Дивовижні витвори Олени Гаєвської навіть на фото дуже симпатичні та естетичні, а вже потім апетитні. Хоч зроблені вони таки з цією метою: ними можна не тільки милуватися — вони їстівні.
До кореспондента — з ножем
На зустріч із кореспондентом «УК» Олена Гаєвська прийшла з ножем. Точніше, зі своїм робочим інструментом, яким для неї тепер став тайський ножик. А я, як і домовлялися, приніс робочий матеріал — кілька яблук, позаяк краще раз побачити на власні очі, ніж сто разів на фото.
Що ж, видовище справді варте уваги, адже під час нашої розмови звичайне червоне яблуко в умілих руках майстрині почало поступово перетворюватися на щось дуже привабливе. А ще ексклюзивне, адже Олена не обмежилася традиційними візерунками та мереживами, а й позначила один із боків яблука абревіатурою нашого видання: «УК».
Цей невимушений майстер-клас справив враження не тільки на мене. Офіціантка кафе, яка несла чергове замовлення, так задивилася на диво-яблуко, що ледве не впала на підлогу разом із тацею. А Олена тим часом, не відриваючись від роботи, розповідала про своє захоплення. До речі, вона зізналася, що мовчки працювати не звикла, а тому часто поєднує прекрасне і корисне: приміром, розповідає доньці казки (здогадуюся, що ефект вражає, адже дівчинка не просто чує казку, а й бачить, як звичайнісінькі фрукти чи овочі перетворюють на щось теж казкове).
Звідки потяг до незвичного й екзотичного захоплення, що зветься карвінг? За словами жительки промислового міста, в її родині ніхто ніколи не мав прямого стосунку до творчості.
«Нещодавно дізналася, що мій прадід із Волгограда був художником, — каже вона. — Зате я в дитинстві не любила та й не вміла малювати. Тоді мріяла стати лікарем, але здобула спеціальність економіста».
Олена не приховує: малювання для неї досі не є улюбленим заняттям. Інша річ — мережити ножем овочі та фрукти, які перетворюються на букети й різноманітні композиції.
«Іноді мене запитують: чи змогла б взятися навчати карвінгу початківців? — розповідає далі. — Звичайно, показати ази — не проблема. Та я поки що утримуюся це робити, адже й сама ще тільки вчуся, бо багато чого не знаю, а тому намагаюсь якомога досконаліше оволодіти цим мистецтвом».
Правду кажучи, не знаю, як змогла б намалювати майстриня квітку. Зате став свідком того, як буквально на очах розквітла і розкрила пелюстки троянда, вирізьблена на боці зеленого яблука. Навіть складалося враження, що в цей момент можна було вловити не тільки запах яблука, а й тієї троянди.
Цікаво, що саме на яблуках два роки тому Олена Гаєвська зробила перші мережива. А оскільки ми сиділи на відстані простягнутої руки до двох пальм, зображених на стіні кафе, з’явилися законні підстави згадати подорож до екзотичної країни, з якої й розпочалося її захоплення.
«Про карвінг я чула й раніше, і ставилася до нього як і всі інші: подобалося дивитися фотографії, але не більше, — згадує. — Але коли в Таїланді побачила ці композиції на власні очі, щось мене взяло за душу. Захотілося спробувати й собі. Спасибі одній із майстринь, вона не відмовила і погодилася показати, як тримати ніж і працювати ним. Перші спроби робила на яблуках, і моя наставниця жестами підбадьорила: мовляв, із тебе будуть люди. Та я вже й сама зрозуміла: це моє, бо буквально прикипіла до цього захоплення».
Із Південно-Східної Азії вона повернулася із придбаним там тайським ножем і бажанням вчитися і шліфувати перші отримані ази карвінгу. Одне із перших замовлень надійшло від подруги дитинства, яка попрохала оформити кавун до маминого дня народження. Незвичний подарунок всім сподобався, і відтоді родичі та знайомі, шукаючи подарунки, почали звертатися до майстрині.
«Цих замовників можна сміливо вважати співавторами композицій, адже вони часто казали: «Мені треба зробити ось так, як вже було раніше, але щоб іще було й отаке», — усміхається Олена. Тобто у процесі колективної творчості й з’являлися нові витвори — зовсім не схожі на попередні. Приміром, окрім букетів, почала робити різноманітні фігурки тощо».
Фах економіста вже в минулому
За її словами, найкращий матеріал для композицій — ананаси, папая, манго. А ще більш звичні для нас яблука, кавуни, дині, гарбузи, огірки, редька, редиска, буряки та інші овочі-фрукти. Певна річ, існує багато нюансів, які стосуються роботи з кожним із дарів природи, що всередині дуже різні. Дуже багато залежить від стиглості «матеріалу» чи його свіжості: приміром, троянду не варто братися вирізати, якщо кавун недостиглий чи вже перестиглий.
Існує й ще один немаловажний нюанс, на який не міг не звернути уваги. Чи не шкода авторці своїх витворів, над якими доводиться чимало попрацювати (аби перетворити кавун на окрасу столу, треба почаклувати над ним не менш як п’ять годин), адже їх після споглядання банально з’їдають? «Більше шкода, якщо вони пропадають, — стверджує Олена. — Мені доводилося бачити, коли гарні й смачні композиції, на жаль, доводилося просто викидати, адже спершу не з’їли, бо було шкода, а потім вони вже зіпсувалися. Тому краще їх використовувати».
Щоправда, не всі вироби майстрині можна вживати в їжу. Адже вона практикує пахучі букети ще й із різнокольорового туалетного мила. Такий презент теж має попит у замовників.
Карвінг — поки що тільки захоплення Олени Гаєвської, проте вона хоче займатися ним у майбутньому на більш серйозному рівні.
«Після того, як вийду з декретної відпустки, економістом себе не бачу, — каже вона. — А ось карвінг — інша річ: хочу довчитися, отримати сертифікат і присвятити себе тільки цьому (до речі, чудова школа є у Бангкоку). Насамперед тому, що мені ця справа дуже подобається, а добре відомо: хто займається улюбленою справою, в того немає робочих днів».
У найближчих планах горлівчанки — організувати виставку робіт у рідному місті чи, можливо, в обласному центрі. Адже з карвінгом жителі краю та й інші співвітчизники більше знайомі за фото в соціальних мережах тощо. І їм ще належить зробити те «відкриття», що композиції з овочів та фруктів на світлинах і насправді відрізняються.
Ми в Google+