Чисельність унікальних для Австралії тварин – качкодзьобів (Ornithorhynchus anatinus) – у найгіршому випадку може знизитися на 73% до 2070 року, поставивши їх на межу зникнення. Такий прогноз зробили австралійські вчені, проаналізувавши вплив різних чинників – зміни клімату, доступність водних ресурсів і збільшення періодів посухи на континенті.

Вчені підрахували, що з того часу, як європейці колонізували Австралію, чисельність споконвічних видів в цілому зменшилася на 40%, а качкодзьобів – зменшилася майже наполовину. Будівництво гребель, розчищення земель під сільське господарство, а також тривала посуха і глобальне потепління можуть, на думку фахівців, стати причиною того, що вже до 2070 року кількість цих тварин зменшиться в кращому випадку на 36%, а в гіршому –на 73%.

За словами одного з авторів дослідження, Гілада Біно з Університету Нового Південного Уельсу, головною причиною цього стали екстремальні природні явища – посуха і лісові пожежі. «Ці загрози стануть критичними для качкодзьобів, оскільки ми не зможемо повторно заселити їх ареали. Ми можемо втратити цей вид на всьому континенті», – пояснив Біно.

Учений додав, що зараз Австралії гостро потрібно досліджувати і оцінити ризик зникнення качкодзьоба як виду. «Нам потрібно терміново внести їх до списку видів, які потребують охорони, розпочати відновлювати колонії і вчитися керувати їх розвитком. Тільки так ми зведемо до мінімуму ризик зникнення цих унікальних тварин», – вважає вчений.

За даними за 2016 рік, чисельність качкодзьобів оцінювалася в 50 тисяч особин, але експерти вважають, що реальна цифра ближча до 30 тисяч. На початок 2019 року їхня популяція оцінювалася приблизно у 18-20 тисяч особин.

ДОВІДКА «УК»

Качконіс – водоплавних ссавець, який мешкає в Австралії. Це єдиний сучасний представник сімейства качкодзьобові, який разом з єхидною утворює загін однопрохідних – ссавців, які за деякими ознаками нагадують рептилій. Качкодзьоби у свій час служили об'єктом промислу через цінне хутро, але на початку XX століття полювання на них заборонили. Зараз їх популяція вважається порівняно стабільною, хоча через погіршення екології їх ареали стають все більш ізольованими одна від одної. Спроби розводити цих звірів у неволі увінчалися успіхом лише кілька разів.

Орест ГОРЯНСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»