Підступною заразою назвали російську маскультуру українські митці, які виступили ініціаторами заборони імпорту з РФ відео- та аудіопродукції. Антін Мухарський, Іван Леньо, Володимир Шерстюк, Тарас Компаніченко, Олег Скрипка, Оксана Стебельська, Сашко Лірник та інші учасники ініціативи на прес-конференції заявили журналістам, що поки наші бійці воюють на сході, відбиваючи атаки рашистів, ворог безперешкодно проникає у серця та душі українців через заповнені російськими піснями, кліпами, фільмами ефіри.
«Через російські твори, незалежно від їх формату та якості, просувається захоплення російським світом, російськими цінностями. Українці там постають такими собі обмеженими персонажами, особливості яких — лише любов до борщу і сала. У російському культпродукті Росія — це світ чеснот і вишуканості, на який треба взоруватися. Але хіба нам нема на що взоруватися тут, в Україні? — дивується лідер гурту «Хорея Козацька» Тарас Компаніченко. — У нас є фантастичні пам’ятки, цікавезна історія, вибухова сучасна культура. Але все це лише крихтами потрапляє в ефіри, не має змоги потрапити на слух, на очі українським слухачам та глядачам».
Засновник «РОДОВІД-музею» Ігор Дідковський наголосив, що культура — це вектор експансії та безпеки, і це мають усвідомити й пересічні громадяни, й керівництво держави. Нині всі провідні країни усвідомили важливість державного регулювання головних сфер життя. Тому досить заявляти, що «ринок усе відрегулює» і що «треба виробляти кращий продукт». Дідковський наголосив, що не йдеться про якісь обмеження щодо мови, що учасники ініціативи поважають й російську, й усі інші 77 мов, якими розмовляють національні меншини в Україні. Але з іншого боку, нагадав він, українська мова — це елемент державо?творення, крутіший за ядерну зброю і транші МВФ.
Наші митці виробляють продукт найвищої якості, але він не може пробитися до споживача через нерівність економічних позицій та ставлення до українського продукту керівників провідних медіахолдингів. Щодо економіки, то росіяни отримують подвійний прибуток від продажу нам продукції, яка вже окупилася на російському ринку. А стосовно медіахолдингів, то учасники ініціативи збираються персоніфікувати ключових осіб, від яких залежить формування сітки ефірів, і викликати їх на відверту розмову. Можливі й акції прямої дії щодо тих каналів та їхніх керівників, які підіграють Путіну на російській балалайці.
«Кивання на економічну невигідність українського культурного продукту не має під собою жодних підстав, — заявив Сашко Лірник. — Варто пригадати лише ті зойки, які супроводжували перехід на обов’язковий дубляж кінофільмів українською. Кількість глядачів внаслідок запровадження цієї норми збільшилася, а вищу за російський варіант якість дубляжу визнали всі».
Митці та громадські активісти же зареєстрували на сайті Президента петицію «Закрити український ефір для відео- та аудіотоварів РФ!» (https://petition.president.gov.ua/petition/20376). На момент, коли я її підписував, там було 20 підписів. Треба ще 24 880. Приєднуйтеся!
Ми в Google+