Нині мало хто пам’ятає, що легендарний для росіян Московський університет у 1932—1937 роках називали іменем академіка Покровського. На початку 1936-го «радника з усіх питань марксизму», як відгукувався про нього Ленін, і фундатора нової методології історії Росії звинуватили в антипатріотизмі та очорненні минулого. Наукову школу Покровського офіційно оголосили «базою шкідників, шпигунів і терористів, замаскованих його антиленінськими історичними концепціями».

Смертним гріхом академіка, з помпою похованого ще 1932 року в кремлівській стіні, став чесний погляд на минуле Росії. Саме Покровський назвав «собіраніє зємєль рускіх» загарбанням чужих територій, «просвітительську місію» серед приєднаних народів — колоніальним визиском і знищенням національних культур, а всіх царів — кривавими тиранами і збоченцями.

Не меншим злочином проти російських шовіністів, які звикли вести історію Московії від Київської Русі, стала констатація академіком того, що «в жилах великоросів 80% фінської крові». Не дивно, що в Росії, проти імперського курсу якої виступав Покровський, його згадують як автора крилатого вислову, що «історія — це політика, обернена у минуле».