У Черкасах відбувся вже 10-й Всеукраїнський симпозіум з проблем аграрної історії. Об’єктивне та неупереджене її висвітлення і зокрема історії вітчизняної аграрної науки — завдання номер один для всіх, кому небайдужі доля та розвиток нашої незалежної держави. Основні етапи розвитку аграрної науки, організація та управління нею, які видозмінювалися відповідно до соціально-економічних і політичних умов, відображено у працях низки науковців. 

Однак дослідженнями проблем аграрної історії займаються не лише столичні вчені, зокрема НААН України, а й дослідні установи регіонів країни. Перший такий симпозіум відбувся в 1996 році на базі Уманського державного аграрного університету з ініціативи групи вчених-істориків і соціологів Києва, Черкас та Умані.

На цьогорічному форумі розглядалися питання розвитку селянства з найдавніших часів до сучасності: доби середньовіччя, становлення індустріального і постіндустріального суспільства, сучасні тенденції соціального поступу села та аграрного виробництва. Виступи учасників відкривають нові, уточнюють і доповнюють уже відомі сторінки вітчизняної та світової аграрної історії, містять рекомендації щодо використання історичного досвіду для розв’язання проблем сільської місцевості.

Як підкреслювали учасники симпозіуму, історію аграрних наук в Україні треба вивчати поглиблено. На жаль, становлення історико-наукознавчих досліджень в аграрній сфері свого часу не отримало належного місця у Концепції наукового забезпечення установами НААН України розвитку галузей агропромислового комплексу України у 2011—2015 рр. Незважаючи на активні біографічні дослідження, що здійснювалися науковцями, чимало великих постатей української аграрної науки все ще перебувають у забутті. Актуальним також є продовження дослідження внеску вчених-аграріїв України у науково-технічний прогрес нашої країни.

Зацікавленість проблемами історії українського селянства останнім часом помітно зросла. Це зумовлено, очевидно, тим, що наша держава, значну частину населення якої становлять сільські жителі, усвідомлює невідкладність і невідворотність формування аграрної економіки, побудованої на ринкових відносинах. Українське селянство важко стає на ноги, з великими труднощами вчиться жити вільно і самостійно. Дослідники аграрної історії прагнуть полегшити цей шлях, додати впевненості у правильності зробленого вибору.