Три роки працює Київський освітній інвестиційно-технологічний кластер легкої промисловості. Оскільки в Україні така форма кооперації, на жаль, перебуває на початковому етапі впровадження, а в розвинених країнах світу стала провідною, то що ж демонструє і в чому переконує столична інновація?

Кластер демонструє активне впровадження університетської науки у виробництво. Його ініціатором виступив ректор Київського національного університету технологій та дизайну, академік НАПН України, лауреат Державної премії в галузі науки і техніки Іван Грищенко.

Він усвідомлює, що освітня діяльність — вид економічної. Тож КНУТД не просто ініціатор створення кластеру, а забезпечує його науковий супровід. Свідчення цього — три державні премії в галузі науки й техніки за останні роки. Тобто наукові роботи, які тут проводять, мають прикладне значення.

Кластер запропонував об’єднати сили університету, провідних столичних підприємств легкої промисловості та міськдержадміністрації для виготовлення дитячого взуття, одягу, продукції для силових і спеціальних служб. Усі ці товари за якістю не поступаються зарубіжним, на закупівлю яких міська влада витрачає сотні мільйонів, але значно дешевші за імпортні аналоги. Більше того, кластер взяв на себе відповідальність розробляти і виготовляти засоби індивідуального захисту для фронтовиків. На численних виставках вся ця продукція отримала дуже схвальні відгуки.

Депутати міськради провели виїзне засідання в КНУТД, на якому схвалили діяльність кластеру і зобов’язалися всіляко сприяти його роботі. Йшлося, зокрема, про включення продукції кластеру до міської цільової програми виробництва продукції легкої промисловості столиці для потреб міського господарства.

Втім, усі досягнення кластеру варті неймовірних зусиль і тримаються виключно на ентузіазмі його ініціаторів. Хоч як це дивно, але найслабшою ланкою в його діяльності виявилась міська влада. Щороку зі столичного бюджету йдуть мільярди гривень на закупівлю товарів для міського господарства, а їх може виготовляти кластер. Та депутати, пообіцявши внести його продукцію до цільової програми, слова не дотримали.

«Кластер, — каже генеральний директор ПАТ «Чинбар» Віктор Ліщук, — об’єднав зусилля науки і виробників, але влада підставляти плече не поспішає. Ми ж нічого від неї не просимо. Навпаки — пропонуємо розв’язання економічних і соціальних проблем. Що для цього треба? Хоча б замовляти за бюджетні кошти продукцію, яка використовується для потреб міста, як у всьому світі. Влада ж, яка сприяє, аби українці взували зарубіжні черевики, виводить своїх громадян на шлях втечі туди, де їх виробляють».

Микола ПЕТРУШЕНКО
для «Урядового кур’єра»