Заступник голови Федерації
профспілок України, постїйний
представник профспілок в уряді
Григорій ОСОВИЙ
 

Профспілкові об'єднання України завжди відстоювали права й інтереси працюючих громадян. А наприкінці минулого року за ініціативи профспілок Верховна Рада запровадила ще один ефективний інструмент - Закон "Про соціальний діалог в Україні". Про права і можливості профспілок, їх діалог з урядом і методи боротьби у відстоюванні прав трудящих кореспонденту "УК" розповідає заступник голови Федерації профспілок України Григорій Осовий.

- Григорію Васильовичу, соціальний діалог в Україні між урядом, роботодавцями і профспілками існує не перший рік. Прикладом цьому є і Національна тристороння соціально-економічна рада, і щорічне підписання Генеральної угоди між урядом і профспілками. Закон "Про соціальний діалог" змінив якимось чином так звані "правила гри"?

- Закон фактично узагальнив існуючу практику, тобто розширив її. Що таке "соціальний діалог"? Це всі типи консультацій, переговорів, урегулювання розбіжностей між сторонами і обмін інформацією. Це чотири форми соціального діалогу. Ці форми, в тому чи іншому вигляді й темпі, почали розвиватися і працювати в Україні з початку 90-х років минулого століття.

Наприклад, переговори з укладання Генеральної угоди. На 1993 рік прийнято закон про колективні договори і угоди, в якому ми унормували, як мають взаємодіяти сторони в питаннях колективних переговорів і врегулювання існуючих соціально-трудових проблем.

У 1998 році приймається закон про порядок вирішення колективних спорів і трудових конфліктів. Там же ми прописали, якщо їх не вдається вирішити шляхом примирних процедур, а сторони залишаються на різних позиціях, то конфлікт цей потрібно вирішувати через якийсь цивілізаційний механізм.

У 1999 році було прийнято Закон "Про профспілки", в 2001-му - Закон "Про роботодавців", в 2008-му - Закон "Про Кабінет Міністрів". Усі ці інститути є учасниками соціального діалогу. І всі норми, які стосуються прав і обов'язків учасників соціального діалогу, були зведені до єдиного знаменника - об'єднані в одному законі. Ми вважаємо, що це рамковий закон. Проте дуже важливо, що він визначив мету соціального діалогу.


 

На останньому етапі, зокрема, була підтримана моя редакція преамбули закону, що "це не просто процес взаємоузгодження дій, а кінцевою метою соціального діалогу є підвищення рівня і якості життя громадян".

У законопроекті ми не лише узагальнили практику норм, які організують формат соціального діалогу, а й підвищили статусні позиції інституцій соціального діалогу. Зокрема, національної тристоронньої та обласних соціально-економічних рад, і започаткували правові засади для створення галузевих рад. Вони можуть мати двосторонній або тристоронній формат. Наприклад, з одного боку - представники міністерств, з другого - представники профспілок. Інший формат: профспілки, організації роботодавців і представники міністерств. Це залежить, звичайно ж, від конфігурації зацікавлених сторін і сфери діяльності.

- У чому особливість нового закону?

- Насамперед він узаконив вимогу, згідно з якою рішення учасників соціального діалогу є обов'язковим для розгляду і воно направляється Президенту України, у Кабінет Міністрів і Верховну Раду. Такого раніше не було. Ми радили лише Президенту. Тепер рада звертатиметься відразу в три інституції, і це рішення є обов'язковим для цих владних структур. Тобто закон, нарешті, встановлює зворотний зв'язок цих "порад". Таким чином, це безперечно підсилить діалог влади і суспільства.

Таку ж силу мають рішення територіальних тристоронніх рад, які є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади та органами місцевого самоуправління. Бо є й інша сторона медалі. Оскільки один депутат може зруйнувати те, над чим три сторони працювали не один тиждень.

- Це єдина перевага закону чи існують ще якісь?

- Звичайно, є й інші. Наприклад, за межами діалогу профспілок з урядом досить довго тривав процес підготовки державного бюджету України. Це неправильно, оскільки йдеться про основний фінансовий інструмент для реалізації соціально-економічної політики. Саме держбюджет визначає і рівень соціального захисту людини. Традиційно з року в рік уряди (а їх у нас було чимало) відхрещувалися від участі у процесі профспілкової сторони, аргументуючи, що держбюджет - не предмет для обговорення з профспілками, а прерогатива уряду.

Лише упродовж останніх 3-4 років нам усе-таки вдалося переломити цю ситуацію і через механізм Національної тристоронньої соціально-економічної ради домогтися участі у розгляді бюджету на стадії його формування.

Тепер це право участі профспілкової сторони і сторони роботодавців у розгляді держбюджету на стадії формування закріплене законом. Закон також закріплює право профспілок на участь у підготовці державних програм економічного й соціального розвитку. Проблема, щоправда, тепер полягатиме у наступному: для того, щоб ці пропозиції Національної ради розглядалися (Національної тристоронньої соціально-економічної ради. - Ред.), нам потрібно буде знайти консенсус усередині самих трьох сторін ради. Якщо ж будемо виходити кожна поодинці, тоді не зможемо досягнути мети, оскільки потрібно рішення Національної ради, а не звернення однієї із сторін.

Якщо думати про розвиток країни і добробут громадян, нам усім потрібно бути більш виваженими у тих питаннях, де ми можемо бути корисними і потрібними для суспільства, шукати консенсус. І люди це оцінять.

- А точніше?

- Якщо ми досягаємо консенсусу в тому чи іншому питанні й приймаємо щодо нього рішення на Національній раді, воно зобов'язує органи державної влади й місцевого самоврядування розглянути ці пропозиції і винести відповідно свій вердикт щодо способів їх вирішення. Національні, територіальні соціально-економічні ради можуть звертатися з пропозиціями з певних питань і до організацій профспілок та роботодавців, делегувати для участі в їх розгляді своїх представників. Такого раніше не було.

- Але ж нічого не заважає будь-якій з цих гілок влади прийняти за вашими пропозиціями негативне рішення?

- Так, але при цьому повинні бути вказані мотиви відхилення. Це теж результат. Раніше ми могли направити свої пропозиції, а відповіді на них не дочекатися.

- Закон передбачає якісь, так би мовити, "штрафні санкції" до будь-якої з гілок влади, наприклад, уряду чи парламенту, у разі, якщо ті просто відмовляються розглядати пропозиції, прийняті Національною тристоронньою радою?

- Ні, ніяких "штрафних санкцій" не може бути, оскільки вони заходять у суперечність із суттю діалогу. Діалог - це явище добровільне. Право обговорювати, шукати шляхи консенсусу, вести переговори і т. д. Йдеться швидше про моральну відповідальність усіх інститутів і, звичайно ж, політичну. У країнах ЄС соціальний діалог є невід'ємною складовою демократичного розвитку суспільства.

Уряд не може відмовитися від діалогу. Якщо ж, у силу певних причин, він відмовляється, то профспілки, як і передбачено законом, ідуть на трудовий конфлікт з урядом. Будь ласка, акції протесту, маніфестації, листи і телеграми на адресу уряду, збудження людей, вимоги відставки уряду - всі ці інструменти впливу на уряд ми маємо в своєму розпорядженні...

- Чи передбачає закон створення якихось додаткових структур, які здійснювали б моніторинг його виконання?

- І зараз кожна сторона Національної тристоронньої соціально-економічної ради моніторить усі рішення, робить відповідні оцінки. На кожному черговому засіданні ради ми аналізуємо, хто що виконав чи не виконав і чому. Це скоріше самовиховний процес.

Друге. Ми направляємо звернення до тієї інституції, яка не забезпечила реалізацію того чи того рішення ради. Аналізуємо відповідь і визначаємося, як діяти далі.

- Чи надає цей закон якісь нові права простим українцям, як у нас люблять говорити, пересічним?

- Громадяни України можуть лише опосередковано мати користь від цього закону. В законі виписані положення про представництво сторін діалогу, зокрема про їх чисельність, паритетність та репрезентативність. До речі, репрезентативність - новація цього закону. Йдеться про формування сторін соціального діалогу з організаціями, які є найбільш численними в країні і представляють інтереси понад 14 мільйонів працівників та членів їхніх сімей. Однак ще раз привертаю увагу до змісту і мети соціального діалогу -підвищення рівня життя. Отже, це мають відчути громадяни, інакше діалог буде лише формальністю.

- Кількісні обмеження для цих організацій також установлені?

- Щоб мати можливість представляти сторону в Національній тристоронній соціально-економічній раді, потрібно, аби профспілкове об'єднання національного рівня мало не менш ніж 150 тисяч членів. Проблема в іншому. У законі виписано - 150 тисяч, але перевірити чисельність організації практично дуже складно. Ви можете декларувати і 10 тисяч, і 20, і 100 чи 250 тисяч. Цього ніхто сьогодні не перевірить. Тому в Україні багато "гетьманів" у профспілковому русі. Питання, звичайно, потребує вирішення.

- А якщо профоб'єднання надто мале?

- То воно не може бути репрезентативним, але може передати чи доручити представляти свої інтереси репрезентативній профспілковій організації. І це відповідає вимогам МОП, яка в своєму статуті записала, що уряд проводить консультації з найбільшими представницькими організаціями трудящих і роботодавців.

ДOСЬЄ "УК"

Григорій ОСОВИЙ. Народився 9 лютого 1948 року на Тернопільщині. Закінчив Чернівецький будівельний технікум, Київський інженерно-будівельний інститут, працював на виробництві.

З 1978 р. - на профспілковій роботі. Нині Г. Осовий -заступник голови Національної тристоронньої соціально-економічної ради при Президентові України, постійний представник профспілок в уряді. Він поєднує профспілкову діяльність з науково-викладацькою, іншою громадською роботою, є почесним доктором соціальних наук, а також має численні друковані праці з проблем профруху і соціально-трудових відносин.