24 лютого 1582 року Папа Римський Григорій XIII видав буллу про перехід на новий, астрономічно більш правильний календар. Його стали називати «григоріанським» на відміну від колишнього, «юліанського», введеного ще в 45 році до нашої ери Юлієм Цезарем.

До XVI століття юліанський календар через недостатню точність дуже розійшовся з реальністю, адже найважливіший для визначення дати Великодня день весняного рівнодення з 21 березня перемістився на 11 березня. До Григорія XIII проект намагалися здійснити папи Павло III і Пій IV, але успіху вони не досягли.

Підготовку реформи за вказівкою Григорія XIII почали астрономи Христофор Клавіус і Луїджі Ліліо (він же Алоїзій Лілій). Результати їхньої праці були зафіксовані в папській буллі Inter gravissimas («Серед найважливішого»).

Новий календар вступив в дію 4 жовтня 1582 року. З моменту прийняття він відразу зсунув на 10 днів поточну дату. У ньому стало діяти нові, більш чіткі правила визначення високосного року. Відтепер рік став вважатися високосним, якщо його номер без залишку ділився на 4 і не ділився на 100, або його номер ділиться без залишку на 400. Крім того, модифікувалися правила розрахунку християнського Великодня.

Таким чином, з плином часу юліанський і григоріанський календарі розходяться все більше: на 1 добу в сторіччя, якщо номер попереднього століття не ділиться на 4. Григоріанський календар набагато точніше відображає дійсний стан справ ніж юліанський.

На новий календар відразу перейшли лише католицькі країни – Італія, Іспанія, Португалія, Франція. Німецькі князівства перейшли на новий стиль в 1700 році, Англія –в 1752-му, Росія – в 1918-му, Югославія і Греція – в 1925-м, а В'єтнам – лише в 1967-му році.

Gazeta.ua