На сайті Мінекономрозвитку оприлюднено для публічного обговорення проєкт наказу Міністерства розвит­ку економіки, торгівлі та сільського господарства України «Про затвердження Порядку та спеціальних вимог до маркування та Переліку харчових продуктів, для яких обов’язковим є зазначення країни походження або місця походження». Метою появи документа розробники насамперед вказують те, що обмежено права споживачів щодо отримання інформації про деякі види харчових продуктів, передбаченої Законом України «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів». 

Як зазначають автори проєкту наказу, брак інформації про місце походження окремих видів харчових продуктів призводить до порушення Україною деяких міжнародних зобов’язань, зокрема Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. 

Нестача механізму зазначення країни походження або місця походження у маркуванні харчових продуктів унеможливлює виконання зобов’язань України відповідно до всеосяжної стратегії імплементації глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) розділу IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» угоди, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів від 24 лютого 2016 р. №228-р, у частині інформування споживачів у повному обсязі.

Тож пропонований порядок встановлює механізм та спеціальні вимоги до маркування свіжого, охолодженого та замороженого м’яса свиней, овець, кіз та птиці; яловичини та продуктів з яловичини і меду, для яких обов’язкове зазначення країни походження або місця походження, відповідно до вимог статті 20 зазначеного вище закону з урахуванням вимог регламенту Комісії ЄС №1337/2013 від 13 грудня 2013 року.

Суть пропонованих змін полягає в тому, що на кожному етапі виробництва, реалізації та обігу окремих типів м’яса, наведених у додатку 7 до закону, оператори ринку харчових продуктів повинні запровадити та використовувати систему простежуваності відповідно до вимог Закону «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Зокрема маркування окремих типів м’яса, зазначених у додатку 7 до закону, що призначені для постачання кінцевому споживачу або для закладів громадського харчування, має містити інформацію про назву країни, у якій вирощено тварину («Вирощено в: (назва країни)») і де її забито. 

Якщо м’ясо було отримано від тварин, народжених, вирощених та забитих в одній країні, оператор ринку харчових продуктів зазначає інформацію «Походження: (назва країни)». У місцях продажу кінцевому споживачеві оператори ринку харчових продуктів зобов’язані маркувати нарізане м’ясо нефасоване із зазначенням назви країни, де тварини, від яких було отримано це м’ясо, народилися, були вирощені та забиті, разом із зазначенням назви країни, де обвалювали туші.

М’ясо тварин, що народилися, були вирощені та забиті в різних країнах, має бути чітко відокремлене одне від одного в місцях продажу. Інформацію про походження слід зазначати в роздрібних точках продажу поряд із м’ясом у спосіб, що дає кінцевому споживачеві змогу легко розрізняти м’ясо різного походження. 

Маркування меду має містити назву країни, де його зібрано, яка зазначається як «Країна походження: (назва країни)». Якщо мед підлягав змішуванню (купажуванню), маркування має містити інформацію: «Купаж меду походить з: (назва країни)».

Цей документ, зауважують його автори, створено для запобігання введенню споживачів в оману та фальсифікації харчових продуктів. Перелік харчових продуктів, для яких обов’язкове зазначення країни походження або місця походження, складено з урахуванням аспектів, пов’язаних з охороною здоров’я населення від зоонозних захворювань, захистом споживачів, запобіганням фальсифікації та недобросовісної конкуренції. 

З повним текстом документа можна ознайомитися на сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства у розділі «Документи».