На Полтавщині 29 об’єднаних територіальних громад, а Омельницька одна з найвідоміших. Її сформували однією з перших в Україні. Лідер у неї авторитетний — Олександра Шереметьєва всю душу і величезний досвід вкладає в те, щоб її земляки нарешті стали жити цивілізовано і мали змогу самостійно розпоряджатися плодами своєї праці. Усього за рік громада реалізувала понад 30 проектів, залучила на розвиток інфраструктури мільйонні інвестиції.

Активну діяльність громади, її лідера вже встигли належно оцінити й наші європейські партнери із проведення децентралізації. Одне слово, омельницький локомотив набирає ходи. Це те, що на видноті. Але першопрохідцям ніколи не було легко. Про становлення об’єднаної громади, успіхи і подолання перешкод на її шляху розповідає голова Омельницької ОТГ, голова Полтавського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Олександра ШЕРЕМЕТЬЄВА.

Голова Омельницької ОТГ, голова Полтавського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад Олександра ШЕРЕМЕТЬЄВА

Об’єднання  дасть воду

 — Олександро Іванівно, із чого все починалося?

 — Нашій сільській раді, як і сусіднім Демидівській, Запсільській та Рокитнянській, постійно не вистачало фінансів на розв’язання нагальних проблем. Тому ми й вирішили об’єднатися, щоб розв’язувати ці проблеми разом. Підрахунки показали, що після об’єднання спільний бюджет стане в рази більшим. І ми відкрито сказали про це людям, навели аргументи. Розмова йшла у кожному дворі і з кожним особисто. Більшість підтримала це об’єднання заради примноження добробуту, збереження рідних сіл. Людям пояснили, що ніхто не приїде з Києва чи Полтави створювати їм хороше життя. Вони самі повинні його зробити таким. Підписали меморандум про співпрацю з реалізації місцевих ініціатив, розробили відповідні програми для всіх сільських рад, провели тренінги. Цим займався благодійний фонд громади Омельника, що діє на території нашої сільради з 2010 року. Його представники залучили до цієї роботи найкращих українських тренерів, які готували лідерів, навчали людей писати проекти. І об’єднання в нас пройшло безболісно.

Торік ми отримали кошти на розвиток наших сіл — власні надходження у бюджет об’єднаної громади становили 21 мільйон гривень (до об’єднання бюджет був 4,2 мільйона). Здається, після цього опонентів у мене поменшало. Хоч є ще люди, які вважають, що якби ми не пішли цим шляхом, а приєдналися до Кременчука, стали його околицею, то нашими вулицями їздили б тролейбуси і трамваї. Це попри те, що відстань від центру Кременчука до Омельника 30 кілометрів.

— Чи сприяла об’єднанню обласна влада?

— У Полтавській облдержадміністрації своєчасно створили регіональний офіс реформ, реалізації та розвитку на чолі з Іриною Балибіною, висококваліфіковані спеціалісти якого надавали нам усю необхідну методичну допомогу. Всі заходи, яких вживали для нас на обласному рівні, були дуже добре підготовленими. Значною мірою саме після спілкування з працівниками офісу я переконалася, що перебуваю на правильному шляху. Вдячна Всеукраїнській асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Мирославу Пітцику, який понад два десятиліття очолював її виконавчу дирекцію, за посібники, що значно пришвидшили об’єднання.

— Що Омельницькій об’єднаній громаді вдалося зробити за рік?

— Для села Щербаки, в якому 240 жителів, купили й капітально відремонтували хату під ФАП, тому що він там 10 років розташовувався у пристосованих приміщеннях. Провели туди світло, встановили чотири електроконвектори, щоб у ФАПі було тепло в холодну пору року. Взяли на роботу медпрацівника на повну ставку. Всього на потреби цього села спрямували майже 400 тисяч гривень, попри те, що більшість щербаківців працюють і платять податки у Кременчуці.

У Демидівці збудували дитячий садок європейського рівня. Ваша газета про це повідомляла в публікації «Усе найкраще дітям» у №78 за 26 квітня. Капітально відремонтували Омельницький дитячий садок. Електрифікували територію. За фінансової підтримки DESPRO розв’язуємо проблему водопостачання наших сіл. DESPRO нам надав мільйон гривень на будівництво свердловин, на цей мільйон нам вдалося залучити майже 4 мільйони власних.

Але все це важко йде. Тому що цей грантодавець вимагає, аби кожен з нас зробив внесок — тисячу гривень. А наші люди, схоже, ладні й далі жити без води, щоб тільки не розлучатися з грошима. Може, це тому, що ми народ небагатий. Але ми все одно будемо з водою!

У Запсіллі відремонтували сільський клуб і ФАП, що не працював років, мабуть, із 20. Принагідно завершили ремонт будівлі амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Він тривав із 2006 року. За цей час у нього вклали майже мільйон 400 тисяч гривень. Зате сьогодні він як лялечка.

Капітально відремонтували Рокитнянську школу й дорогу біля неї. Зробили, як це нині модно говорити, модернізацію освітнього простору, закупивши для всіх чотирьох наших дошкільних закладів і двох шкіл інтерактивні дошки. Деяким нашим педагогам іще треба вчитися з ними працювати. Капітально відремонтували дорогу на вулиці Макаренка  в Омельнику.

Перелік зробленого об’єднаною громадою можна продовжити. За рік виконали робіт з розвитку наших сіл на 13 мільйонів гривень. Будуємо нову українську школу, до кінця року плануємо капітально відремонтувати омельницький ліцей майбутнього, загальна кошторисна вартість ремонту якого 26 мільйонів гривень.

Найкраща спортивна громада Полтавщини 2017 року. Фото з сайту omelnikotg.gov.ua

Про реформу  і нашу свідомість

— Як вам, жінці, вдається мобілізувати людей на виконання серйозних завдань?

— У мене були чудові вчителі, вони мене навчили працювати з людьми так, щоб вони дотримувалися дисципліни. Це основа. Наш народ розуміє силу. Але я ніколи не рубала з плеча. І я не тільки вимагаю, а й сама багато працюю і постійно вчуся. Нині нам надають великі повноваження, ми відповідаємо за освіту, охорону здоров’я, пожежну і громадську безпеку, охорону довкілля, частково за дороги. Треба бути у формі.

— Мабуть, у вас не тільки побільшало відповідальності, а й зросла заробітна плата?

— Зарплати в об’єднаних громадах невеликі. Після підвищення у голови ОТГ посадовий оклад 5100 гривень. А в сільського голови — 4700. Різниця — всього 400 гривень. Раніше у мене був оклад 3543 гривні, у сільського голови — 2100 гривень. Хоч якась була мотивація, усе-таки, я на 1300 гривень заробляла більше. А нині нас майже зрівняли в зарплаті. У голови районної ради, у складі якої залишилося всього кілька сільрад, посадовий оклад 7900 гривень. Нас, об’єднані громади, прирівняли до міст обласного значення. Можна подумати, все для того, щоб уже далі не об’єднувалися. У мене роботи порівняно ще небагато. Що сказав би з цього приводу голова Балтської, що на Одещині, ОТГ з населенням понад 33 тисячі осіб? Сподіваюся, питання оплати нашої праці відкоригують.

— Це правда, що на запрошення Ради Європи ви представляли Україну на міжнародному форумі в Італії, де обговорювали питання місцевого самоврядування та міжмуніципальної співпраці?

— Так. Захід відбувався торік у грудні у Венеції неподалік містечка Горіо. Там проходить кордон між Італією та Словенією. Нас там збирали, щоб показати ідеальний варіант міжмуніципальної спів­праці між громадами двох європейських держав, що розділені тільки тунелем і залізницею на Бєлград. Показати, як люди мирно співіснують, як спокійно зустрічають новорічні свята. Наскільки трепетно ставляться до довкілля. Те, що я побачила, вражає. Колись і ми так житимемо. Ми багато спілкувалися.  Я розповідала, як реалізовують проекти міжмуніципальної співпраці на Полтавщині, зокрема у Пирятині й Семенівці. А були ще мої колеги з Києва, вони наводили власні приклади. Тамтешні ЗМІ потім повідомляли, що Україна на форумі найповніше висвітлила перебіг децентралізації.

Під час форуму мені ставили багато запитань стосовно нашої реформи. Найбільше їх ставили білоруси. Їхні ж сільські ради відповідають тільки за чистоту в лісосмугах і дороги, їм було дивно, що на наші об’єднані громади покладають таку величезну відповідальність.

Представники Молдови спитали в мене, наскільки наша держава дотримується обіцянок, чи забезпечує проведення адмінтерреформи фінансово. Навіть німцям цікаво, що в нас тут, в Україні, відбувається. Як ми охороняємо довкілля, чи розв’язали проблему утилізації твердих побутових відходів. Звичайно, не на всі запитання я могла відповісти.

— Що порадите тим, хто тільки збирається створювати об’єднані територіальні громади?

— Треба, щоб був лідер, який візьме на себе відповідальність за всю громаду. Якщо він є, можна йти у бій. І треба дуже любити своє село й людей, бути готовим до того, що за вашу роботу спасибі ніхто не скаже. А зароблені громадою кошти насамперед необхідно вкладати в наших дітей. Створювати їм умови для навчання й відпочинку, залучати до занять спортом, як це робимо ми. Наша волейбольна команда  найсильніша в області.

Згадайте, скільки сил і здоров’я вклали в нас наші педагоги. 22 червня у селі пройде вечір-реквієм «Калинове гроно Омельника», присвячений учительській сім’ї Пилипенків. Вони померли у дітей в Хоролі. Ми їздили до них на могилу, повезли туди омельницької землі. Михайло Дмитрович викладав у школі біологію й хімію. Пам’ятаю, їдемо в Полтаву складати екзамен з біології у сільгоспінститут, Михайло Дмитрович сідає з нами в поїзд і каже: я не розказав про валентність, бо цього не було у програмі, але вам треба це знати. І до самої Полтави в поїзді він ліквідовував наші прогалини у знаннях. І що ви думаєте? Витягую білет, а там питання про валентність.

Оце тепер учитель поїхав би з випускниками у виш, щоб допомогти їм успішно скласти екзамен? Михайло Дмитрович дбав про наше майбутнє, вкладав у нас душу. Тому пам’ятаємо його й через 20 років по смерті.

Коли помру і якщо до мене через стільки років прийдуть на могилу й подякують за те, що я була в Омельнику, для мене, мабуть, на тому світі це буде найвищою оцінкою роботи.

Олександр ДАНИЛЕЦЬ, 
«Урядовий кур’єр»

 ДОСЬЄ «УК»

Олександра ШЕРЕМЕТЬЄВА. Народилася у селі Омельник Кременчуцького району Полтавської області. Закінчила з відзнакою Полтавський сільгоспінститут (спеціальність вчений-агроном), Державну академію управління при Президентові України, аспірантуру при цій академії.

Працювала агрономом на Харківщині й Полтавщині, головою Кременчуцької райради, головою Кременчуцької райдержадміністрації, помічником народного депутата України, заввідділу землекористування Кременчуцької міської ради, Омельницьким сільським головою. Із 1 січня 2016 року — голова Омельницької об’єднаної територіальної громади.

Голова Полтавського регіонального відділення Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад. Кавалер ордена Княгині Ольги III ст. 

ДОВІДКА  «УК»

До складу Омельницької ОТГ увійшло 20 сіл, у яких 5487 жителів. Площа громади — 109 кв. км. Адміністративний центр — село Омельник.

На території громади працюють: 3 дошкільних навчальних заклади; 3 загальноосвітніх навчальних заклади; амбулаторія загальної практики сімейної медицини; 6 ФАПів; 7 аптечних кіосків; 4 відділення поштового зв’язку; філія Ощадбанку; 6 бібліо­тек; 4 будинки культури; 23 підприємства торгівлі; 25 фермерських господарств.