положеннями Закону України «Про електронні довірчі послуги» та Закону від 10 липня 2018 р. № 2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні».  Зокрема пропонують удосконалити процедуру надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки — запроваджують механізм її надання в електронному вигляді.

Навести лад на полі

Згаданий закон від 10 липня 2018 року, внесений групою депутатів, вирішує питання колективної власності на землю та вдосконалює правила землекористування. У ньому запроваджено механізм наведення ладу в межах одного поля: буде збалансовано всі права і невеликого власника земельної ділянки, й орендаря.

Перш за все про колективну власність: у вітчизняному законодавстві тривалий час існувала правова колізія. Пункт 3 статті 78 Земельного кодексу передбачає, що земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, про колективну форму власності не йдеться. Тепер законом передбачено, що з 1 січня 2019 року землі колективних сільськогосподарських підприємств (окрім земельних ділянок, які на день набуття чинності документа перебували у приватній власності) вважаються власністю громад, на території яких вони розміщені. Зазначений нормативний акт є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які за цим законом переходять до комунальної власності.

Введено новий термін «масив земель сільськогосподарського призначення» і встановлено правила його використання. Землекористувач значної частини такого масиву отримує право оренди земель під польовими дорогами (з обов’язком встановлення земельних сервітутів для доступу до інших ділянок масиву).

Орендарям земельних ділянок у такому масиві дозволено надавати їх у суборенду орендареві іншої земельної ділянки в тому самому масиві без погодження з орендодавцем, залишаючись відповідальним за виконання договору оренди. Землекористувачеві 75% загальної площі масиву закон надає право на одержання в оренду (суборенду) інших земель масиву з наданням їхнім власникам (орендарям) інших рівноцінних земельних ділянок у цьому масиві.

Важливо: зафіксовано, що умови договорів суборенди, які укладають під час обміну правами землекористування ділянками, не можуть бути гіршими за умови орендного договору. Встановлено обов’язковість оновлення нормативної грошової оцінки землі під час проведення інвентаризації масиву земель с/г призначення з передачею повноважень щодо її затвердження сільським, селищним, міським радам.

Ех, дороги…

Питання, яке порушували вже давно, — оренда польових доріг. Адже точної кількості земель під польовими дорогами не знає ніхто. Під час розпаювання на них орієнтовно відводили 5 — 7% земель. Якщо під паями налічується 27,7 млн га земель, то за розрахунку 5% під польовими дорогами «гуляють» приблизно 1,385 млн га.

Тепер закон розмежовує правовий статус земель під польовими дорогами всередині масиву земель сільськогосподарського призначення та польовими дорогами, які обмежують самі масиви. Можна передати в оренду тим, хто використовує земельні ділянки масиву, виключно ті польові дороги, що перебувають всередині масиву, а ті, які обмежують його, залишаються землями загального користування.

Сформовані земельні ділянки під польовими дорогами передаватимуть в оренду без проведення торгів. Але ж необхідно забезпечити безоплатний доступ усіх землевласників та землекористувачів до належних їм земельних ділянок. Тому інженерам-земле­впорядникам доведеться розробляти оптимальні схеми формування таких польових доріг у конкретному масиві.

Крім того, на законодавчому рівні встановлено правовий статус земельних ділянок під полезахисними лісовими смугами як земель сільськогосподарського призначення. Передбачено й можливість передачі земельних ділянок під ними в користування фізичним та юридичним особам за умови збереження, відновлення та утримання насаджень.

Реалізація положень закону дасть змогу припинити їхнє безконтрольне розорювання та незаконне вирубування. Оптимальний спосіб збереження таких лісосмуг, на думку експертів, — можливість надавати їх в оренду, бо окремі господарські підрозділи місцевої влади для обслуговування таких лісосмуг навряд чи створюватимуть.

Невитребувані паї нарешті знайдуть господаря

Можливість обміну земельних ділянок на рівноцінні всередині масиву дає змогу вирішити одразу дві наболілі проблеми — сумнозвісні «шахівниці» та одноосібники. Нагадаємо: «шахівниця» — той випадок, коли в землі, оброблювані одним господарем, врізаються землі іншого господаря, що утруднює сільськогосподарські роботи. Інколи таке роблять навіть навмисно для рейдерського захоплення. Тепер власникові паю всередині масиву можуть запропонувати інший наділ десь скраю, щоб не заважав іншим, а в разі відмови вимагатимуть обміну через суд (певна річ, якщо ділянка, запропонована для обміну, справді рівноцінна).

І нарешті, чи не найважливіше: невитребувані та нерозподілені паї. За даними Держгеокадастру, на 2017 рік в Україні налічувалася 121 тисяча невитребуваних паїв загальною площею 391 тисяча гектарів. За новим законом їхнім розпорядником стають уже не районні державні адміністрації, а сільські, селищні та міські ради за місцем розташування земель.

Також передбачено: якщо до 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив права власності на земельну ділянку, він вважатиметься таким, що відмовився від одержання земельної ділянки. Отже, після 2025 року всі такі ділянки перейдуть у розпорядження громад. Це важливий крок до розвитку реального місцевого самоврядування.