Під час відряджень близькими та далекими околицями Одещини ми неодноразово чули скарги, що водії регіональних автобусів, усупереч вимогам закону, не хочуть брати пільгових пасажирів. З деякими ринково зумовленими та явно незаконними діями цих перевізників стикалися й самі. Приміром, коли вони навідріз відмовляються брати пасажирів на проміжні зупинки, доки не укомплектуються пасажирами «до кінцевої». Тож коли вам треба не до Ізмаїла, а, наприклад, до Арциза, то їхати із сотню кілометрів верхи на перекинутому догори дном відрі — це буде ще за щастя.

«Ми не завжди можемо оперативно опрацьовувати скарги в повному обсязі», — зізнається начальник управління морегосподарського комплексу, транспорту та зв’язку Одеської облдержадміністрації Олександр Ілько. Він зауважує, що левова частка цих скарг припадає саме на пільговиків із числа пенсіонерів — дітей війни. Управління не є органом державного контролю, а тому не має повноважень штрафувати перевізників чи позбавляти їх ліцензії з таких причин. А хто тут є органом державного контролю? Укртрансінспекція, каже головний транспортник області, але зауважує, що чекати громів та блискавок від неї не варто з огляду на запроваджений мораторій на її перевірки.

«Тож хоча відмова від пільгових перевезень пасажирів — підстава для призупинення або анулювання ліцензії, змушений визнати, що за 2013—2014 роки цю санкцію не було задіяно жодного разу»,  —  каже Олександр Ілько.

Доводиться обмежуватися точковими санкціями, що стають наслідком розмов із керівниками автопідприємств: «За підсумками 2014 року 6 водіїв різних підприємств звільнили роботодавці, але коли ви запитаєте, чи цей механізм ефективний, то скажу, що ні».

Проблема, на думку пана Ілька, значно ширша, ніж «просто звільнення окремих водіїв».

«Сам механізм компенсації за пільгові перевезення, — каже він, — не зовсім ефективний, оскільки компенсація відбувається за певною методикою, а не за фактичною кількістю пільговиків». Тож буває, що надана державою компенсація не покриває витрат на перевезення пільговиків, а буває, що істотно перевищує ці витрати. Нині в управлінні розглядають ситуацію, коли в одному з невеличких районів перевізник отримав компенсації значно більші, ніж напрацював на пільговиках. І, що найголовніше, незалежно від того, чи держава недоплачує перевізникові, чи переплачує — він однаково зацікавлений у тому, щоб не взяти пільговика.

Першою стадією адресної допомоги Олександр Ілько називає запроваджені подекуди в порядку експерименту пільгові талони: «В закладах соціального захисту пільговик отримує талони — передає їх водієві — той іде з ними до органів соцзахисту, і йому оплачують фактичне перевезення». Ця нескладна і цілком логічна схема — «більше вимушений захід, ніж прописано у законодавстві». 

А ТИМ ЧАСОМ        

На GPS-прив’язі автобус не загубиться

Нині 230 автобусів, що забезпечують перевезення пасажирів між населеними пунктами Одещини, обладнані датчиками GPS-навігації. Вважаючи цей пілотний проект успішним, транспортники регіону планують через рік, максимум півтора, охопити новацією всі 950 автобусів, що обслуговують 432 внутрішньообласні маршрути.

Якщо загорається червона лампочка (такий вигляд має ця система на комп’ютерному моніторі) — це означає, що на маршруті є якась проблема. Це може бути і зупинка понад 20 хвилин, і перевищення швидкості. Першу інформацію про ДТП диспетчери можуть отримати вже у перші секунди.  Інновація спрямована передусім на те, щоб зробити перевезення безпечнішими. Тож першими отримують датчики ті маршрути, де більша загроза безпеці пасажирів, зокрема ті, де існує можливість перевищення швидкості. Як кажуть в ОДА, це маршрути на Іллічівськ, Овідіополь, Ізмаїл.

Використання GPS-обладнання створить технічні передумови для запровадження єдиної системи диспетчеризації, зокрема із залученням міського департаменту транспорту. Серед іншого, це дасть змогу розвантажити центр міста, де в затори роблять внесок і регіональні маршрутки. Фінансуватимуть новинку самі перевізники. Як бонус їм пропонують хіба видачу ліцензії на максимальний строк п’ять років.

Як запевняють в ОДА, питання підвищення тарифів не розглядають. Так, значно дорожчими стали і пальне, і запчастини, але слід зважати, що впала купівельна спроможність громадян. Подорожчання проїзду може спричинити зростання соціального напруження. Крім того, це може спровокувати появу значної кількості нелегальних перевізників. Уже влітку минулого року вони на повну їздили на курортних напрямках до Білгорода-Дністровського, Затоки та Сергіївки. Про контроль безпеки у цьому разі говорити не випадає. Так само, як і про бодай якісь надходження до бюджету.