Кожен, хто хоч раз бував у знаменитій Третьяковській галереї, віддавав належне не лише прекрасним картинам,Камінський — автор Московської купецької біржі а й майстерності зодчого, який створив цю чудову будівлю. Його ім’я — Олександр Камінський. Як беззаперечно засвідчують нещодавно виявлені у фондах Державного архіву Житомирської області документи, видатний архітектор родом з України.

— Відшукати серед майже трьох десятків родоводів волинських дворян Камінських саме той, з якого походить талановитий зодчий Москви, було непросто, — розповідає директор архіву Станіслав Синицький. — Зате тепер ми абсолютно точно знаємо, що Олександр Камінський народився 28 грудня (за ст. ст.) 1829 року в Умані. Це підтверджується витягом із метричної книги Уманського парафіяльного костьолу, зробленим 7 листопада 1834 року, який зберігається в Житомирі. А найстаріший документ про рід знаменитого архітектора датовано аж 1680 роком. Отож принаймні шість поколінь Камінських жили на українській землі, доки їхній нащадок Олександр не підкорив Москву.

Серед найвідоміших творінь відомого майстра не лише Третьяковка, а й будівлі Московської купецької біржі, Олександрівської лікарні, численних особняків іменитих москвичів, Царський павільйон Всеросійської виставки у Москві та справжня перлина храмової архітектури — Спасо-Преображенський собор підмосковного Миколо-Угреcького монастиря.

Особливості художнього стилю зодчого Олександра Камінського, який понад чверть віку був штатним архітектором Московського купецького товариства, цікаві насамперед фахівцям. А ось його біографія — яскравий доказ того, що щира любов до професії, талант і чесність є водночас найбільшим даром і… карою.

Представникові збіднілого дворянського роду Олександрові Камінському довелося самотужки здобувати ім’я. Першим кроком на цьому шляху стало закінчення знаменитої Петербурзької академії мистецтв із дипломом першого ступеня і золотою медаллю. Непересічний талант архітектора-початківця розгледів знаменитий Павло Третьяков і його сестра Софія. Про вигідне одруження з нею мріяли женихи з найбагатших купецьких родин Росії, та дівчина віддала перевагу «людині без нічого», вважаючи, що «краще жити з маленьким достатком і великим почуттям, ніж навпаки».

Життя підтвердило правоту її вибору. Однак Камінський змушений був займатися не лише високомистецькими спорудами, гідними його таланту, а й проектувати так звані доходні будинки, що масово зводили у Москві. Руйнування одного з них у жовтні 1888 року стало чорним днем у біографії архітектора. Замість того, щоб тихцем зам’яти справу, проектант відверто заявив про грубі порушення замовниками вимог проекту і елементарних правил будівництва. Ішлося не про поодинокі випадки, а про систему, до якої вдавалися власники доходних будинків у прагненні здешевити їхню вартість та прискорити терміни спорудження. Цього викриття Камінському не простили, і майстер фактично залишився без замовлень.

Нині ім’я великого зодчого Москви повернуто із несправедливого забуття. Так, у рамках проекту «Московські історії» у російській столиці пройшла масштабна виставка «Архітектор Олександр Камінський», почесне місце в експозиції якої зайняли копії віднайдених житомирськими архіваріусами документів.