Роман КИРЕЙ
«Урядовий курʼєр»

Філолог Катерина Кривопишина з Черкас уперше цього року працювала екзаменатором. Як розповіла в соцмережах, досвід отримала неоціненний. Та ще й настрій собі підняла. Хоча це був сміх крізь сльози… Наведені нею приклади із творів учасників ЗНО знань з української мови на тему «Як же вберегтися від зневіри на шляху до мрії?», примушують не тільки посміятися над мовною невправністю, а й серйозно замислитися над рівнем знань школярів.

Чого вартий лише цей «шедевр»: «Якщо виховати в собі стержень, то руки не впадуть ніколи»! Так, руки не впадуть, можливо, й голова залишиться. Тим більше, що, як заявив один із юних пошуковців, «Я вчуся добре, мені замовили червоний диплом…». Мрії, фантазії… «Хоч у нас немає крил, ми все одно повинні літати, ширяти в облаках», — вважає ще одне юне дарування. «Людина без мрій — як бродяча собака, що сосуществує», — сперечається з ним інше. А хтось із учасників заочної дискусії мислить зовсім приземлено: «Людина без мрій — як пиріг без начинки».

Так, пиріг без начинки — це зовсім кепсько. Але не настільки, аби не поцінувати «знахідки» школярів у галузі літературознавства. «Ліна Костенко народила прикуту до ліжка дочку — Лесю Українку», — вважає один із знавців біографій видатних письменників. Перед очима юних дослідників розгортається ціла епопея української дійсності. «Мавка та Лукаш косили на полі пшоно», — розповідає інший. «Було багато причин та привидів відступити, але ні, Остап В. (Вишня) надихався навколишнім середовищем». Як же ним не надихнутися, коли така ідилія: Мавка з Лукашем косять пшоно, всі «ширяють в облаках»… Ось тільки трагедія ходить зовсім поряд: «Герой Сава після смерті своєї коханої Мавки не довго жив сам, потім одружився з Надією, що кохає Палагну, але недовго проживши з Палагної, він закрився дома і помер на самоті через померлу Мавку».

І вже зовсім у дусі реалізму звучить таке спостереження одного з учасників незалежного оцінювання: «Батько автора лупцював його, а той писав. Нічі були темні, а той зі свічкою читав». Може, він занадто багато писав, або мало читав? Чи батько мало лупцював? Десь тут собака зарита.
А може про це більше знають автор роману «Рибак і море» Хем Мін Гуейль? Чи композитор Людвих Вон Бетхон? Саме про них згадували у своїх творах школярі.

Що ж, поле для роздумів — величезне. І посміятися — не гріх. Якби все ж не було так сумно…