Систему часових поясів, запропоновану канадським інженером залізничного транспорту сером Сендфордом Флемінгом і прийняту в багатьох країнах наприкінці XIX століття, ніколи не використовували в оригіналі. Межі поясів виконували й досі виконують із великими відступами від меридіанів. Сендфорд Флемінг, пропонуючи систему часових поясів, у якій межі кожного поясу однаково віддалені від центральних меридіанів (на 7°30), не знав, а можливо, і не здогадувався про існування такого поняття, як рівняння часу (n).

Нагадаю, що рівнянням часу n вважають різницю між середнім та істинним сонячним часом. З нинішнім значенням довготи перигелію земної орбіти n досягає мінімального значення (мінус 16m26s) на початку листопада, створюючи великі незручності особливо у східній половині будь-якого часового поясу системи Флемінга. Наприклад, якщо вся територія України належить до другого поясу, то в листопаді за поясним часом навіть на центральному меридіані (30° східної довготи) істинне Сонце кульмінуватиме на 16 хвилин 26 секунд раніше від середнього, тож сходитиме і заходитиме раніше приблизно на цю саму величину. Велике від’ємне значення призводить до того, що у Луганську наприкінці осені — на початку зими за так званим поясним часом Сонце заходить близько 15 годин 20 хвилин. З огляду на короткі осінньо-зимові присмерки о пів на четверту дня Луганськ та інші населенні пункти сходу України поринають у майже цілковиту темряву. Сходить там Сонце в цю пору близько 7 години ранку (в листопаді — о 6 годині 30 хвилин). Більшість жителів цих регіонів починають робочий день о 8 годині, тобто йдуть на роботу, коли Сонце вже давно зійшло, а закінчують о 17 годині, тобто повертаються в повній темряві. Світлу частину доби використано нераціонально.

Економічна складова та пропоноване вирішення

Поясню економічну вигоду від зарахування всієї території України до другого часового поясу та скасування літнього часу щороку наприкінці жовтня. Як правило, з незмінною тривалістю робочого дня силова електрична енергія однакова і не залежить від умов природного освітлення та прийнятого в цю пору року часу. Те саме можна сказати про електроенергію, яка йде на освітлення виробничих приміщень, — їх освітлюють весь робочий день незалежно від пори доби.

Щодо службових приміщень: на багатьох підприємствах і в установах робочий день закінчується о 17 годині. Сонце навіть у Києві в найкоротші дні заходить о 15 годині 54 хвилини, тобто в тих приміщеннях, де вдень освітлення не потрібне, його вмикають наприкінці робочого дня не менше як на годину.

Стосовно житлових приміщень. У ранкові години людина поспішає на роботу чи службу, тому вмикає електроосвітлення на нетривалий і однаковий час, незалежно від умов природного освітлення та прийнятого часу. Киянин, щоб встигнути на роботу, прокидається о 6 годині 30 хвилин, і немає значення, який час прийнято в Києві — другого чи третього поясу. Штучне освітлення він вмикає максимум на пів години. Близько 7 години ранку він залишає оселю ще в темряві — за часом і другого, і третього поясу, й освітлення вимикається

У центральних областях України Сонце за часом третього часового поясу сходить близько 8 години 45 хвилин. Більшість офісів відчиняють о 9 годині, тобто в разі прийняття тут часу третього часового поясу потреби у штучному освітленні немає, а у східних регіонах питання ранкового штучного освітлення не стоїть зовсім. А час ранкового освітлення в десятки, якщо не в сотні разів менший від часу, на який люди вмикають освітлювальні й побутові прилади ввечері, коли не поспішаючи, роблять звичайні домашні справи. Більшість виробничих та житлових приміщень нині освітлюють так званими енергоощадними лампами, тому говорити, що переходимо на літній час з метою «економії електроенергії», смішно.

Перелічені проблеми мають багато країн, але вихід із цього становища є. Не йтиметься про глобальну проблему обчислення часу, адже це тривалий і надзвичайно трудомісткий процес і нині неактуальний. Набагато актуальніша проблема обчислення часу в Україні, яка потребує негайного розв’язання.

Більшість політиків підтримують нинішню систему обчислення часу в Україні, визначену постановою Кабінету Міністрів від 13.05.1996 р. №509 «Про порядок обчислення часу на території України»: час другого часового поясу (київський) із щорічним переведенням годинникової стрілки в останню неділю березня о 3 годині на годину вперед і в останню неділю жовтня — о 4 годині на годину назад.

Далі цитата з листа першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти О. Співаковського керівникові департаменту економічних новин ІА УНІАН Ю. Куликову: «Вказана постанова прийнята відповідно до рекомендацій Європейської економічної комісії ООН, які спрямовані на гармонізацію порядку обчислення часу на території всієї Європи і прилеглих до неї держав з урахуванням взаємозалежності їхніх економічно-промислових комплексів, торговельних відносин, необхідності розширення міжнародних інформаційних систем, синхронізації міжнародного транспортного сполучення та зв’язку».

На яку таку гармонізацію? Адже у дні переходу і ще тиждень після нього страждають біологічні ритми мільйонів українців, серед них діти і люди похилого віку, а це найуразливіші категорії, стається на порядок більше, ніж у звичайні дні, автомобільних катастроф із тисячами жертв. До чого тут країни Європи? Їм є якесь діло до порядку обчислення часу в Україні? Вони що — дивляться й наслідують нас? А до чого тут Європейська економічна комісія ООН? Її члени бували в Україні? Знають, що географічно вона розташована аж у трьох часових поясах за системою Флемінга?

Розв’язання у трьох варіантах

1. Оскільки близько 90% території України географічно розміщено у другому часовому поясі за системою Флемінга, запровадити на всій території України час другого часового поясу, названий київським, що формується як UTC+2h (англомовна абревіатура UTC від англійського Universal Time Coordinated — всесвітній координований час) без переходу на літній час. О. Співаковський наголошує на необхідності введення регіональних графіків роботи дошкільних закладів, шкіл, вишів, промислових і непромислових підприємств, установ різного рівня тощо. Іншими словами, щоб на заході України починали роботу о 8 годині 30 хвилин, у центрі — о 8:00, на сході, зокрема в Харківській та Дніпропетровській областях — о 7:30, а східніше від Харківської та Дніпропетровської — о 7 годині.

Проте наскільки нам відомо, ніде в Україні з часу подання цієї пропозиції регіональні графіки навчання, роботи та служби не запроваджено і запроваджено не буде ніколи. Причина надто проста, щоб говорити про неї. Більшість дитячих садків і шкіл розпочинають роботу о 8 годині 30 хвилин. Лише підприємства, що працюють у дві або три зміни, працюють із 8:00. Усі приватні магазини, банки та державні установи відчиняють, як і раніше, о 9 годині. А Верховна Рада України працює з 10:00. Консервативна традиція — нічого не поробиш. Висновок — варіант № 1 зовсім не підходить.

2. До наявних у світі 42 часових зон (поясами їх не назву) додати 43 і на всій території України запровадити київський зональний координований час (КЗКЧ), що формується у вигляді UTC+2h30m без переходу на літній. У такому разі не буде помітних незручностей у західних областях України взимку в ранкові години, на сході різниця між КЗКЧ та середнім сонячним часом буде дуже малою. Про центральні області годі й говорити — за умови запровадження КЗКЧ у них буде повний комфорт, беручи до уваги , що досягає мінімуму (-16m26s) на початку листопада щороку. Цей варіант — компроміс між першим і третім варіантами.

3. На всій території України запровадити київський координований час (ККЧ), що формується у вигляді UTC+3h без переходу на літній. Тоді жителі заходу в зимовий період матимуть певні незручності у вранішні години (у Закарпатській області Сонце сходитиме о 9 годині 35 хвилин), але такі незручності тьмяніють перед тими, які будуть в осінньо-зимовий період у центральних та східних областях у разі прийняття варіанта №1. Та й триватимуть вони недовго — із середини грудня до середини лютого щороку. Отже, варіант №3 — найбільш актуальний і прийнятний.

Головний висновок: слід негайно, не зважаючи на країни Євросоюзу (як сказала Урсула фон дер Ляєн, Україна — не член ЄС і ще років із 50 ним не буде) і Росію, яка от-от збирається на рівні державної думи ухвалити закон обчислення часу, що передбачає безглуздий перехід на літній час навесні та скасування восени, ухвалити в Україні варіант №3 і подати на розгляд Верховної Ради законопроєкт про обчислення часу в Україні, в якому чітко прописати запровадження на всій території України ККЧ, що формується у вигляді UTC+3h без переходу на літній час.

Юрій МОСКАЛЕНКО,
член Міжнародної асоціації спостерігачів за Місяцем (IOTA)
та Американської асоціації спостерігачів змінних зір (AAVSO),
учитель фізики, математики й англійської мови
Лубенської ЗОШ І—ІІІ ступенів №1,
для «
Урядового кур’єра»