Те, що державні органи за часів Януковича змушені були працювати передусім в інтересах «сім’ї» та наближених до неї бізнесменів, нині ні для кого не секрет. Десятки і сотні мільярдів гривень замість інтенсифікації розвитку економіки, інфраструктури країни, підвищення соціального захисту тих, хто гостро цього потребував, осідали на рахунках клану, який фактично грабував державу і її громадян.

«Переможців» визначала влада

Збагачення «сім’ї» відбувалося також завдяки непрозорій приватизації, внаслідок якої різниця між реальною ціною і значно заниженою, за якою продавали об’єкти, теж потрапляла в бездонні кишені організаторів цих оборудок. За висновками експертів, тодішній уряд і Фонд держмайна заздалегідь затверджували такі умови приватизації, за якими наперед визначений покупець без будь-якої конкуренції мав придбати підприємство за ціною значно нижчою від ринкової.

На думку юриста з корпоративного права Олександра Щербаня, якого цитує РБК-Україна, ТВІ та ряд інших ЗМІ, з державної власності на користь наближених до Віктора Януковича українських і російських олігархів перейшли великі пакети акцій десяти енергокомпаній. При цьому, як зазначає юрист, жодних чесних аукціонів не проводили, а умови конкурсів виписували не лише під конкретного покупця, а й відсікали чужих для влади бізнесменів для того, щоб наближена до клану особа стала власником об’єктів за ціною значно нижчою від ринкової.

Експерт вважає, що переконливе підтвердження цього — купівля ДТЕК, головним акціонером якої є Рінат Ахметов, та низки енергопідприємств у 2011—2013 роках. Приміром, 45% акцій Крименерго структура найбагатшого олігарха викупила за ціною, що на 4% вища від стартової, за 25% акцій генеруючої компанії «Дніпроенерго» було сплачено суму, яка лише на 0,85% перевищує стартову ціну, всього на 4% більше стартової ціни сплатила ДТЕК за акції Донецькобленерго й 10% — за Дніпрообленерго.

Надавали преференції і для представників російського бізнесу. Так, Олександр Бабаков та Михайло Спектор через українську компанію «Енергетична Україна ТВ», за якою у 2012 році, на думку експертів, стояли тодішній керівник адміністрації Януковича та міністр енергетики, купили 50% акцій «Закарпаттяобленерго» за суму, еквівалентну 17,5 мільйона доларів, що лише на 4% вище від стартової ціни. При цьому варто нагадати, що удвічі менший пакет акцій цієї ж компанії місяць тому продали майже за таку ж ціну. Саме завдяки цьому прозорому аукціону держбюджет одержав на 211%  коштів більше, ніж було передбачено стартовою ціною. Також за ціною, що перевищувала на 38% стартову, продали у листопаді цього року пакет акцій Вінницяобленерго.

При цьому слід врахувати, що у 2012 році економіка України не перебувала в такому кризовому стані, як нині через війну на сході України. Тому порівняння продажу акцій енергопідприємств у 2012 році і нинішніх переконливо свідчить про те, яких великих збитків було завдано бюджету держави внаслідок адресної приватизації за часів Януковича. «Як бачимо, навіть в умовах стрімкого падіння ВВП і війни на Донбасі можна організовувати успішні приватизаційні аукціони. Немає сумнівів у тому, що в 2011—2013 роках метою проведення приватизації було не наповнення держбюджету, а роздача стратегічно важливих об’єктів за вигідними цінами у руки олігархів, наближених до режиму Януковича», — впевнений Олександр Щербань.

Контроль — обов’язковий

Однак, як вважають експерти енергоринку, державі не варто послаблювати контроль у сфері приватизації, оскільки спроби повернутися до старих методів будуть і надалі. Адже навіть після того, як «сім’я» втекла з України, тодішнє керівництво ФДМУ планувало продати 2,2% та 5% акцій ПАО «Сумихімпром», а майданчиком для торгів обрало маловідому біржу, до якої має стосунок бізнесмен Дмитро Фірташ. Саме в інтересах останнього ця структура намагалася не допустити до участі в торгах інших учасників. І лише завдяки наполегливості одного з потенційних учасників конкурсу чергову адресну приватизацію вдалося зупинити. І зовсім свіжий приклад: 25% акцій Чернівціобленерго маловідома фінансова компанія купила за стартовою ціною — 36,4 мільйона гривень.

Водночас за умов війни на Донбасі та всіх проблем, які виникли через ці події, держава має робити все для того, щоб стратегічні об’єкти, які підлягають приватизації, приносили в держбюджет якомога більше коштів. Це особливо важливо з огляду на те, що найближчим часом для наповнення держбюджету об’єктами приватизації можуть стати кілька надзвичайно важливих для вітчизняної економіки підприємств, зокрема Одеський припортовий завод (ОПЗ) з його унікальною інфраструктурою та виробничими потужностями. Адже свою заінтересованість придбати акції цього підприємства виявили як представники російського бізнесу, так і структури Дмитра Фірташа, які свого часу одержали багатомільярдні кредити в підконтрольних російській владі банках для купівлі українських підприємств.

Суто зі стратегічних міркувань владі потрібно зробити все, щоб відсікти від участі в цих торгах російський та прокремлівський бізнес, провести їх прозоро і справді на конкурсних засадах. Адже взяти участь у них готові хімічні гіганти з Норвегії, Японії, Індії та інших країн світу, які працюють за цивілізованими стандартами. Тож відповідні держструктури мають вжити ефективних заходів не лише для того, щоб приватизація принесла якомога більший результат для держбюджету, а й щоб відшкодували збитки, яких зазнала Україна через тодішню так звану адресну приватизацію. 

Ігор НЕЖДАНОВ
для «Урядового кур’єра»