Два роки тому померла моя матір. Трапилося це саме перед святкуванням Нового року. Приїхала швидка, але медпрацівники нічим допомогти вже не могли, лише констатували смерть. Здавалося, медичний висновок про те, що людина померла своєю смертю, ні в кого не викликає сумніву. Але… згідно з чинним законодавством, спільним наказом МВС та Міністерства охорони здоров’я, потрібні ще обов’язкова присутність і свідчення правоохоронців. Звичайно, зайвий раз торкатися до тіла покійної при цьому не бажано — щоб не виникало зайвих запитань. Лікарі повідомили міліцію про смерть людини.

Очікувати приїзду слідчо-оперативної групи місцевого міськвідділу довелося з першої години ночі до пів на восьму ранку. Можна лише уявити стан рідних, коли тіло матері весь цей час лежало на порозі прихожої. А черговий дільничний, прибувши до квартири, лише написав відповідне підтвердження і дозволив викликати спецтранспорт із моргу. Родичі з Росії, які приїхали на поховання, були, м’яко кажучи, здивовані такими витворами законодавства. У них достатньо лише приїзду швидкої, і відразу тіло покійного можна відвозити до анатомічного відділу. У нас чомусь штучно створюють всілякі труднощі. Мій випадок ще не найгірший, трапляються й інші.

Нещодавно у друга помер батько. Це трапилося близько 11 години вечора. Бригада швидкої допомоги констатувала смерть. Зателефонував до правоохоронців — і був шокований відповіддю чергового: «На жаль, ми не можемо приїхати: паливо, що видають на добу на транспорт, уже скінчилося». — «А що мені в такому разі потрібно робити?» У відповідь почув: дочекатися ранку, а там нова опергрупа заступить на добове чергування, і будуть видані 20 літрів бензину на авто… Різні зауваження на кшталт того, що зараз спека, тому тіло до ранку тримати не можна, на чергового не подіяли. Син померлого зателефонував до місцевого журналіста, який відразу ж передзвонив до начальника міськвідділу й делікатно розповів про ситуацію — мовляв, якщо немає коштів на паливо, то родич померлого, який працює в Адміністрації Президента, готовий заплатити за бензин з власної кишені. Керівник запевнив, що протягом 20 хвилин опергрупа буде за місцем виклику. А якби не посада мого знайомого і не його зв’язки з пресою, навряд чи це питання було б так оперативно вирішено.

Якось я чув, як черговий вмовляв слідчого поїхати на виїзд до покійного. На що вона відповіла: «Я щойно приїхала з кримінального злочину. А труп нехай почекає. Він же труп, тож нікуди не втече, на відміну від злочинців. Людина померла, і їй байдуже, коли до неї приїдуть».

А ось ще одна історія, в якій виявили розуміння і чуйність представники ритуальної служби. У мого однокласника померла мати, її терміново потрібно було доправити до моргу. Замість обіцяних 30 хвилин дільничного довелося чекати майже дві години (у нього була термінова робота), а спецтранспорт чекати не міг. Так і не дочекавшись дільничного, автор цього матеріалу запевнив робітників ритуальної служби, що довідку від правоохоронця він занесе пізніше. Добре, що люди з розумінням поставилися до мого прохання. Забігаючи наперед, скажу: якби привезли труп пізніше, то його вже не змогли б підготувати до поховання, оскільки тіло мертвої жінки стало б драглистим, і ніякі спеціальні засоби бальзамування не спрацювали б...

Із спілкування з правоохоронцями дізнаєшся, що їм передусім потрібно боротися зі злочинністю. А оперативних виїздів за добу налічується близько 30. Їм би встигати бодай на старенькому транспорті виїжджати на кримінал, а до покійників виїжджають в останню чергу. Зрозуміти правоохоронців можна. Та нам, пересічним громадянам, від цього не легше. 

Володимир ЕННАНОВ
для «Урядового кур’єра»