Астрономи заявили, що вони наблизилися до розгадки таємниці походження Місяця ще на один крок. На думку вчених, комп'ютерне моделювання певних процесів, що відбувалися в космосі майже 4,5 мільярда років тому, представило переконливу версію виникнення супутника Землі.

Вважається, що Місяць утворився в результаті зіткнення ранньої Землі і Тейї. Остання, за припущенням учених, могла бути древньою планетою в нашій Сонячній системі. За розмірами її порівнюють з Марсом.

Зближення та зіткнення Тейї та Землі, і утворення Місяця. (Схематичне відтворення в системі координат, що обертається з фіксацією щодо Землі. Одна петля Тейї відповідає року.)

Фахівці відтворили моделі ранньої Землі і Тейї на комп'ютері і зіштовхнули їх. Відзначається, що використовувалися різні сценарії зіткнення. Так, при певному обертанні і швидкості Тейя зачіпала Землю лише дотично, відбиваючись від неї. При інших показниках два об'єкти об'єднувалися.

Найбільш цікаві результати показала симуляція, де Тейя зовсім не оберталася. У результаті зіткнення в такому випадку утворився клубок матеріалу з масою майже 80% від маси Місяця. Повна маса Місяця утворилася, коли Тейя отримала невелике обертання.

Астрономи також виявили, що у брилах, які осіли на орбіті навколо Землі після зіткнення, є невелике залізне ядро. Воно схоже на ядро Місяця. Зовнішній шар, на думку фахівців, міг утворитися з матеріалів Тейї і Землі, пише BerkshireLive.

Провідний автор дослідження Серджіо Руїс-Бонілья, доктор філософії в Інституті обчислювальної космології Даремського університету, сказав, що експеримент буде продовжено. При цьому він не став стверджувати, що їхнє відкриття і є розгадкою таємниці утворення Місяця.

Відзначається, що моделювання з високою роздільною здатністю проводилося з використанням коду моделювання з відкритим вихідним кодом SWIFT. Дослідження були виконані в сервісі DiRAC Memory Intensive ( «COSMA»), організованому Даремським університетом від імені центру високопродуктивних обчислень DiRAC.

Раніше «Урядовий кур’єр» повідомляв, що «Хаббл» зафіксував згасання наймолодшої туманності Скат. Спостерігати за нею фахівці змогли тільки останні 25 років, оскільки за цей час її температура підвищилася досить, щоб засвітився газ.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»