Глибока криза ставить перед Україною виняткові за складністю завдання у сфері громадського здоров’я. Необхідність суворої бюджетної дисципліни та підтримки сотень тисяч переміщених осіб, які залишили рідні місця, вкрай ускладнила завдання підвищення ефективності й доступності медичних послуг. Окрім того, оприлюднені Кабінетом Міністрів плани на 2015 рік містять скорочення десятків тисяч лікарняних ліжок, сотень сільських амбулаторій, значне зменшення фактичних витрат на охорону здоров’я. Тож для мільйонів українців (особливо в сільській місцевості) навіть фізичний доступ до лікарів та медичної допомоги перетворюється на важко розв’язувану проблему. Якщо ж ідеться не про первинний огляд чи спостереження у лікаря загальної практики, а про повноцінні обстеження, прийом у лікаря за певною спеціалізацією — шанси на лікування знижуються до нуля.

Ще одна проблема — безперервне збільшення мобільності населення. До цього нинішня система охорони здоров’я взагалі не пристосована. З початком військового конфлікту на сході країни багатомільйонну армію внутрішніх мігрантів поповнили сотні тисяч людей, що втекли із зони бойових дій. Інформація про історії їхніх хвороб, щеплення, результати досліджень і аналізів не встигла переміститися за людьми або ж була втрачена взагалі. Безповоротно! Відтак величезні бюджетні та приватні кошти, вкладені в традиційні технології обліку та обслуговування пацієнтів, не можуть упоратися із покладеними на них завданнями.

За таких умов дедалі більшої актуальності набувають сучасні підходи, які багато років успішно застосовують у світовій медицині, але вони ще не набули поширення в Україні. Один із прикладів — телемедицина, яка в Україні почала розвиватися 2008 року завдяки ініціативі мобільного оператора «МТС Україна» та на основі розроблених компанією спеціальних технічних рішень. За цей час побудовано найбільшу в країні телемедичну мережу, яка тепер уже об’єднує понад сорок медичних установ різного рівня — від районних та обласних лікарень до провідних дослідницьких медичних інститутів по всій Україні. Щороку в телемедичній мережі дають сотні віддалених консультацій, проводять консиліуми, інтенсивно навчають та обмінюються досвідом столичні фахівці та їхні колеги в регіонах.

Приклад успішної роботи в цьому напрямі — Інститут педіатрії, акушерства та гінекології (ПАГ). Це — багатопрофільний інститут, який спеціалізується на складних патологіях вагітних жінок, породіль та новонароджених і курирує перинатальні центри, які діють майже у всіх областях України. Враховуючи великий дефіцит висококваліфікованих фахівців у регіональних перинатальних центрах, раніше фахівці ПАГ працювали, що називається, «вахтовим способом» — по кілька разів на тиждень виїжджли в різні міста, аби допомогти молодим колегам. Після підключення Інституту педіатрії, акушерства та гінекології до телемедичної мережі наприкінці 2012 року схема взаємодії між установами побудована на якісно новому рівні. Провайдеру телемедичної мережі компанії МТС це обійшлося в 300 тисяч гривень: МТС побудував додаткові ділянки мережі, встановив у ПАГ необхідне обладнання та програмне забезпечення. Скромні за всіма мірками інвестиції забезпечили нині чудові результати: якщо раніше смертність серед недоношених немовлят з масою тіла менше кілограма сягала в Україні 90%, то тепер завдяки можливості невідкладних консультацій з провідними фахівцями ПАГ вдається зберегти життя 80% таких дітей.

Нещодавно ж до національної телемедичної мережі підключилася Дніпропетровська обласна лікарня ім. І. Мечникова. Це дало змогу поставити на потік консультації із закордонними фахівцями в питаннях лікування хворих та поранених українських бійців із зони АТО. Дніпропетровщина взагалі показує приклад іншим регіонам: тут віддаленими консультаціями охоплено майже всі лікувальні установи на районному рівні. Участь у цих заходах беруть фахівці консультативної поліклініки, завідувачі стаціонарних відділень, обласні фахівці, співробітники кафедр Дніпропетровської державної медичної академії, фахівці вітчизняних лікувальних установ вищого рівня та закордонних клінік.

Можливість дистанційної взаємодії лікаря та пацієнта, спілкування жителів обласних і районних центрів, сільських населених пунктів із провідними фахівцями країни можуть зробити революцію в українській охороні здоров’я. В Україні близько 16,4 мільйона хворих, які потребують дистанційного спостереження. Із них 1,1 мільйона — діабетики, 1,8 мільйона — люди із хронічними хворобами легенів та 13,5 мільйона тих, хто страждає від високого кров’яного тиску та серцево-судинних захворювань. Усі ці люди мають право користуватися ефективними медичними послугами, які телекомунікаційні технології дають змогу отримати швидко.

До речі, дослідження, проведені у 2012 році у Boston Consulting Group і Telenor Group, показали, що телемедицина скорочує витрати на збір даних про пацієнтів на 24%, на догляд за людьми похилого віку — на 25%. При цьому смертність породілей і немовлят знизилися на 30%, ефективність лікування від туберкульозу зросла на 30—70%, удвічі більше вдалося охопити обслуговуванням пацієнтів у сільській місцевості. Цікавим було й таке спостереження: провідна американська медична компанія Mayo Clinic реалізувала у своїх клініках дистанційний догляд за людьми з проблемами серцево-судинної системи. Серед хворих, які за допомогою смартфонів щодня вимірювали та відправляли лікарям свої дані про вагу й артеріальний тиск, лише 20% довелося повторно госпіталізувати впродовж наступних трьох місяців. Для порівняння: для хворих, які не брали участі у цій програмі, рецидиви зафіксовано у 60%.

Українська політична еліта також не лише усвідомила важливість сучасної медицини, а й почала втілювати це розуміння в ключових політичних документах. Президентська програма реформ до 2020 року та проект коаліційної угоди проукраїнської більшості в парламенті називають реформу системи охорони здоров’я та зокрема розвиток телемедицини серед першочергових завдань. Накопичений досвід уже забезпечив успішне розгортання телемедичної мережі в Україні, створивши фундамент для швидкого і успішного прориву в найкоротші терміни і з невеликими інвестуваннями. Залишилося нарощувати здобуті досягнення, залучаючи дедалі нові лікувальні установи. 

Петро КОВАЛЬ
для «Урядового кур’єра»