Нині на виконанні в Державній виконавчій службі перебуває 2 мільйони 300 виконавчих проваджень. Частину з них важко виконати через встановлені законом обмеження або ж зовсім неможливо. Проте найважче працювати з тими виконавчими провадженнями, де працівникам ДВС доводиться виконувати рішення суду про відібрання дитини в одного з батьків, виселення чи реалізацію нерухомого майна з виселенням тощо.

Про те, які саме обмеження в українському законодавстві заважають ДВС виконувати рішення судів, чому приватні виконавці отримують більше, ніж державні, та про інші проблеми виконавчої служби Андрій ГАЙЧЕНКО розповів в інтерв’ю Укрінформу.

— З ініціативи Мін’юсту Державна виконавча служба почала вилучати транспортні засоби у водіїв-боржників, які не сплачують штрафи за істотне перевищення швидкості. Розкажіть про підсумки цієї роботи: скільки автомобілів вилучено, скільки власників повернули собі вилучені авто й чи погасили неоплачені штрафи?

— На сьогодні у боржників вилучено трохи менш ніж 200 автомобілів. Із них 90% власників вилучених авто сплатили штрафи і 10% чекають на примусову реалізацію транспортного засобу.

Ще не реалізували жодного вилученого автомобіля, оскільки їх викуповували власники, погасивши заборгованості за штрафи. Можна припустити, що йдеться про некритичні суми боргів для таких водіїв, бо якщо людина дозволяє собі значно перевищувати швидкість, накопичувати несплачені штрафи, то може собі дозволити й сплатити їх. Просто не робить цього.

Найбільша кількість вилучених автомобілів у Харкові та Києві. З Харкова ми й почали, бо там сталися найрезонансніші ДТП, що і стало поштовхом до цієї ініціативи.

Кількість порушень правил дорожнього руху в певному місті порівнянна з кількістю жителів у ньому. Тому це не означає, що в Києві чи Харкові найбільше порушників правил дорожнього руху, просто це міста-мільйонники.

—  Чи впливають, на вашу думку, такі санкції на недобросовісних водіїв?

— Робимо те, що можемо. Працюємо виключно в законодавчому полі, яке не дає повної свободи нашій фантазії або широких можливостей.

З огляду на це й те, що найчастіше йдеться про одних і тих самих порушників, наше завдання-мінімум —  у межах закону зробити такі порушення більш вартісними для тих, хто не дотримується вимог ПДР.

Людина повинна розуміти: якщо їхати з Києва до Одеси зі швидкістю 200 кілометрів за годину, то доведеться або сплатити всі штрафи за вчинені порушення, зафіксовані встановленими камерами відеоспостереження, або в неї просто заберуть автомобіль. Залишитися непокараним не вийде.

—  Про які суми заборгованих штрафів йдеться?

— Різні. Іноді борг становить 10 тисяч гривень, 20, 50 чи й 100 тисяч. Найбільша сума, яку погасив боржник за накопичені штрафи за порушення правил дорожнього руху, становить близько 150 тисяч гривень. Одна людина назбирала 150—200 штрафів! І уявіть: усі — за перевищення швидкості. Це хіба не стиль життя?

— Які справи в Україні з виконанням судових рішень? В інформаційному полі відсотки називають різні, а які справжні? Що заважає виконавцям забезпечувати виконання судових рішень?

— Залежно від категорії показник виконання становить 25—50% виконавчих документів, а саме: стягнення до бюджету — 43,2%, стягнення заборгованості із заробітної плати та інших виплат, пов’язаних із трудовими правовідносинами, — 49,4%, стягнення заборгованості за несплату комунальних послуг — 25%. Тож можна говорити, що в Україні загалом виконують понад 30% виконавчих проваджень. Щороку ми нарощуємо рівень виконання на 25—30% порівняно з попереднім. Такого зростання не було ніколи в Державній виконавчій службі.

Важливо зауважити, що в Україні діють понад 10 мораторіїв на виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо енергетики, приватизації тощо, які заважають стягувати борги. Серйозні заборгованості мають саме мораторні підприємства — шахти, державні підприємства тощо. Левову частку стягнень з них зупинено саме через мораторії. Ідеться про десятки або й сотні мільярдів гривень.

Нині не маємо змоги стягувати кошти з держави, не можемо за виконавчим документом про стягнення пенсії арештувати рахунки Пенсійного фонду України. Натомість ми повинні повернути виконавчий документ стягувачу, який далі подають до казначейства. Така сама ситуація і з Державною податковою службою.

Ми не стягуємо кошти з держави, бо чинний Закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який унеможливлює це. Дайте нам змогу арештовувати рахунки Пенсійного фонду, і показники виконання судових рішень піднімуться і за сумами, і за кількістю.

— Вирішити питання можна лише змінами до законодавства і скасуванням мораторіїв?

— Безумовно! Потрібен закон. Ми писали безліч листів із проханням скасувати той чи інший мораторій. Для розуміння ситуації наведу реальний приклад: є величезний завод із мільярдними боргами. Ми почали процедуру стягнення з нього боргів, а завод раптом опиняється у списку на приватизацію. Його ніколи не приватизують, але у список він якимось чином проліз. Через це ми зупинили всі виконавчі провадження.

Ми пишемо законопроєкти і вносимо в парламент, але за них не голосують. Знову-таки, у Ради своя правда. Якщо, скажімо так, ми виводимо з-під чинності мораторію енергетичні підприємства і починаємо з них стягувати борги повноцінно, то, ймовірно, відключать від опалення якийсь населений пункт, а можливо, обласний центр чи кілька областей, тому що хтось комусь не зможе постачати електроенергію через арешт майна.

Тож треба розуміти, звідки береться статистика виконаних та невиконаних рішень судів, а ще умови, в яких ми працюємо.

Що стосується стягнень із Пенсійного фонду, ми не виконуємо сотні тисяч рішень про стягнення пенсій. Не знаю, де більше зло, — не платити людям пенсії чи забороняти нам стягувати з Пенсійного фонду борги.

І якщо ми говоримо, що хочемо вийти на показник 60% виконання рішень судів, на рівень Центральноєвропейських країн, бо ніде немає 100%, то скасовуймо мораторії, й за рік будуть такі результати. Але при цьому ми покладемо на лопатки певні галузі нашого господарства.

— То виходить замкнене коло!

— Верховна Рада вирішила поки що не поспішати. Розумію народних депутатів: це ж вибух — дозволити стягувати все. Якщо зможемо арештовувати рахунки ПФУ, якусь пенсію може не отримати теперішній пенсіонер. Це теж треба врегульовувати.

Стягнення — це завжди конфлікт. Поки що ми працюємо в тому полі, яке є. Намагаємося його змінити, хоч нині м’яч на боці парламенту. Проте з кожним скасованим мораторієм ми ці 30% виконання судових рішень будемо розганяти ще на кілька відсотків.

— В одному з інтерв’ю ви назвали проблемою, що всі виконавчі провадження, які потенційно можуть стати джерелом винагороди для державних виконавців, перекочували до приватних, а «ДВС поступово стає службою, яка виконує ті категорії рішень, які не хочуть або не можуть виконувати приватні виконавці». Ця ситуація якось змінилася? Держвиконавці й приватні виконавці дійшли згоди?

— Так і є, нічого не змінилося по суті. Є певні конкурентні переваги у приватних виконавців, вони ними користуються і якісно супроводжують дуже багато проваджень. Чи може Державна виконавча служба супроводжувати їх якісно? Так, може. Але є певні чинники, які впливають на те, що стягувачі йдуть до приватних виконавців.

— Які саме? Розкажіть.

— Не розкажу. Скажімо так: вони пов’язані із сірими схемами. Місто повниться чутками, що є певна корупційна складова у виборі приватних виконавців з боку стягувачів.

Зазвичай громадяни звертаються до Державної виконавчої служби, але якщо, наприклад, стягувач — банк, якому треба стягнути з 10 компаній по 100 мільйонів, він звертається до приватного виконавця, керуючись власною логікою.

— Виходить, приватні виконавці й отримують більше, ніж державні? З огляду на це чи може бути відтік кадрів від державних виконавців до приватних?

— Безумовно. Він і є. У Києві недокомплектація державних виконавців становить близько 18%, а в Україні 15—20%. Низькі зарплати державних виконавців — наша біда.

З 1 січня ми впроваджуємо систему автоматизованої виплати винагороди. Це механізм, коли зі стягнутих коштів зможемо платити певний відсоток виконавцям в автоматичному режимі. Це те, до чого ми йшли два роки. Але все одно і приватні виконавці, і навіть їхні помічники отримують більше, ніж державні.

— Про які суми ідеться?

— Про 10—15 тисяч гривень плюс винагорода — відсоток стягнутих коштів. У Печерському районі Києва цей відсоток винагороди може становити десятки тисяч гривень, а в середньому в Україні — до 5 тисяч гривень на місяць. У приватного виконавця винагорода становить 10% місячного стягнення. Ці відсотки встановив законодавець.

— Наскільки пам’ятаю, ініціатором упровадження інституту приватних виконавців було саме Міністерство юстиції.

— Так, минулого складу. Абсолютно не засуджую попередників, тому що неможливо пройти цей шлях, не зробивши помилок. Система на сьогодні працює непогано. І звичайна людина має вибір — звернутися до приватного виконавця чи державного.

Проблема в іншому. Нині в ДВС 500 тисяч справ про стягнення аліментів. Але так склалося, що в нас боржники з аліментів голі-босі, згідно з документами. Нічого з них узяти: вони всі офіційно працюють на 0,1 ставки, отримують гроші в конвертах, дітей своїх не вважають за необхідне утримувати. І тут уже проблема не державного виконавця, а всіх інших контролюючих органів, що вони дозволяють роботодавцеві когось оформити на 0,1 ставки або зовсім не оформити на роботу і сплачувати зарплату в конвертах.

Якщо станеться диво і всі отримуватимуть зарплату офіційно, ми майже всі борги з аліментів стягнемо. За рік стягуємо 7 мільярдів гривень заборгованих аліментів, а буде ще більше!

— З огляду на такі непривабливі умови роботи державних виконавців як збираєтеся їх мотивувати та утримувати?

— Гарантія дуже проста: офіційна робота. Ми забезпечуємо їх автомобілями, робимо ремонти, закуповуємо нову техніку, забезпечуємо нормальні умови праці. Підключаємо Державну виконавчу службу до різноманітних реєстрів, потрібних для роботи, робимо уніфіковані системи з Міністерством внутрішніх справ, Державною міграційною службою, Держподатковою — полегшуємо їхню роботу. Окрім зарплати, вони отримують 1,25% загальної суми стягнень за місяць. Але відсоток може плавати залежно від кількості виконавчих проваджень тощо.

— Чи скаржаться боржники на дії приватних і державних виконавців?

— О, таких скарг тисячі! І щодо державних виконавців, і щодо приватних.

Мені важко сказати, на кого скаржаться більше, тому що в них різні поля діяльності. Наприклад, усі виконавчі провадження, пов’язані з реалізацією безпроблемних значних активів, перейшли до приватних виконавців з певних причин, а державні виконавці здебільшого займаються стягненням аліментів, соціальних виплат, зарплат, стягненнями з державних підприємств. Різні сегменти діяльності, тож кількість скарг порівнювати не можна.

— У липні 2021 року набув чинності наказ Мін’юсту, згідно з яким, постанови про арешт чи зняття з арешту коштів на рахунках боржників державні та приватні виконавці мають змогу направляти до банків через Автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП) не тільки щодо стягнення аліментів, а й за іншими видами стягнень. Які підсумки реалізації цього рішення і скільки банків уже підключено до Системи електронної взаємодії з банками?

— Банки не поспішають підключатися, навіть два вже відключилися. Припускаю, їхні клієнти дали знати, що їм це не треба і вони б хотіли, щоб банк отримував постанову про арешт коштів на папері, щоб боржник встигнув вивести кошти з рахунку.

Нині до Системи електронної взаємодії з банками підключилися 20 банків. Станом на 12 січня це ПриватБанк, Універсал Банк, «ОКСІ БАНК», Таскомбанк, ІндустріалБанк, «Банк Восток», «ПроКредит Банк», банк «Львів», Конкорд банк, «Райффайзен Банк Аваль», Кредобанк, ОТП Банк, «Ідея Банк», МетаБанк, банк «Український капітал», «Агропросперіс Банк», Укрсиббанк, РАДАБАНК, «Банк Авангард», Альфа-Банк.

Юлія ГАЙДІНА, 
Укрінформ

Друкується зі скороченнями