У вівторок 24 травня 2017 р. в Національному історико-архітектурному музеї «Київська  фортеця» відбулося урочисте відкриття польської експозиції «Катинь 1940», опрацьованої Катинським музеєм у Варшаві, організоване  засприяння Посольства Республіки Польща в Україні. В урочистому  відкритті  експозиції  взяла участь  численна  польська  делегація  на  чолі з головою  Інституту  Національної  пам`яті  Республіки Польща Ярославом  Шареком, директором  Музею  Війська  Польського Адамом  Булавою, директором  Катинського музею  Евою  Ковальською. Присутні  були  також  посол  Республіки  Польща в Україні, посли  Латвійської Республіки і Естонської  Республіки в Україні, співробітники  польської  консульської  установи у Києви, представники  польських  культурно-просвітницьких  товариств  Київщини, українські  історики, громадські діячі, журналісти, в тому  числі  перший  посол  Незалежної  України в Польщі  Дмитро  Павличко. 

На початку урочистого відкриття експозиції «Катинь 1940» директор Українського Інституту Національної пам`яті Володимир В`ятрович у своєму виступі зазначив, що в історії України і Польщі було багаторізноманітних  сторінок, серед яких були складні і трагічні  моменти. Найбільші  трагедії в історії  обох народів  мали  місце в період  двох  тоталітаризмів ХХ століття – гітлерівського і сталінського, і тому  українці і поляки  як  ніхто  інший  зобов`язані, аби  розказувати  світові  правду  про  те, що  коїлося в цій  частині Європи, які  злочини  скоював  комуністичний  режим в Радянському  Союзі.

Катинський  злочин, вчинений  на  основі  рішення  радянського  Політбюро  від 5 березня 1940 року, стосувався «ліквідації» 14 700 військовополонених – офіцерів  Війська  Польського  та 11 000 осіб – поліцейських, пожежників, залізничників, юристів, інженерів, лікарів, цивільних, які  були  в`язнями, заарештованими НКВД на  території  Західної  Білорусі і Західної  України, куди 17 вересня 1939 року увійшла Радянська  армія.

Голова  Інституту  Національної  пам`яті  Республіки  Польща  Ярослав  Шарек  наголосив, зокрема, що  для будь-якого  народу  втрата  еліти  рівнозначна  втраті  своєї національної  тотожності, саме  тому  тоталітарна машина в СРСР, не  вбиваючи  мільйонів  поляків, узялася  знищувати  польську  еліту. Правду  про Катинський  злочин, попри  всі  зусилля  післявоєнної  комуністичної  влади в Польщі  затаїти і приховати трагедію, зберегли  близькі і рідні  жертв. Голова  польського  Інституту  Національної  пам`яті  погодився з думкою  українського  колеги, що  про  спільні  трагічні  переживання і страждання  поляків і українців в період  радянської  неволіу ХХ столітті  треба  говорити в Європі, аби  робити  належні  висновки і посилювати ті  цінності, на  які  спирається  об`єднана  Європа.